3.3. Пропозиції щодо пільгових умов кредитування малих сільськогосподарських підприємств банком

Кредитування аграрного сектора має свої особливості, які визначаються залежністю відтворювального процесу в галузі від природних умов. А це обумовлює, по-перше, чітку періодизацію процесу виробництва та унеможливлює перерви в ньому, що викликає потребу в забезпеченні надання кредитів для товаровиробників галузі в чітко визначений час і в повному обсязі; по-друге, уповільнений оборот капіталу потребує збільшення термінів залучення кредитних ресурсів та зниження плати за кредит; по-третє, нееквівалентність обміну та низький рівень прибутковості сільськогосподарського виробництва потребують зниження плати за кредит; по-четверте, низький рівень технічної оснащеності виробництва при високому рівні зносу техніки та використанні застарілої технології вимагає значного обсягу кредитного забезпечення інвестиційного характеру; по-п’яте, підвищений рівень ризикованості галузі потребує застосування адекватного рівня страхового захисту. Саме специфіка сільськогосподарського виробництва робить аграріїв неконкурентоспроможними на кредитному ринку й обумовлює необхідність їх державної підтримки.

Починаючи з 2000 року, одним із напрямів державної політики був механізм часткової компенсації відсоткової ставки за кредитами комерційних банків для підприємств АПК, спрямований на підтримку короткострокового кредитування. Його недоліком була відсутність пільгового довгострокового кредитування. Слід зазначити, що 64 % сільськогосподарських підприємств потребують саме довгострокових кредитів, а 16 % – середньострокових, і лише 10 % – короткострокових. При цьому короткостроковими кредитами підприємства агропромислового комплексу нині забезпечені лише на 40 % від потреби, а довгостроковими ще гірше – на 15 %.[20].

А тому у 2004 році необхідність аграрних підприємств у довгострокових кредитних ресурсах була врахована в Постанові Кабінету Міністрів України[41]. Умовою надання пільгових кредитів на конкурсній основі підприємствам-позичальникам було обмеження ціни кредитних ресурсів, яка не перевищувала 20 % – по довгострокових, 21 % – по короткострокових, 27% – по кредитах кредитних спілок. Це обмеження було викликане необхідністю не допустити подорожчання пільгових кредитів.

У 2007 році було змінено механізм надання компенсацій кредитних ставок по кредитах банків для сільськогосподарських підприємств. З цього моменту відсоткова ставка відшкодовується не комерційним банкам, а на конкурсній основі – підприємствам АПК за обсяги використаних ними протягом року кредитних ресурсів.

Цей механізм поширюється лише на кредитні ресурси, ціна яких не перевищує 18% річних у національній валюті, 23 % річних – для кредитів, наданих кредитними союзами в національній валюті, та 12 % річних – в іноземній валюті. По середньострокових кредитах ця межа не повинна перевищувати 17 % річних у національній валюті та 11 % річних – в іноземній валюті. При цьому знімалося обмеження на закупівлю сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва. У 2008 році механізмом здешевлення кредитів передбачалися різні компенсації по коротко-, середньо- та довгострокових кредитах [22].

За даними Міністерства аграрної політики, з кожним роком, починаючи з 2000-го, збільшувалися обсяги отриманих пільгових кредитів, сума часткової компенсації ставки за кредитами та кількість позичальників. Якщо за період з 2000 по 2004 рік пільгове кредитування підприємств АПК виросло відповідно з 818 млн. грн. до 3644 млн., а сільськогосподарських підприємств – з 455 млн. до 3207 млн. грн.., то вже у 2005 році ці показники збільшилися майже у 2 рази і склали відповідно 7647 млн. і 6279 млн. грн. У 2007 році підприємства АПК одержали пільгових кредитів на загальну суму 10 млрд. грн.., а сільськогосподарські підприємства – 7,8 млрд. грн.., сума компенсації з бюджету дорівнювала 607 млн. грн.. .

З цієї статистики можна констатувати, що програма фінансування здешевлення кредитів сприяла суттєвому поліпшенню динаміки кредитних надходжень в аграрний сектор. Але, поряд з цим, питома вага кредитних ресурсів, спрямованих комерційними банками в сільське господарство, становить 3,1 % від ВВП країни, в той час як частка продукції сільського господарства в структурі ВВП перевищує 20,9 %.

