2.3. Оцінка платоспроможності та ліквідності підприємства

Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності й платоспроможності. Розрізняють поняття майнової (абсолютної) ліквідності та фінансової (відносної) ліквідності. Майнова (абсолютна) ліквідність означає здатність активу трансформуватись у кошти. Ступінь ліквідності активів визначається тривалістю часу, необхідного для цієї трансформації.

Фінансова ліквідність означає готовність і спроможність підприємства виконувати свої зобов'язання у повному обсязі й у встановлені кредитною угодою строки. Це визначається політикою підприємства щодо збереження ліквідності, основне завдання якої — уникнення неліквідності і неплатоспроможності завдяки пошуку в необхідних обсягах резервів коштів та інших ліквідних активів.

Суттєвою ознакою ліквідності є формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами. Водночас варто уникати ситуації збереження залишків коштів та інших резервів високоліквідних активів на довгий термін поза виробничим процесом, бо це призводить до зниження рентабельності виробництва. Про погіршення можливостей ліквідності компанії свідчить збільшення іммобілізації власних обігових коштів та появи неліквідів: простроченої дебіторської заборгованості, векселів одержаних, прострочених тощо[39].

Платоспроможність підприємства відбиває наявність у нього коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що потребує негайного погашення. Характерними ознаками платоспроможності підприємства є наявність у нього достатніх коштів на розрахунковому рахунку та відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Ліквідність підприємства - це здатність повернути в термін отримані в кредит кошти, чи здатність оборотних коштів перетворюватися в готівку, необхідну для нормальної фінансово-господарської діяльності підприємства.

Щоб організація була визнана платоспроможною, значення цих коефіцієнтів повинні відповідати нормативним.

Ліквідність – термін, який характеризує здатність окремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї вартості перетворюватися у грошові кошти.

Ліквідність активів – характеристика окремих видів активів підприємства по їх здатності до швидкого перетворення в грошову форму без втрати своєї балансової вартості з метою забезпечення необхідного рівня платоспроможності підприємства[40].

З цієї точки зору можна виділити ліквідні і важко ліквідні активи.

До ліквідних активів відносяться оборотні активи підприємства:

·грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення;

·дебіторська заборгованість;

·запаси.

До важко ліквідних активів відносяться необоротні активи підприємства.

Аналіз ліквідності балансу показує, у якій мірі підприємство здатне розплатитися по короткострокових зобов'язаннях поточними активами.

Аналіз ліквідності дозволяє відповісти на питання:

• У якій мірі підприємство може покривати свої поточні борги?

• Який рівень надійності цього покриття?

• Чи можливе додаткове залучення короткострокових зобов'язань без критичного погіршення ліквідності?

Показники ліквідності балансу є обмежуючими чинниками для ефективності. Отже, ріст ефективності діяльності компанії часто відбувається при зниженні загального рівня ліквідності і навпаки. Необхідно контролювати, зіставляти і керувати значеннями цих показників, виходячи з поточних умов і політики розвитку бізнесу.

Аналіз ліквідності підприємства проводиться на основі даних балансу і може бути проведений шляхом співставлення безпосередньо балансових показників активів і пасивів, а також шляхом розрахунку фінансових коефіцієнтів.

Аналіз ліквідності активів підприємства допомагає визначити можливість покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань.

Згідно з “Методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій”, активи підприємства залежно від швидкості перетворення їх у грошові кошти поділяються на 4 групи:

1. Найбільш ліквідні активи - А(1).

2. Активи, що швидко реалізуються - А(2).

3. Активи, що повільно реалізуються - А(3).

4. Активи, що важко реалізуються - А(4).

Зобов'язання підприємства (пасиви балансу) залежно від терміну їх сплати поділяються на 4 групи:

1. Найбільш термінові зобов'язання - П(1).

2. Короткострокові пасиви - П(2).

3. Довгострокові та середньострокові пасиви - П(3).

4. Постійні пасиви - П(4).

Активи балансу ліквідні, якщо:

А(1) >= П(1);

А(2) >= П(2);

А(3) >= П(3);

А(4) <= П(4).

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

• коефіцієнта покриття;

• коефіцієнта швидкої ліквідності;

• коефіцієнта абсолютної ліквідності;

• коефіцієнта співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості;

• чистого оборотного капіталу[58].

Коефіцієнт покриття розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань.

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань.

Критичне значення коефіцієнту покриття дорівнює 1, значення коефіцієнту покриття у межах 1 - 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства.

Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами[52].

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах від 0,2 до 0,35.

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості розраховується як відношення кредиторської заборгованості до дебіторської заборгованості.

Значення коефіцієнта повинно бути менше 1,0.

Якщо кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість, необхідно з'ясувати причини такого стану (що може бути пов'язане з труднощами при реалізації продукції тощо).

Чистий оборотний (робочий) капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями.

Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність.

У якості базового можна використовувати коефіцієнт загальної ліквідності. Два інших коефіцієнти використовуються в разі потреби поглиблення аналізу для відображення впливу окремих статей поточних активів.

