2. Метод кінцевого використання
Згідно з методом кінцевого використання (за витратами) ВВП обчислюється з методом кінцевого використання (за витратами) ВВП обчислюється як сума окремих елементів сукупних витрат, здійснених всередині країни і пов'язаних зі створенням кінцевого продукту та послуг. Для цього використовують таку формулу:
ВВП = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ,
де СВ — споживчі витрати домашніх господарств, тобто населення;
ВІ — валові внутрішні інвестиції приватного сектора економіки
ДЗ — державні закупки товарів і послуг з метою задоволення загальносуспільних потреб;
ЧЕ —чистий експорт, тобто різниця між експортом і імпортом товарів та послуг (ЧЕ = Е - Ім).
3. Розподільчий метод
Згідно з розподільчим методом (за доходами) ВВП — це сума первинних доходів, створених резидентами країни за рік. Для обчислення ВВП розподільчим методом використовують таку формулу:
ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + (НП - С),
де ЗП — заробітна плата найманих працівників, включаючи відрахування до страхових фондів;
ВКП — валовий корпоративний прибуток; він розподіляється на три частини: податок на корпоративний прибуток (ПКП), дивіденди (Д) та нерозподілений прибуток, як власне джерело інвестування виробництва, включаючи й амортизацію (НрП);
ЗД — змішаний доход, тобто доход некорпоративного (індивідуального) бізнесу;
НП — неприбуткові податки, що включають податки на продукти та інші податки на виробництво і імпорт;
С — субсидії на продукти та інші субсидії, пов'язані з виробництвом і імпортом;
(НП - С) — чисті неприбуткові податки.
9. Основні показники статистики зайнятості населення
Основними показниками зайнятості населення є чисельність зайнятих та рівень зайнятості.
Чисельність зайнятих - це абсолютний показник зайнятості населення, який характеризує її розміри. Відношення чисельності зайнятих до загальної чисельності населення віком 15-70 років - це відносний показник зайнятості, що відображає її поширеність і називається рівнем зайнятості. Він розраховується за такою формулою:
де Рз - рівень зайнятості;
Чз - чисельність зайнятих;
Чн - загальна чисельність населення.
Економічною теорією і господарською практикою розроблена система показників, яка характеризує рівень ефективності зайнятості в суспільстві. До її складу входять такі групи показників:
Економічною теорією і господарською практикою розроблена система показників, яка характеризує рівень ефективності зайнятості в суспільстві. До її складу входять такі групи показників:
1. Пропорції розподілу трудових ресурсів залежно від характеру їх участі в суспільно корисній діяльності. За їх допомогою визначається, за якого рівня продуктивності праці задовольняється потреба населення в робочих місцях та якими шляхами досягається повна зайнятість населення.
2. Рівень зайнятості працездатного населення в суспільному виробництві належить до тих показників, які відображають задоволеність потреби громадян у оплачуваній роботі, а виробництва - у працівниках. Високий рівень зайнятості населення є свідченням її низької ефективності, тому що не забезпечується достатній рівень продуктивності праці і відповідний рівень її оплати.
3. Структура розподілу працівників за галузями народного господарства характеризує пропорції розподілу трудового потенціалу за видами занять.
4. Професійно-кваліфікаційна структура працівників визначає розподіл працюючого населення за професійно-кваліфікаційними групами і відображає стан збалансованості підготовки кадрів з потребами економіки
Охарактеризована система показників дає змогу оцінити ефективність зайнятості населення на макрорівні. Ці показники використовуються не лише для виявлення проблем, але і для визначення нових тенденцій у зайнятості населення. Зміст показників свідчить, що зайнятість населення має не лише економічне, а і вагоме соціальне значення, що визначає ЇЇ як важливий елемент соціально-економічної політики держави.