Тема 11. Аналіз, звітність та аудит у сфері праці

1. Аналіз і планування продуктивності праці

Важливою методологічною проблемою аналізу продуктивності праці є вибір одиниці виміру затрат праці на виробництво продукції, які можуть бути виражені середньою кількістю працівників (робітників), а також в людино-днях і людино-годинах. Вибір показника продуктивності праці залежить від мети аналізу.

Метою аналізу продуктивності праці є:

1. оцінка рівня і динаміки планових і фактичних показників виконання плану з виробітку на одного працюючого і на одного робітника;

2. визначення зміни виробітку порівняно з попереднім періодом;

3. встановлення частки приросту випущеної продукції у результаті підвищення продуктивності праці тощо.

Економічний зміст та методику розрахунку основних показників продуктивності праці подана в табл. 11.1.

Таблиця 11.1

Економічний зміст та методика розрахунку

основних показників продуктивності праці

Показник	Методика розрахунку	Економічний зміст
Середньорічний виробіток продукції на одного працівника	Відношення річного обсягу виробленої продукції до середньооблікової чисельності працівників основної діяльності	Характеризує середньорічний обсяг продукції, виробленої одним працівником, величина якого залежить від виробітку продукції одним робітником і частки робітників у чисельності працівників
Середньорічний виробіток продукції одним робітником	Відношення річного обсягу виробленої продукції до чисельності робітників	Характеризує середньорічний обсяг продукції, вироблений одним робітником, на величину якого впливає середня кількість відпрацьованих днів і середньоденний виробіток продукції одним робітником
Середньоденний виробіток продукції одним робітником	Відношення річного обсягу виробленої продукції до загальної кількості відпрацьованих усіма робітниками за рік днів	Характеризує середній обсяг продукції, вироблений одним робітником за день, величина якого залежить від середньої тривалості робочого дня і середнього динного виробітку продукції одним робітником

Продовження табл. 11.1

Показник	Методика розрахунку	Економічний зміст
Середньогодинний виробіток продукції одним робітником	Відношення річного обсягу виробленої продукції до загальної кількості відпрацьованих усіма робітниками за рік годин	Характеризує середньогодинний обсяг продукції, вироблений одним робітником, на величину якого впливають фактори, пов’язані зі зниженням трудо-місткості продукції, зростанням обсягу виробництва

Серед показників найоб’єктивнішу оцінку ефективності використання трудових ресурсів можна отримати на основі показника середньогодинного виробітку одного робітника. Решта показників (денний, місячний, річний) – інтегральні, які враховують рівень годинної продуктивності праці й використання часу.

Динаміка перелічених показників вказує на зміну продуктивності праці у звітному періоді порівняно з попереднім або базовим. При цьому збільшення продуктивності праці є позитивною тенденцією і свідчить про економічне зростання підприємства. Порівняння фактичного показника продуктивності праці з плановим дає змогу визначити рівень виконання планового завдання.

На основі табл. 11.1. проводять аналіз продуктивності праці протягом досліджуваного періоду, результати розрахунків зводять в табл. 11.2.

Таблиця 11.2

Аналіз продуктивності праці на підприємстві

Показники	План	Факт	Відхилення
			абсолютне (+,-)	відносне, %
1. Товарна продукція, тис.грн.
2. Чисельність працівників, осіб
2а. з них робітників
3. Частка робітників у загальній чисельності працівників, %
4. Кількість відпрацьованих усіма працівниками
4а) людино-днів;
4б) людино-годин.
5. Кількість відпрацьованих усіма робітниками
5а) людино-днів;
5б) людино-годин.

Продовження табл. 11.2

Показники	План	Факт	Відхилення
			абсолютне (+,-)	відносне, %
6. Кількість днів, відпрацьованих одним робітником (ряд 5а/ряд2а)
7. Середня кількість годин, відпрацьованих одним робітником (ряд5б/ряд2а)
8. Середня продуктивність праці одного працівника (ряд 1 /ряд2), тис.грн.
9. Середня продуктивність праці одного робітника (ряд 1/ряд2а), тис.грн.
10. Середньоденна продуктивність праці одного робітника (ряд1*1000/ряд5а), грн.
11.Середньогодинна продуктивність праці одного робітника (ряд1*1000/ряд5б), грн.
12. Витрати людино-годин, відпрацьованих робітниками на виробництво 1 тис.грн. продукції

Визначаючи вплив продуктивності праці на виконання плану виробництва, розраховують приріст обсягів продукції у результаті її зростання:

(10.1)

де ΔП_пр – частка приросту обсягу продукції за рахунок зростання продуктивності праці, %;

ΔЧ – приріст чисельності працюючих, %;

ΔQ – приріст обсягу продукції, %.

Причинами зростання продуктивності праці можуть бути: удосконалення техніки та технології виробництва, поліпшення організації виробництва, удосконалення організації праці (підвищення кваліфікації працівників, зміцнення трудової дисципліни, удосконалення мотивації праці тощо).

У процесі аналізу виявляються резерви можливого підвищення продуктивності праці в плановому періоді. Тому розроблення плану заходів, спрямованих на використання виявлених резервів, має вирішальне значення для виконання плану підвищення продуктивності праці. Успіх залежить від того, наскільки забезпечено його виконання необхідними ресурсами, які намічені виконавці, строки виконання тощо.