У структурі кредитного портфеля кредити сільськогосподарським товаровиробникам складають лише 10,7 % [23].

Так у 2008 р. відповідно до Закону України «Про національну програму розвитку малого підприємництва в Україні» від 21.12.2000 р. і розпорядження КМ України «Про затвердження плану заходів з виконання у 2008 р. Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва від 22.02.2008 р. було виділено на програму часткової компенсації ставок за кредитами для всіх областей тільки 29,3 млн. грн., в середньому трохи більше 1 млн. грн. на область. У 2009-2010 рр. програми компенсації процентних ставок реалізувалися тільки регіональними органами влади за рахунок місцевих бюджетів [42].

Як відомо, можливості місцевих бюджетів є дуже скромними, тож ефективність державної підтримки невисока. Через що орієнтація суб’єктів малого підприємництва на велику роботу – нарощування обсягів виробництва, укладання додаткових контрактів, розширення ринків збуту вітчизняної продукції без допомоги в цьому напрямку, перш за все держави і регіональних органів влади, є на наш погляд, справою малоуспішною, особливо для малого підприємництва у аграрному секторі, де і природні ризики вищі, ніж у інших галузях, і власних фінансових ресурсів менше, і рівень економічної підготовленості підприємців часом нижче, ніж у місті.

Реальна дійсність теж свідчить про негативні тенденції у сфері державної підтримки сільгоспвиробництва. Процентні ставки на кредити комерційних банків для аграріїв помітно зросли, а бюджетні засоби для компенсації цих ставок просто не виділялися. Через це сільгоспвиробник не зміг навіть провести необхідні агротехнічні заходи.

Без такої політики в кризові періоди значна кількість малих підприємств розорюється або різко скорочує свої масштаби діяльності [32].

Види фінансування, які в різній мірі можуть бути доступними малому бізнесу – це кредити банків (вітчизняних, міжнародних) на загальних чи пільгових умовах, цільове фінансування і субсидування із фондів та за рахунок бюджетного фінансування, цільове надання гарантій, страхування, лізинг, франчайзинг. Найбільш реальними і відчутними за обсягами джерелами фінансування малих підприємств в Україні є все ж кредити вітчизняних і міжнародних банків у рамках підтримки розвитку малого бізнесу, кошти державного та місцевих бюджетів, а також кошти українських фондів підтримки підприємництва областях.

Кредити комерційних банків для малого підприємництва також не завжди доступні через високі відсоткові ставки, через вимогу відповідної застави. Розраховувати на пільговий кредит для сільського господарства у докризовий період могли хіба що великі агроформування, які його потребували менше всього. Це при тому, що надавали такі кредити лише поодинокі комерційні банки. Малі ж підприємства не могли претендувати на такі умови з багатьох причин. Серед них незацікавленість комерційних банків у видачі невеликих за розмірами кредитів — мікрокредитів. До того ж складною є сама процедура прийняття банками відповідних рішень – від проведення аналізу кредитоспроможності позичальника – малого підприємства за умови відсутності фінансової звітності, до оцінки вартості застави і до прийняття остаточного рішення щодо можливості кредитування . Та й відсутність у суб'єктів малого підприємництва майна, що може бути заставою при отриманні мікрокредиту, також є вагомою причиною відмов. При тому існує думка, що зважаючи на економічну кон'юнктуру, зокрема, на ринку банківських кредитів, сподіватися на поліпшення цієї ситуації найближчим часом не варто [31].

Проте існує й інша думка, її дотримується Могильницький Р., за умови, що банкам вдасться знизити вартість трудомісткої процедури на визначення платоспроможності малих позичальників, зменшити ступінь ризику неповернення кредитів через взаємне розв’язання проблемних кредитів, і досягти поступового збалансування попиту та пропозиції на ринку банківських кредитів, що призведе до зниження кредитних ставок, у найближчі 3-4 роки можна все ж розраховувати на покращення ситуації на ринку кредитів для суб’єктів малого підприємництва. Вважаємо останню позицію достатньо реалістичною.

