Основні положення магістерської роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми магістерської, яка обумовлена науково-практичним значенням та невирішеністю обраної проблеми; визначено мету та завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі магістерської «теоретичні засади управління комерційним кредитуванням на підприємстві» розкрито сутність «комерційного кредиту» як економічної категорії; проаналізовано етапи управління дебіторською заборгованістю підприємства; розглянуто політику залучення кредиторської заборгованості як джерела фінансових ресурсів суб’єкта господарювання.

Комерційний кредит - це форма кредиту, яка характеризує відносини позички між двома суб’єктами господарської діяльності, що виникають у результаті одержаних авансів у рахунок наступних поставок продукції (робіт, послуг) чи одержання товарів з відстрочкою платежів. Ці кредити принципово відрізняються від банківських, оскільки кредитором виступають комерційні партнери підприємства.

Кругообіг коштів підприємства в процесі виробництва продукції, послуг та інших видів комерційної діяльності часто супроводжується тимчасовим браком фінансових ресурсів - покупець продукції з різних причин не може своєчасно розрахуватися з постачальником. Тоді виникає потреба у відстрочці платежу, тобто в комерційному кредиті.

Комерційний кредит - це одна з найперших форм кредитних відносин в економіці, саме він породив вексельний обіг і тим самим сприяв розвитку безготівкового грошового обігу. Основна мета комерційного кредиту - прискорення процесу реалізації товарів і отримання закладеного в них прибутку.

Комерційний кредит відображає економічні відносини між юридичними особами під час реалізації продукції чи послуг з відстроченням платежу. Використання комерційного кредиту дає позичальникові можливість отримати право власності на певні товари, на їх використання в процесі виробництва чи для продажу населенню тощо. Купівля товарів без їх негайної оплати означає для позичальника можливість обійтися без авансування грошей у черговий кругообіг фондів, досягається тимчасова економія грошових коштів для розрахунків з постачальниками. Хоч комерційний кредит розпочинається в товарній формі, але повернення боргу відбувається вже в грошовій формі.

В літературі існує декілька підходів до визначення комерційного кредиту (табл. 1)

Таблиця 1

Підходи до визначення комерційного кредиту

Автор	Визначення
Б.С.Івасів	Товарна форма кредиту, що надається продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари
М.І.Савлук П.В.Круш	Форма руху безпосередньо промислового капіталу і спосіб перетворення товарного капіталу у грошовий шляхом продажу товарів із відстроченням платежу
В.М.Шелудько	Надання фірмами-виробниками товарів чи послуг своїм клієнтам, що полягає у продажу товарів або наданні послуг на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений термін і під процент

Продовж. табл. 1

В.В.Венгер М.М.Леоненко П.І.Юхименко КА.А.Ільєнко	Будь-яка господарська операція суб’єкта підприємницької діяльності, що передбачає авансування продукції, робіт, послуг іншого суб’єкта підприємницької діяльності з відстроченням дати реалізації, якщо таке відстрочення є більшим, ніж звичайні строки поставки, або перевищує 30 календарних днів від дати здійснення авансового платежу
Ю.Ю.Верланов	Грошові кошти, які компанія винна постачальникам, або кредиторська заборгованість. Форма короткострокового фінансування, що застосовується практично в усіх сферах бізнесу і являє собою головне джерело короткострокових коштів для більшості підприємств.
О.О.Терещенко	Форма кредиту, яка характеризує відносини позички між двома суб’єктами господарської діяльності, що виникають у результаті одержаних авансів у рахунок наступних поставок продукції (робіт, послуг) чи одержання товарів з відстрочкою платежів.
А.М.Поддєрьогін	Одна з найперших форм кредитних відносин в економіці, саме він породив вексельний обіг і тим самим сприяв розвитку безготівкового грошового обігу. Основна мета комерційного кредиту-прискорення процесу реалізації товарів і отримання закладеного в них прибутку
Н.Ф.Самсонов	Кредит, який надається одним функціонуючим підприємцем іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу.

Узагальнення існуючих визначень об’єкту дослідження надає можливість сформувати власний підхід. Таким чином, комерційний кредит надалі будемо розглядати як різновид товарної форми кредитування, яка визначає відносини між двома суб'єктами господарювання з приводу надання товару (робіт, послуг) на умовах відстрочки оплати, з метою прискорення реалізації товарів.

Суб'єктами комерційного кредиту є:

• підприємство-постачальник (кредитор), яке надає відстрочку платежу за свій товар;

• підприємство-покупець (позичальник), яке передає кредитору вексель як боргове свідоцтво і зобов'язання платежу . Вексель - є фінансовим інструментом комерційного кредиту.

Об'єктом комерційного кредиту є реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу. Отже, об'єктом комерційного кредиту є товарний капітал. Надання позик у товарній формі - специфічна риса комерційного кредиту.