Наступний етап аналізу – визначення впливу факторів на зростання продуктивності праці. Визначаючи кількісний вплив окремих факторів на підвищення продуктивності праці, слід виходити із відносної економії чисельності працівників за рахунок впливу того чи іншого фактору або їх сукупності.

На підприємствах широко використовуються індексний і кореляційно-регресійний методи аналізу продуктивності праці.

Сутність індексного методу полягає у виявленні впливу кожного фактору на загальний абсолютний приріст продуктивності праці. Величину середнього виробітку можна подати у вигляді таких співмножників, що покаже структурно-логічну факторну модель продуктивності праці:

(10.2)

де РВ^п – середній річний (місячний, квартальний) виробіток продукції на одного працівника, грн.;

ГВ – середній годинний виробіток одного робітника, грн.;

Т – середня тривалість робочого дня, год.;

Д – середня кількість робочих днів, що припадає на одного робітника;

Ч – частка робітників у середньообліковій чисельності працівників промислово-виробничого персоналу, осіб.

Отже, добуток середнього погодинного виробітку на середню тривалість робочого дня визначає середній денний виробіток. Перемноживши їх на середню кількість днів роботи одного робітника, одержимо середню річну (місячну, квартальну) продуктивність праці одного робітника. Шляхом добутку останньої величини на частку робітників у середньообліковій чисельності промислово-виробничого персоналу визначають рівень продуктивності праці на одного працюючого.

Вплив кожного окремого фактора можна визначити наступним чином:

фактора ГВ: ΔПгв = (ГВ₁ – ГВ₀)Т₁ · Д₁ · Ч₁; (10.3)

фактора Т: ΔПт = ГВ₀(Т₁ – Т₀) · Д₁ · Ч₁; (10.4)

фактора Д: ΔП_д = ГВ₀ · Т₀(Д₁ – Д₀) · Ч₁; (10.5)

фактора Ч: ΔПч = ГВ₀ · Т₀ · Д₀(Ч₁ – Ч₀), (10.6)

де символи 1 і 0 відповідно належать до звітних і базових (планових) значень показників.

В ході аналізу варто також встановити відповідність між темпами зростання середньої заробітної плати і продуктивністю праці. Для розширеного відтворення, одержання необхідного прибутку і рентабельності необхідно, щоб темпи росту продуктивності праці випереджали темпи росту його оплати. Якщо цей принцип не дотримується, то відбувається перевитрата фонду заробітної плати, підвищення собівартості продукції і зменшення прибутку.

Дані аналізу відповідності між темпами зростання продуктивності праці та заробітної плати подають у табл. 11.3.

Таблиця 11.3

Аналіз відповідності між темпами зростання продуктивності праці

та заробітної плати на підприємстві

Показники	План	Факт	Відхилення
			абсолютне (+,-)	відносне, %
1. Фонд оплати праці працюючих (річний), тис.грн.
2.Середній виробіток працюючих (річний), тис.грн.
3. Індекс зміни середнього виробітку
4. Середня заробітна плата працюючих (річна), тис.грн.
5. Індекс зміни середнього заробітку працюючих
6. Коефіцієнт випередження темпів зростання продуктивності праці порівняно з ростом заробітної плати (ряд2/ряд4)
7. Економія (перевитрата) фонду оплати праці у зв’язку із зміною співвідношень між темпами зростання продуктивності праці і її оплатою (ряд1*(ряд5 – ряд3)/ряд5), тис. грн.

На завершальному етапі аналізу визначають вплив рівня продуктивності праці на зміну обсягу виробництва. Факторні моделі обсягу виробленої продукції (ОВП) подають наступним чином:

фактора ГВ: ΔОВПгв = (ГВ₁ – ГВ₀)Т₁ · Д₁ · Ч₁; (10.7)

фактора Т: ΔОВПт = ГВ₀(Т₁ – Т₀) · Д₁ · Ч₁; (10.8)

фактора Д: ΔОВПд = ГВ₀ · Т₀(Д₁ – Д₀) · Ч₁; (10.9)

фактора Ч: ΔОВПч = ГВ₀ · Т₀ · Д₀(Ч₁ – Ч₀), (10.10)

де символи 1 і 0 належать відповідно до звітних і базових (планових) значень показників.

За допомогою кореляційно-регресійного методу встановлюється характер і ступінь залежності між рівнем продуктивності праці та факторами, що впливають на її величину. Найпростіше застосування кореляційного аналізу полягає у визначенні впливу одного фактора на продуктивність праці.

У багатофакторну кореляційну модель середньогодинного виробітку можна включити такі фактори: фондоозброєність або енергоозброєність праці; процент робітників, що мають вищу кваліфікацію або середній тарифний розряд робітників; середній термін служби обладнання; частку прогресивного обладнання у загальній його вартості і т.д.

Коефіцієнти рівняння множинної регресії покажуть, на скільки гривень змінюється середньогодинний виробіток при зміні кожного факторного показника на одиницю абсолютному вираженні.

У процесі розроблення плану важливо також правильно визначити очікуваний рівень продуктивності праці в поточному періоді. Це необхідно робити приблизно за півроку до початку планового періоду. Якщо фактичний рівень виявиться нижчим очікуваного, то в плановому періоді необхідно виконати не тільки план підвищення продуктивності праці, а й невиконану частину завдання попереднього періоду. Якщо планове завдання занижене, воно не стимулюватиме колектив підприємства у використанні всіх резервів підвищення продуктивності праці.