11. Поняття про санітарно-показові мікроорганізми води повітря ґрунту, колітитр, колііндекс води

Для оцінки санітар­но-мікробіологічного стану довкілля, харчових продуктів, води та ужиткових предметів досліджують санітарно-показові мікроорганіз­ми. Мікробне число — кількість мікроорганізмів в 1 г чи в 1 см³твердої речовини чи в 1 мл рідини. Виражається через кількість ко­лоній, які виростають на твердому поживному середовищі — ко-лонієутворюючих одиницях (КУО). Мікробне число визначається за методом кох по ф-лі Омелянського – x=a*100*1000*5/b*10*t

x-к-ть мікробів в 1 м³

a-к-ть колоній, що виросли на чашці

b-площа чашки

t-час,при якому була відкрита чашка

5-час за Омелянським

10-літрів повітря з якого іде осідання

100-площа чашки см³

1000-обєм з якого визначають число колоній

Показники фекального забруднення — колі-індекс, за те­перішньою номенклатурою — індекс бактерій групи кишкової палич­ки (БГКП) — кількість цих бактерій в 1кг, в 1 л чи в 1 дм³ речовини. Колі-титр, або титр БГКП — найменша кількість речовини в грамах або рідини в мілілітрах, в якій виявляють 1 бактерію цієї групи.

Санітарний стан грунту характеризується загальною кількістю у ньому сапрофітів, термофільних мікроорганізмів, ентеробактерій, анаеробів. Загальноприйнятими показниками санітарно-мікробіоло­гічного стану грунту є: мікробне число грунту, колі-титр, колі-індекс. Перфрінгенс-титр — показник, що вказує на кількість анаеробних бацил СІ. рerfringens, визначається мінімальною масою ґрунту в гра­мах, у якій виявляється цей мікроорганізм. Для мікробіологічного дослідження забирають проби грунту на різній глибині, з проби відбирають 1 г, роблять 10-тикратні розведення у фізіологічному роз­чині від 1х10^-2 до 1х10^-6. Посіви роблять з останніх розведень, вико­ристовуючи селективні середовища для виявлення санітарно-показових мікроорганізмів. Кількісні показники визначають з ураху­ванням розведень ґрунту. Низький колі-титр і високий колі-індекс вказують на фекальне забруднення ґрунту, низький перфрінгенс-титр на забруднення ґрунту анаеробними бактеріями, серед яких можуть бути збудники газової гангрени, правцю, ботулізму. Умовні показни­ки чистого ґрунту — колі-титр 1 г, перфрінгенс-титр — вище 0,1 г, помірно забрудненого — відповідно 0,001-0,01 г і 0,0001 г і забруд­неного— нижче 0,001 і нижче 0,0001 г.

Проби повітря забирають аспіраційним методом — апаратом Кротова. Швидкість протягування повітря 25 л за хв; кількість — 100 л — для визначення загального вмісту мікроорганізмів та 25 л — для виявлен­ня золотистого стафілокока. Мікробне число визначається при підрахунку колоній бактерій, що виросли на 2%-ому агаровому сере­довищі (МПА) після 24 год інкубації при 37° С. Золотистий стафілокок визначають шляхом посіву повітря на жовтково-сольовий агар (ЖСА) після культивування 24 год при 37° С і 24 год інкубації при кімнатній температурі.

Мікробіологічне дослідження питної води. Для визна­чення мікробного числа досліджувану воду в кількості 1; 0,5; 0,1см³ стерильною піпеткою вносять у стерильні чашки Петрі, в кожну з яких вливають по 15 мл розплавленого і охолодженого до 45° С МПА, рівномірно розподіляючи вміст по дну чашки. Посіви інкубують при 37° С 24 год. Підраховують кількість колоній, що виросла на кожній окремій чашці. Середнє мікробне число встановлюють, враховуючи кількість засіяної води. При потребі пробу розводять стерильною во­дою і при підрахунку беруть до уваги ступінь розведення.

До БГКП відносять усі грамнегативні палички, що мають здат­ність розщеплювати лактозу або глюкозу з утворенням кислоти і газу при 37° С протягом 24—48 год. і не мають оксидазної активності. Індекс БГКП є показником фекального забруднення води. При мікробному забрудненні води понад допустимі норми слід провести додаткові дослідження на наявність бактерій-показників свіжого фе­кального забруднення — визначення індексу ФК. До таких бактерій відносять термостабільну кишкову паличку, що здатна розщеплювати лактозу до кислоти і газу при температурі 43—44° С в присутності інгібіторів росту (борна кислота) і не здатна рости на цитратному се­редовищі.