Аналізуючи результати досліджень Міністерства економіки України щодо виявлення причин, які заважають розвитку малого підприємництва в Україні, слід зазначити, що проблеми фінансової підтримки малого підприємництва до першочергових чинників, які гальмують його розвиток, підприємці і не відносяться. На перше місце вони виносять недосконалість системи оподаткування, на друге - незадовільне законодавство, на третє – складну систему кредитування, на четверте – незнання кон’юнктури ринку.

Аграрний сектор потребує значної кількості інвестицій і, на думку деяких вітчизняних вчених, потреба в інвестиціях може зрости. У подоланні проблем фінансування малого бізнесу аграрної сфери, Україні доцільно орієнтуватися на практичний досвід західних сусідів, які мають багаторічних досвід і схожі умови функціонування малого підприємництва[48]. В Польщі, наприклад, банки, що співпрацюють з Агенцією Реструктуризації і Модернізації сільського господарства в ІІ кварталі 2010 року надали аграріям і переробним підприємствам інвестиційних кредитів з преференційними відсотковими ставками на суму близько 1,07 млрд. злотих (близько 250 млн. євро).

Польські аграрії, що вкладають інвестиції в розвиток родинного господарства можуть отримати кредит на покриття 90% витрат, а ті, що засновують нове господарство - навіть 95%. Максимальний строк сплати такого кредиту становить, в залежності від кредитної лінії, від 8 до 20 років. Також уряд Польщі надає сільськогосподарським підприємствам преференційні кредити. За січень-лютий 2010 року останні сягнули суми близько 81 млн. злотих, що дорівнює 20 млн. євро [69]. Така масивна і комплексна підтримка малих сільськогосподарських підприємств дає відчутні економічні результати.

Отже, підсумовуючи вище наведене, можна сказати, що обмеженість ресурсів малого та середнього підприємництва аграрної сфери примушує шукати якісно нові підходи, фінансові схеми та механізми їх фінансової підтримки. Першочерговими заходами на шляху до поліпшення ситуації у даному питанні повинні стати:

• здешевлення банківських кредитів, за рахунок компенсації частини їх вартості державою;

• стимулювання банків і страхових компаній до кредитування і страхування малих підприємств аграрного сектора;

• надання додаткових субвенцій і дотацій регіонам і муніципальним утворенням, як заохочення за високий рівень розвитку малого підприємництва взагалі, і в аграрній сфері зокрема;

• надання пільг лізинговим компаніям, які працюють з малими підприємствами аграрного сектора;

• підвищення поінформованості суб’єктів малого підприємництва щодо програм і пропозицій Міжнародних фінансових та нефінансових організацій, щодо майбутньої кон’юнктури на ринку кредитів суб’єктам малого підприємництва;

• забезпечення державних гарантій по кредитах;

• стабільна система оподаткування;

• лобіювання інтересів суб’єктів малого підприємництва на всіх рівнях законодавчої і виконавчої влади.

Вирішення проблем, пов’язаних із поліпшенням фінансування малих підприємств аграрної сфери, буде сприяти розвитку цього сектору економіки.

Проте органи державної влади і комерційні структури не завжди чітко уявляють собі можливості й об'єктивні границі таких схем і механізмів. Тому, на нашу думку, необхідно зробити короткий їхній огляд.

Для того, щоб прості і більш складні механізми були задіяні повною мірою, необхідно:

• враховувати інтереси і самих підприємці, і тих, хто зацікавлений в їх підтримці;

• реально оцінювати об'єктивні границі, що надає використання кожного механізму[32].

Розглядаючи детальніше кожен з механізмів підтримки малого та середнього бізнесу зі сторони комерційних банків, варто відзначити, що однією з найбільш актуальних для українського бізнесу проблем є гарантійне забезпечення первинних вкладень для відкриття своєї справи (див. Додаток В).

Припустимо, що для старту підприємцю необхідний мінімальний капітал у розмірі 100 тис. грн., а усі, хто готовий позичити йому гроші, розраховують одержати середню прибутковість на рівні ставки Національного банку України — 7 – 8 % річних. При цьому кредитор припускає, що імовірність «неповернення» кредиту й очікуваних доходів від кредитування складає 10 %. Підрахунок середньої прибутковості з урахуванням ризику «неповернення» дозволяє знайти ставку, по якій варто видавати кредит підприємцю, щоб забезпечити очікувану середню прибутковість на рівні 7 – 8 % річних. Розрахунок показує, що ставку по такому кредиті при відсутності гарантій найкраще установити на рівні 28 % річних.