Головною метою для залучення кожного комерційного кредиту є мінімізація вартості залучення товарного (комерційного) кредиту,яка визначається:

• розміром цінової знижки - чим нижче цей розмір, тим нижче буде вартість залучення товарного (комерційного) кредиту на підприємство;

• періодом надання відстрочки платежу - чим вище цей період, тим нижче буде вартість залучення товарного (комерційного) кредиту на підприємство.

Мінімізуючи вартість залучення товарного (комерційного) кредиту необхідно керуватися наступним критерієм – по жодному товарному кредиту вартість залучення не повинна перевищувати рівень ставки відсотку за короткостроковий банківський кредит з аналогічним періодом (інакше більш вигідним виявиться залучення банківського кредиту для розрахунку з постачальником).

Комерційний кредит відображено в балансі по статтях дебіторська та кредиторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборго­ваності дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприєм­ству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи.

Таким чином, на сьогодні , як пріоритетні напрями управління дебіторською заборгованістю підприємства можна визначити такі: організація повного та достовірного обліку дебіторської заборгованості підприємства й перенесення облікових даних до його звітності; аналіз структури та динаміки дебіторської заборгованості підприємства в попередніх періодах; визначення кола потенційних дебіторів та суворе планування дебіторської заборгованості підприємства на майбутні періоди; оптимізація структури дебіторської заборгованості підприємства; постійний моніторинг дебіторської заборгованості; визначення можливості застосування кредитної політики щодо окремих покупців та формування її принципів і умов; формування процедури інкасації дебіторської заборгованості; прискорення процесу погашення дебіторської заборгованості за допомогою сучасних форм її рефінансування; здійснення ефективного контролю за формуванням та погашенням дебіторської заборгованості підприємства; формування системи штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань; розрахунок розміру резерву сумнівних боргів.

Кредиторська заборгованість - кошти підприємства, організації або установи, які підлягають оплаті відповідним юридичним або фізичним особам. Економічна сутність кредиторської заборгованості полягає в тому, що це не тільки частина майна організації, як правило кошти, але і товарно - матеріальні цінності, наприклад у зобов'язаннях по товарному кредиту.

Основні розробки політики управління кредиторською заборгованістю є: ормування принципів залучення кредиторської заборгованості та визначення основних її видів; аналіз стану кредиторської заборгованості на підприємстві; визначення середнього періоду використання кредиторської заборгованості; оптимізація умов залучення товарного кредиту; мінімізація вартості залучення кредиторської заборгованості; забеспечення ефективного використання кредиторської заборгованості - задоволення потреби підприємства в коштах та забеспечення відповідної платоспроможності; забеспечення своєчасного погашення кредиторської заборгованості.

У другому розділі магістерської «Аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованості на підприємствах України» розглянуто структуру дебіторської заборгованості вітчизняних підприємств; динаміку кредиторської заборгованості суб’єктів господарювання; зроблено оцінку оборотності та рентабельності дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств України.

Дебіторська заборгованість по всім підприємствам України з 2005 року по 2009 рік збільшилась на 188,7%. За період з 2005 року по 2006 рік дебіторська заборгованість збільшилась на 112217,7 млн.грн., з 2006 по 2007 роки на 192476,3 млн.грн., з 2007 по 2008 роки на 228091,4 млн.грн., і з 2008 до кінця 2009 року на 263289,8 млн. грн. На графіку ми бачимо, що найбільш стрімке зростання дебіторської заборгованості по всім підприємствам України спостерігалося за період з 2008 по 2009 роки, що становить 78,3%.

На рис. 1 ми розглядаємо динаміку дебіторської заборгованості по усім підприємства України.

Рис. 1. Динаміка дебіторської заборгованості по підприєствам України в 2005-2009 рр.

На рис. 2 розглянемо зміну дебіторської заборгованості по ВАТ «Коблево». Динаміка дебіторської заборгованості на обраному підприємстві є різною та нестабільною. Порівняно з 2005 роком в 2010 році дебіторська заборгованість зросла на 76 %, збільшення дебіторської заборгованості на данному підприємстві відбулося, але темп зростання не такий великий як по всім підприємствам України та сільскогосподарській галузі . За період з 2005 року по 2008 рік дебіторська заборгованість мала позитивний , майже стабільний , темп зростання по 20,3; 17,3 та 16,8 млн.грн відповідно; а в періоді з 2008 по 2009 рік почав спостерігатися негативний темп зростання , який склав - 3,4 млн.грн. Найбільше зниження дебіторської заборгованості розпочалося в періоді з 2009 до кінця 2010 року і склало – 26,2 млн.грн., що становить 68,6 %.

Рис. 2. Динаміка дебіторської заборгованості по ВАТ «Коблево» за 2005- 2010 рр.

Порівняємо зміни у структурі дебіторської заборгованості вітчизняних підприємств у 2005 та 2009 рр. (табл. 2)

Таблиця 2