10. Специфіка Конституції як Основного Закону держави

Конституцію України було прийнято Верховною Радою України 28 червня 1996р. Конституція має як правові, так і політичні ознаки, тобто Конституція є одночасно і правовим і політичним актом. Причому цей правовий акт має найвищу юридичну силу, тобто настановам і вимогам Конституції повинні відповідати всі без винятку нормативно-правові акти, що видаються і діють в країні.

Конституція України складається з преамбули (вступної частини) та 15 розділів (161 статті).

Питання прав і свобод людини і громадянина нині є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики всіх держав світової співдружності.

Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Серед найважливіших загальних документів, з якими повністю узгоджуються положення Конституції України є:

• Загальна декларація прав людини (1948 р.),

• Міжнародний договір про громадянські та політичні права (1966 р.),

• Міжнародний договір про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.),

• Європейська конвенція про захист прав і фундаментальних свобод людини з протоколами (1950 р.),

• Європейський соціальний статут (1961 р.),

• Підсумковий акт Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (1975 р.),

• Підсумковий документ Віденської зустрічі представників держав-учасниць Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (1989 р.) та ін.

10. Види конституцій

Конституції – основні закони, які регламентують основи суспільного, політичного, економічного життя суспільства, права і свободи громадян.

Конституції бувають двох видів:

Кодифіковані – представляють собою єдиний писаний закон (конституція України, РФ, США та ін.).

Некодифіковані – складаються з групи законів, предметом регулювання яких є особливий род суспільних відносин, віднесений к конституційному праву (Великобританія, Швеція, Канада).

10. Громадянські права та свободи громадян України

11. Політичні права та свободи громадян України

12. Соціальні права та свободи громадян України

13. Культурні права та свободи громадян України

У Конституції України (розділ ІІ) визначено такі групи основних прав:

• Громадянські (право на життя, на таємницю листування, телефонних розмов, на вибір місця проживання, свободу пересування, на свободу власної думки і слова, на свободу віросповідання, світогляду тощо);

• Політичні (Брати участь в управлінні державними та громадськими справами, брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, вибирати і бути обраним до державних органів, звертатись до державних органів, утворювати об’єднання громадян, мати громадянство тощо);

• Економічні (право на приватну власність, право на працю і вибір професії, право на страйк, право на відпочинок, право на оплату праці тощо);

• Соціальні (право на охорону здоров’я, на житло, на матеріальне забезпечення у старості, в разі хвороби, право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї);

• Екологічні (право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди тощо);

• Культурні (право на освіту, на користування досягненнями вітчизняної та світової культури, право на свободу наукової, технічної та художньої творчості, право на захист інтелектуальної власності тощо);

• Сімейні (право на невтручання в особисте й сімейне життя, на добровільне одруження, право на рівні права та обов’язки у шлюбі та сім’ї тощо).