Якщо ж кредитор має гарантію третьої особи, згідного погасити 20 % від суми кредиту й очікуваних процентних виплат, то він може видати кредит уже по ставці 25 % річних. Тільки 100 %-на гарантія дозволяє видавати кредити по ставці Національного банку (без обліку витрат по реалізації заставленого майна).

Гарантійні зобов'язання, що перевищують вартість кредиту, переводять механізм кредитування в «пільговий режим», коли вартість предмету застави стає більшою, порівняно з сумою кредиту. Цим механізмом часто користаються кримінальні лихварі, що пропонують низькі ставки кредитування, а потім переводять «на лічильник» своїх позичальників [4].

Наступним механізмом підтримки малого та середнього бізнесу є пільгове кредитування.

Характерним є те, що недавнє соціалістичне минуле постійно нагадує чиновникам і підприємцям про можливість одержати хоч що-небудь на пільгових умовах: наприклад дати кредит малому бізнесу на пільгових умовах. Однак наше ринкове сьогодення для видачі пільгових кредитів вимагає пільгових ресурсів. Якщо, наприклад, суми видаваних кредитів та депозитів рівні, то зменшення ставки по депозитах дозволяє скоротити ставку по кредитах на таку ж величин (без обліку резервування й операційних витрат). Якщо використовуються мультиплікативні схеми, наприклад, суми видаваних кредитів повинна перевищувати суму депозиту в 5 рази, то при рівні тарифної депозитної ставки 15 % річних при повній відмові від нарахування відсотків по депозитах пільгові ставки по кредитах не можуть бути зменшені більш ніж на 3 % .

Загальновідомо, що кредитування пов'язане з ризиком, і за інших рівних умов бажано ці ризики розділити з іншими учасниками проекту. Якщо при цьому хто-небудь з учасників може запропонувати більш дешеві ресурси, хоча б в обмеженому обсязі, то відсутні ресурси можна буде залучити з інших, більш дорогих джерел. В цьому і полягає суть співфінансування.

Візьмемо стандартну схему інвестиційних конкурсів, визнану в усьому світі: 20 % необхідних для реалізації проекту ресурсів повинний надати сам учасник конкурсу, держава виділяє 20 % — на пільгових умовах (під 1/2 ставки Національного банку), 60 % — необхідно одержати в комерційних структурах. Якщо припустити, що ефективність проекту дорівнює ставці рефінансування, то для його реалізації можна сміло брати комерційний кредит по ставці, рівної приблизно 1,5 ставки рефінансування Національного банку України.

Можна поставити зворотну задачу, а саме: розрахувати, якою буде середня ставка по всім приваблюваним для реалізації проекту ресурсам у залежності від співвідношення власних (безкоштовних) і позикових засобів, одержуваних на пільгових умовах.

З вище викладеного можна зробити висновок, що аграрії не завжди можуть скористатися існуючим механізмом часткової компенсації ставки за кредитами. Причиною може бути: відмова в наданні кредитів збитковим підприємствам, навіть за наявності застави; відсутність кредитної історії в позичальників новостворених підприємств; високі заставні вимоги для забезпечення кредитів[53].

О. О. Непочатенко зауважує, що ускладнюють отримання кредитних ресурсів і умови конкурсу, який визначає допуск сільськогосподарських підприємств до пільгового кредитування через недостатню конкретизованість та значну кількість оціночних показників, які не мають прямого відношення до кредитування. Тому об’єктивність визначення переможця конкурсу часто підлягає.

На думку М. Я. Дем’яненка, для кредитування конкурси недоцільні взагалі. Основною умовою одержання кредиту суб’єктом господарювання має бути один критерій – можливість його своєчасного.

В умовах економічної нестабільності, коли кредитоспроможність аграрних підприємств значно знизилась, а ціна кредиту виросла, можливості отримання кредитних ресурсів, особливо довгострокових, дуже обмежені. З іншого боку, необхідність оновлення основних фондів, гостра нестача сільськогосподарської техніки вимагають значних довгострокових фінансових ресурсів із застосуванням нетрадиційних форм і схем кредитування підприємств агропромислового комплексу.