Зниження значення ліквідності найчастіше говорить про загальне погіршення ситуації з забезпеченістю оборотними коштами і про необхідність серйозних заходів для керування ними.

Динаміка показників ліквідності говорить про незначне зниження загальної ліквідності при різкому падінні коефіцієнта швидкої ліквідності. Це свідчить про ріст низьколіквідних елементів (запасів) у структурі поточних активів. Усе це говорить про ріст ризикованості діяльності компанії з погляду неповернення боргів і зниження реального рівня платоспроможності. Крім того, необхідно проаналізувати ступінь ліквідності дебіторської заборгованості і запасів, щоб одержати більш реальну картину.

Збільшення власних оборотних коштів може говорити про ріст ліквідності компанії[66].

Ріст величини власних оборотних коштів разом з тим може викликатися збільшенням обсягів неліквідних запасів або ростом простроченої дебіторської заборгованості, що може негативно позначитися на оборотності.

Зниження величини власних оборотних коштів, крім погіршення ліквідності, може говорити про ріст потреби в коштах.

Для визначення причин зміни величини власних оборотних коштів необхідно провести поглиблений аналіз поточних активів і зобов'язань.

Зовнішньою ознакою неспроможності є призупинення поточних платежів, нездатності погашати зобов'язання кредиторам протягом 3-х місяців із дня настання термінів їхнього виконання.

Проаналізуємо коефіцієнти ліквідності і платоспроможності та їх зміну. Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому варто використовувати загальний показник ліквідності (коефіцієнт покриття). За допомогою даного показника здійснюється оцінка зміни фінансової ситуації в організації з погляду ліквідності. Даний показник застосовується також при виборі найбільш надійного партнера з декількох потенційних партнерів на основі звітності[67].

Таблиця 2.4.

Динаміка коефіцієнтів платоспроможності та ліквідності ППА «Поділля» в 2007-2009 рр.

Загальний поточний коефіцієнт покриття (коефіцієнт поточної ліквідності протягом 2007-2009 рр зріс, проте не досяг норми, при нормативному значенні 2. Однак незважаючи на невелике зростання цей показник виріс майже вдвічі. Цей коефіцієнт показує підприємство забезпечене оборотними коштами для ведення господарської діяльності та своєчасного погашення поточних зобов’язань. Підприємство практично не може покрити зобов’язання своїми активами.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на кінець 2009 року склав 2,22, при його значенні за попередній період 1,50. Це значить, що підприємство може негайно погасити за рахунок коштів і короткострокових фінансових вкладень свої короткострокові зобов'язання підприємства. Цей показник у 3 рази вище нормативного, що не може не викликати довіру до даної організації.

На ППА «Поділля» коефіцієнт швидкої ліквідності на кінець 2009 року наблизився до нуля, при його нормативному значенні більше 1 можна говорити про недостатні платіжні можливості підприємства щодо погашення зобов’язань за рахунок оборотних активів. Це свідчить про недостатню загальну забезпеченість підприємства оборотними коштами (нижче нормативного значення на протязі усього аналізованого періоду).

Також для оцінки ймовірності покращення платоспроможності і її відновлення в найближчі 6 місяців розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності[58].

Для впевненості щодо відновлення або втрати платоспроможності, використовують коефіцієнт платоспроможності підприємства, який визначається на період до 3 місяців.

Таблиця 2.5.

Динаміка показників фінансової стійкості Приватного підприємства агрофірми «Поділля»

Коефіцієнт покриття зобов’язань доходами показує, наскільки ми можемо погасити свої зобов’язання за допомогою доходу. Можемо зробити висновок, що значення коефіцієнту за аналізований період недостатній для оптимального розподілу ресурсів.

Коефіцієнт незалежності, характеризує ступінь фінансового ризику, визначається як відношення залучених коштів і власного капіталу. Спостерігається зниження значення показника з 0,78 в 2007 році до 0,43 в 2009 році , що свідчить про покращення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами, необхідними для його фінансової стійкості, у 2009 році склав 0,55, і перевищив нормативне значення (0,1). Зважаючи на підвищення даного коефіцієнта в порівнянні з 2007 роком, коли він складав 0,21 і 2008 роком 0,33, можна сказати про постійну фінансову стійкість підприємства на протязі усього аналізованого періоду.

Останній з показників – коефіцієнт маневреності власних коштів, що характеризує мобільність використання власних коштів – спостерігається підвищення значення даного коефіцієнт за аналізований період з 0,21 в 2007 році до значення 0,52 в 2009 році відповідно, при нормативному значенні 0,35. Це свідчить про забезпеченість підприємства власним оборотним капіталом на рівні, вищому від нормативного[52].

Таким чином, можна сказати, що не усі показники платоспроможності та ліквідності ППА «Поділля», знаходяться на нормативному рівні, хоча, у деяких випадках спостерігається перевищення нормативу. Тобто на протязі аналізованого періоду у підприємства існують проблеми з платоспроможністю та ліквідністю.