Санітарний нагляд за станом аптек здійснюється відповідно до нормативних документів ("Інструкція по санітарно-протиепідемічному режиму аптек". Наказ МОЗ України № 139 від 14 червня 1993 р.). Об'єктами бактеріо­логічного контролю в аптеках є: вода очищена і вода для ін'єкцій; лікарські засоби; аптечний посуд, пробірки та інші допоміжні ма-78

теріали; інвентар, устаткування; повітряне середовище. Досліджують також спецодяг та руки персоналу. Бактеріологічне дослідження про­водиться з метою: 1) виявлення патогенних мікроорганізмів. їх не по­винно бути у співробітників аптек, вони не повинні виявлятися в приміщеннях для виготовлення лікарських форм, у воді; 2) виявлення санітарно-показових мікроорганізмів, які свідчать про забруднення об'єкту виділеннями людини. СПМ асептичних приміщень аптек є гемолітичні стрептококи і золотистий стафілокок. Санітарно-показо­вими мікроорганізмами, що вказують на фекальне забруднення є БГКП (кишкова паличка, бактерії роду СіігоЬасіег, ЕпіегоЬасіег, КіеЬзіеИа); ентерококи; клостридія перфрінгенс.

Санітарний стан аптеки оцінюється за станом повітря аптечних приміщень, посуду, поверхонь столів, інвентарю, змивів з рук персо­налу. Змиви висівають на різні поживні середовища для визначення мікробного забруднення, наявності БГКП, патогенних ентеробак-терій, золотистого стафілокока, грибів роду Кандіда. Для виділення ентеровірусів заражають чутливі культури клітин або новонародже­них мишей.

Дослідження повітряного середовища аптек проводиться за за­гально прийнятою методикою із застосуванням аспіраційних методів (апарат Кротова або його аналоги).

препаратів. Ознаками мікробного псу­вання є пліснявина, плями на рослинах чи плодах, загнивання, поява невластивого запаху. При мікробіологічному контролі встановлюють мікробне число та перевіряють сировину на наявність БГКП. Наважку сировини масою 1 г розтирають у стерильних умовах з 10 мл фізіо­логічного розчину, після відстоювання засівають рідину на поверхню МПА в кількості 0,1 мл, при потребі роблять 10-тикратні розведення і посіви роблять із кожного з них. Після інкубації підраховують кількість КУО. Для виявлення БГКП посіви роблять на диферен­ціально-діагностичні середовища.

Методи:1). Бродильний –певні об’єми води засівають в глюкозо-пептонне середовище, далі в термостат. 2). М. мембранних фільтрів-(нітроцелюлозні-всього 5, для кишкової палички №3). Санітарно-мікробіологічний контроль: роблять зливи з рук, об’єктів зовн сер-ща, медикаментозної сировини, готових ліків та роблять бактеріоскопію. Мікробне число-кількість мікроорганізмів в 1 мл води, що виросли на м’ясо-пептонному агарі при t=37⁰ C за 24 години.

12. Походження та еволюція мікроорганізмів. Суч.класифікація прокаріотів. Вид.як головна таксономічна одиниця. Питання про походження вірусів і їхній природі є предметом численних досліджень і теоретичних дискусій. Одні вчені розглядають віруси як нащадки стародавних неклітинних форм живих паразитичних систем, функціонально тісно зв'язаних із кліткою хазяїна, але які розвиваються самостійно і генетично незалежно від них. Думають, що наявність різних нуклеїнових кислот відбиває еволюцію вимерлих доклітинних форм від односпіральної РНК до двухспиральной ДНК. Інші вважають, що віруси виникли з одноклітинних організмів, що у результаті регресивної еволюції втратили білоксинтезуючі системи і стали строгими внутрішньоклітинними паразитами. Треті дослідники затверджують, що віруси відбулися з клітинних елементів, що стали автономними системами. Ця гіпотеза пояснює розмаїтість генетичного матеріалу вірусів, тому що серед складових частин клітки виявляються всі структури, яким можуть бути родинні віруси (ДНК, РНК, мітохондрії, плазміди і т.д. ).

Прокаріоти-доядерні, одноклітинні, найпростіші форми життя, які не мають ядерної мембрани і високоорганізованих органел. Це бактерії, актиноміцети, мікоплазми, рикетсії, спірохети, хламідії, ціанобактерії. За класифікацією Берді основні таксони: царство, відділ, клас, порядок, родина, рід, вид, інфера. Виділяють 4 відділи у бактерій: грацилікути, фірмікути, тенерикути, мендозикути. Головна таксономічна одиниця-вид (species)-сукупність споріднених організмів,що мають загальний корінь походження і на даному етапі еволюційного розвитку характеризується певними загальними морфофізіологічними власт і які пристосовані до певного середовища та умов існування.