Обмеженість засобів державної підтримки малого та середнього підприємництва змушує шукати якісно нові підходи, фінансові схеми і механізми підтримки суб'єктів підприємницької діяльності.

ВИСНОВКИ

На основі вищесказаного, на нашу думку, можна зробити наступні висновки:

1. Малий бізнес — самостійний і незамінний елемент ринкової економіки, під яким розуміють особливу форму економічної активності, яка передбачає: орієнтацію на досягнення комерційного успіху; інноваційний та ризиковий характер діяльності; перспективність, спрямування на подальший розвиток, розширення масштабів і сфери діяльності; свободу та самостійність суб'єктів у прийнятті управлінських рішень та здійсненні бізнесу; майнова відповідальність підприємців за результати господарювання; постійний характер господарської діяльності, укладання регулярних, а не одноразових угод.

Перевагами малого бізнесу є мобільність, здатність швидкого пристосування до змін споживчого попиту, гнучкість, раціональна організаційна структура підприємства, оперативність освоєння випуску нової продукції малими партіями, невисокі експлуатаційні витрати.

Саме підприємства малого бізнесу можуть дати швидку віддачу споживчому ринку масою зробленої конкурентоспроможної продукції, а ринку праці створенням нових робочих місць.

2. Однією з центральних проблем в розвитку малого бізнесу в Україні є обмеженість ресурсів, що примушує підприємців шукати якісно нові підходи, фінансові схеми та механізми їх фінансової підтримки. Саме банківський кредит відкриває перед підприємцями можливість реалізації власних проектів та досягнення успіху в бізнесі. Майже на протязі десяти років в Україні ринок кредитних ресурсів для малих і середніх підприємств мав стихійний характер і лише з моменту відкриття першого в Україні мікрокредитного банку, був зроблений крок до організації цивілізованого процесу кредитування малих та середніх підприємств. При цьому за прогнозами провідних економістів даний бізнес є одним з найперспективніших у найближчому майбутньому.

3. Крім сприятливих умов кредитування для нормального розвитку малого та середнього бізнесу необхідною є і державна підтримка, що полягає як у забезпеченні пільговими ресурсами, так і в лібералізації законодавчого поля. Обсяг державних асигнувань на підтримку малого підприємництва визначається у витратній частині Державного бюджету України і в Державній програмі приватизації.

Державну підтримку суб'єктів малого підприємництва доцільно здійснювати шляхом створення розвинутої мережі консультативних, юридичних, бухгалтерських фірм, бізнес-інкубаторів. Державна політика кадрового забезпечення розвитку малого підприємництва передбачає: організацію підготовки кадрів через мережу центрів перепідготовки, курсів підвищення кваліфікації та стажування, сприяння розробці навчальних програм, методичних посібників із підприємницької діяльності, диференційованих за рівнем підготовки, формування культури підприємництва.

4.Фінансування малого бізнесу аграрної сфери в Україні надзвичайно утруднено через високий економічного ризик, що практично виключає можливість довгострокового інвестування. Суб'єкти малого підприємництва в основному тримають в обороті весь свій капітал; вони надзвичайно чутливі до негативних проявів процесу пристосування України до умов відкритої економіки. В умовах існуючої економічної нестабільності підприємства малого бізнесу надають перевагу швидким операціям, у зв’язку з чим вони втрачають інвестиційну привабливість як для вітчизняного, так і для іноземного інвестора.

5. Стрімкий розвиток малого бізнесу в Україні і дослідження достатності забезпечення суб’єктів даного сектору кредитними ресурсами переконливо свідчать про необхідність активізації банківської діяльності в даній сфері. Незважаючи на досить широкий спектр можливостей отримання кредитів, малі підприємства відчувають гостру недостатність позичкових коштів. Отримання кредитів підприємствами малого бізнесу з банківських джерел становлять менше 10 % загального обсягу наданих позичок в сектор малого підприємництва.

6. Незважаючи на ризики в Україні спостерігається активізація діяльності банківських установ щодо кредитування малого бізнесу аграрної сфери. Це пояснюється двома чинниками. Перший — переорієнтація багатьох фінансових установ на малий бізнес, що стає пріоритетним не тільки для великих банків із розвиненою філіальною мережею, а й для середніх, які також готові активно працювати з населенням, малим і середнім бізнесом. Другим чинником збільшення частки кредитів суб'єктам малого бізнесу у кредитних портфелях банків є зростання попиту на відносно невеликі за розмірами позики.

