3.2. Визначення трудомісткості і обсягу робіт технологічної підготовки виробництва.

У відповідності із ЕСТПВ встановлені такі етапи технологічної підготовки виробництва: технологічний контроль креслень, складання міжцехових технологічних маршрутів, розробка технологічних процесів, проектування і виготовлення технологічного оснащення, наладка і впровадження технологічних процесів.

В розрахунках трудомісткості технологічної підготовки виробництва слід враховувати, що трудомісткість технологічного контролю креслень враховано при визначенні трудомісткості конструкторської підготовки. Трудомісткість технологічної підготовки виробництва в розрізі окремих етапів визначається за формулою:

(3.3)

де Т_ті - трудомісткість технологічної підготовки виробництва по 1-му етапі;

Н_чт - норма часу на проектування технологічного процесу виготовлення однієї деталі;

N_д - кількість облікових одиниць (найменувань деталей).

В додатку 10 наведені усереднені норми часу на проектування технологічних процесів в залежності від групи складності (на одну деталь).

Результати розрахунку трудомісткості технологічної підготовки зводяться в таблицю 3.2.

Таблиця 3.2 - Розрахунок трудомісткості технологічної підготовки виробництва.

Етапи технологічної підготовки виробництва	Кількість облікових одиниць	Норма часу на одну облікову одиницю люд / год	Трудомісткість загального обсягу робіт люд / год	Кваліфікація виконавців
Всього по ТПВ

3.3. Складання сіткового графіка технічної підготовки виробництва

Складання сіткового графіка технічної підготовки виробництва має на меті визначення її тривалості на основі розрахунку критичного шляху.

Сітковий графік складається в такій послідовності:

- визначається перелік подій і робіт по технічній підготовці виробництва та їх тривалість;

- будується сітковий графік;

- розраховуються параметри сіткового графіка, включаючи тривалість критичного шляху;

- аналізується сіткова модель та проводиться її оптимізація.

Тривалість технічної підготовки виробництва нового приладу визначається за тривалістю критичного шляху.

4. Визначення економічної ефективності нового приладу, обладнання і програмного продукту

4.1. Загальні положення по визначенню економічної ефективності.

Економічна ефективність нового приладу визначається по варіантах. По кожному із них розраховуються затрати, результати і економічний ефект. Кращим вважається варіант, при якому величина економічного ефекту максимальна, або - при умові рівності корисного результату - затрати на його здійснення мінімальні.

Економічний ефект визначається по умовах використання нового приладу за розрахунковий період:

Ерп = Ррп - Зрп

(4.1)

де Е_рп - економічній ефект за розрахунковий період;

Р_рп - вартісна оцінка результатів використання нового приладу за розрахунковий період;

З_рп - вартісна оцінка затрат на виробництво і використання ново­го приладу.

Розрахунковий період, за який визначається економічний ефект, складається з трьох складових елементів:

ТР = Ттп + Тв + Те

(4.2)

де Т_р - величина розрахункового періоду;

Т_тп - тривалість робіт по технічній підготовці виробництва, включаючи проведення наукових досліджень;

Т_в - тривалість виготовлення нового приладу;

Т_е - тривалість часу використання нового приладу.

Тривалість робіт по технічній підготовці виробництва визначається на основі сіткового графіка (за величиною критичного шляху). Для визначення часу на виготовлення нового приладу розраховується тривалість виробничого циклу.

Тривалість часу використання нового приладу визначається строком його служби. Останній найчастіше розраховується за тривалістю амортизаційного періоду нового приладу. В даному випадку значення строку служби приладу розраховується за формулою:

(4.3)

де Т_с- термін служби приладу;

Л_в- початкова вартість приладу;

В_д - вартість демонтажу;

Л_в - залишкова (ліквідаційна) вартість приладу;

Н_а - норма амортизаційних відрахувань.

Допускається визначення терміну служби приладу, виходячи із строку відновлення його початкової вартості.

Початкова вартість приладу розраховується на основі лімітної ціни (див. пункт 4.4.) з включенням до неї затрат на доставку і монтаж в розмірі 10% від ціни.

Норми амортизаційних відрахувань для деяких приладів наведені в додатку 11.

Розрахунок економічного ефекту здійснюється з обов'язковим приведенням різночасових затрат і результатів до єдиного для всіх варіантів часу - розрахункового року. За розрахунковий приймається найбільш ранній із всіх варіантів, які розглядаються, календарний рік, що передує початку випуску приладу або його експлуатації.

Приведення різночасових затрат і результатів всіх років розра­хункового періоду до розрахункового року здійснюється шляхом мно­ження їх величин за кожен рік на коефіцієнт приведення К_ПР. Його значення приведені в додатку 12.