7. Банківською практикою розроблено досить широкий асортимент послуг, які банки можуть запропонувати малим та середнім підприємствам, які останнім часом стають привабливими для банківської сфери. До них належать: надання гарантій на отримання кредиту, пільгове кредитування, співфінасування, лізинг, аудиторсько-консалтингове обслуговування, венчурне фінансування, комплексне обслуговування малих та середніх підприємств, до складу якого входять більш складні схеми, засновані на комбінаціях простих механізмів з додаванням організаційних форм, які прямо не пов’язані з малим чи середнім бізнесом, але вдало вписуються в систему державної, банківської і комерційної підтримки малого підприємництва.

На нашу думку, розвиток банківського кредитування малого підприємництва аграрної сфери в Україні за невеликий період часу досягла досить значних результатів і має значні перспективи для її розвитку в майбутньому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність”// Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2001. — №1. – с. 2 – 47.

2. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30.06.1999р., № 784-XIV // www.rada.gov.ua.

3. Закон України “Про власність” // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 20. — с. 523 – 537.

4. Закон України “Про заставу” від 02.10.1992 р. (№ 2854 – 12) // Відомості Верховної Ради України. — 1992р. — № 47.

5. Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 р. за № 2063-ІІІ // www.rada.gov.ua.

6. Закон України “Про підприємства” // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 24. — с. 611 – 630.

7. Закон України “Про підприємництво” // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14. — с. 523 – 596.

8. Положення «Про порядок здійснення консорціупного кредитування» від 21.02.1996 р.// www.rada.gov.ua

9. Положення НБУ «Про порядок формування і використання резервів для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків» // www.nbu.com.ua

10. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Програму державної підтримки підприємництва в Україні” від 17.03.1993 р. за № 201 // www.rada.gov.ua.

11. Про затвердження Методики інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій: наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.98 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.03.98 за № 214/2654) // www.liga.net.

12. Аграрний сектор України - [електронний ресурс].// Міністерство Економіки України: забезпеченість сільськогосподарських виробників технікою - Режим доступу: http://agroua.net/statistics/statnews_t3_10339.html

13. Ареф’єва О.В., Городинська Д.М. Економічна стійкість підприємства: сутність, складові та заходи з її забезпечення // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 8(86.) – С. 83–90.

14. Банківська енциклопедія / Під ред. Мороза А. М. – К.: Ельтон, 1993 р.

15. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р. І. Тиркала. – Тернопіль: Карт-бланш, 2001 р.

16. Банківське право: українське та європейське: Навчальний посібник / П. Д. Біленчук, О.Г.Диннік, І.О.Лютий, О.В.Скороход. — К.: Атіко, 1999.

17. Банківські операції: Підручник А. М. Мороз, М.І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2000 р.

18. Банківські операції: Підручник. – 2 – ге вид., випр. і доп. / А. М. Мо- роз, М.І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2002 р.

19. Білоус Г. Розвиток малого підприємництва в Україні // Економіка України. — 2000. — № 2. — с. 35.

20. Бобров Є. А. Сучасний стан і перспективи розвитку кредитування малого бізнесу // Фінанси України. — 2004. — № 1. — с. 103 – 108.

21. Богатырёв И. Финансовие механизмы поддержки предпринимательства // Економіст. — 2000. — № 6. — с. 24 – 27.

22. Богиня Д. Комплексное иследование проблем малого предпринимательства // Економіка, фінанси, право. — 2003. — № 1. — с. 10 – 16.

23. Браун Ганс-Герт. Бізнес –середовище в Україні: погляд підприємців // WELCOM. — № 8. — с. 24 – 27.

24. Бугай В.З., Омельченко В.М. Аналіз та оцінка фінансової стійкості підприємства // Держава та регіони. – 2008. – № 1. – С. 34–39.

25. Буряк Л., Вакуленко Є., Куліш Г., Нам Г., Островська О. Фінанси підприємств. – К.: КНЕУ, 2003. – 165 с.

26. Варналій З. С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. — К.: Знання, 2001.

27. Вимоги банків за кредитами, наданими суб’єктам малого підприємництва // Бюлетень НБУ. — 2004. — № 1. — с. 115 – 117.

28. Винокуров М.А. Економіка труда / М.А. Винокуров, Н.А. Горелов // Спб.: Питер, 2004. — с. 481.

29. Володченко М. Перспективне кредитування для малого бізнесу // Бухгалтерія — 2001. — №18/1. — ст. 8 — 9.

30. Воротіна Л. Державна підтримка малого бізнесу в системі трансформації економіки України // Економічні реформи сьогодні. — 2000. — № 28. — с. 32.

31. Галиця І. Державне регулювання в умовах ринкових відносин // Економіка України. — 2002. — № 6. — с. 43 – 56.

32. Галь В. Розвиток малого та середнього бізнесу в Україні // Вісник Національного банку України. — 2003. — № 1. — с. 13 – 15.

33. Гладких Д. Основні тенденції розвитку кредитного ринку в Україні, або колективний портрет українського позичальника // Вісник НБУ, — 2001. — с. 49 – 53.

34. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях: Навчальний посібник / За ред. Б.Л.Луціва — Львів: Львівський банківський коледж Національного банку України, 1999.

35. Гудзь О.Є. Фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств: Монографія. – К.: ННЦ ІАЕ, 2007. – 578 с.

36. Гуцал І. С. Банківське кредитування субєктів ринку в трансформаційній економіці України  Львів: ВАТ “БІБЛЬОС”, 2001. – 244 с.

37. Гуцал І. С. Принципи та умови реалізації кредитного механізму в економічній системі України // Наукові записки. – 2001. — № 8.

38. Гуцал І. С. Функціонування кредитного механізму в Україні в перехідний до ринку період. – Тернопіль: “Збруч”, 1999.

39. Дем’яненко М.Я. Кредитне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників / М.Я. Дем’яненко// Київ: Знання-Прес, 2005. — с. 104.

40. Дем’яненко М.Я. Оцінка кредитоспроможності агроформувань / М.Я. Дем’яненко, О.Є. Гудзь, П.А. Стецюк // Київ: ННЦ «Інститут аграрної економіки», 2008. — с. 63.

41. Державна підтримка розвитку малого бізнесу в Україні. – [електронний ресурс] // Аграрний сектор України. – Режим доступу: http://agroua.net/economics/documents/category-93/doc-90/

42. Державна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні // Бухгалтерія. — 2001. — № 7. — с. 49 – 51.

43. Державний комітет статистики. – [електронний ресурс].// Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

44. Диба М. І. Малий бізнес на ринку України // Маркетинг в Україні. — 2001. — № 1. — с. 12 – 14.

45. Долинський С. В. Становлення і розвиток малого підприємництва на регіональному рівні // Економіка АПК. — 2003. — № 5. — с. 56 – 61.

46. Дьякон Ю. Ще раз про малий бізнес // Економіка України. — 2000. — № 7. — с. 47.

47. Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т 1 / Ред. кол.:...С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.:Видавничий центр “Академія”, 2000.

48. Захаренко А. Ф. Кредитна лінія Національного банку України (НБУ) від Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) для малих та середніх приватних підприємств (МСП) // Welcom — 2003. — № 8. — ст. 3 — 5.

49. Івасів Б. С. Кредитний механізм і деякі його форми // Вісник Національного банку України. — 1997. — № 11. — с. 54 – 56.

50. Кейри Д., Коссман Р. Повышение эффективности оценки заёмщика с помощью моделей скоринга // Банковские тхнологии. — 2003. — № 9. — с. 32 – 36. Кірпот О. Сутність і зміст малого підприємництва // Вісник УАДУ. — 2001. — № 6. — с. 233 – 239.

51. Колодізєв О., Нужний К. Теоретичні аспекти управління економічною стійкістю підприємства // Галицький економічний вісник. – 2008. – № 1(16). – С. 53–59.

52. Копченко І. М. Етапи формування державної регуляторної політики у сфері малого підприємництва в Україні // Актуальні проблеми економіки. — 2002. — № 12. — с. 59 – 64.

53. Коцовська Р. Кредитна підтримка малого бізнесу установами фінансового ринку України // Регіональна економіка — 2002. — № 3. — ст. 167 — 172.

54. Кредитування сільськогосподарського виробництва. - [електронний ресурс] //Індекс Банк. – Режим доступу: http://credit-agricole.com.ua/rus/for-smallbusiness/loans/agriculture_credit/

55. Кредитування сільськогосподарських підприємств // Вісник НБУ. – 2001. - №4.

56. Крухмаль О.В. Джерела та проблеми фінансування малих підприємств в Україні // Вісник Сумського національного аграрного університету: фінанси і кредит. – 2010. - №2.

57. Кяран У. Ключові фінансові показники. Аналіз та управління розвитком підприємства: Пер. з англ. – К.: Всеувито; Наукова думка. – 2001. – 367 с.

58. Литвиненко Т. І. Основні напрямки реформування системи кредитування в аграрному секторі. Вісник аграрної науки Причорномор’я, Випуск 2, 2006, С. 119.

59. Лопатинський Ю. М. Трансформація аграрного сектора: інституціональні засади. – Чернівці: Рута, 2006. – 344 с.

60. Мазур О. Напрями фінансової підтримки малого бізнесу // Фінанси України. — 2001. — № 4. — с. 51 – 54.

61. Малік М.Й. Кредитне обслуговування сільськогосподарських кооперативів / М.Й. Малік, А.С. Кудінов // Київ: ННЦ «Інститут аграрної економіки», 2008. – с. 126.

62. Мале підприємництво України: процес розвитку. — К.: Інститут Конкурентного суспільства, 2001.

63. Національна програма розвитку малого підприємництва // WELCOM. — № 8. — с. 10 – 17.

64. Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні // Бухгалтерія — 2001. — № 7. — с. 49 – 51.

65. Обущак Т.А. Сутність фінансового стану підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 9. – С. 92–98.

66. Поддєрьогін А. Фінансовий менеджмент. – К.: КНЕУ, 2005. – 535 с.

67. Савицкая Г.В. Экономический анализ : учеб. / Г.В. Савицкая. — 11-е изд., испр. и доп. — Мн.: Новое знание, 2005. — 651 с.

68. Спільна Аграрна Політика. - [електронний ресурс] // Міністерство сільського господарства – Режим доступу: http://www.minrol.gov.pl/

69. Стратегія розвитку малих і середніх банків у контексті глобалізаційних та євроінтеграйційних процесів// Вісник НБУ. – 2005. № 1. – с. 50.

70. Худолій Л.М. Поліпшення фінансування малих підприємств аграрної сфери України. – / Л.М. Худолій, І.Л. Годованець / [електронний ресурс] // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». – Режим доступу:http://www.economy.nayka.com.ua /index.php?operation=1&iid=514/

71. Фурдас Б. В. Підприємництво в аграрній сфері в умовах трансформації економіки України: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.01.01 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. – Л., 2004.

72. Череп А.В., Кириченко Л.А. Проблеми визначення фінансового стану підприємств в умовах фінансової кризи. – 2008. – № 6. – С. 233–236.

73. Шапоренко О. Кредити для малого бізнесу // Бухгалтерія — 2002. — № 52/1. — ст. 8 — 9.

74. Шубко О. Ю. Банківська система України в організації іпотечного кредитування.

75. Яковлев С. Возможности финансирования малого бизнеса в Украине // Економіст. — 2000. — № 6. — с. 31 – 37.

ДОДАТКИ

Додаток А

Особливості сільськогосподарського виробництва та їх вплив на організацію кредитних відносин

Зумовлює необхідність при визначенні кредитоспроможності агропідприємств враховувати рентабельність виробництва не в цілому, а за окремими видами сільськогосподарської продукції

Великий розрив у часі між здійсненням витрат на виробництво продукції та отриманням доходу від її реалізації створюють нестачу обігових коштів, що в свою чергу зумовлює необхідність її покриття за рахунок короткострокових кредитів

Підвищують ризик неповернення кредитів та зумовлюють необхідність надання надійної застави

Застава землі (при прийнятті відповідних законів щодо приватної власності на землю) може компенсувати всі інші кредитні ризики і забезпечити можливість отримання кредиту

Зумовлює необхідність в довгострокових позиках, а також в залученні інших видів кредиту (наприклад, лізингу)

Зумовлюють необхідність в державній підтримці сільськогосподарських підприємств

Додаток Б

Організаційно-економічний механізм кредитування

сільськогосподарських підприємств

Додаток В