ЗАЛІКОВІ ПИТАННЯ

1. Правознавство як суспільна наука

2. Історичний аспект походження правознавства

3. Сутність держави та її характерні ознаки

4. Функції держави

5. Структура та механізми держави

6. Поняття форми держави

7. Форми правління

8. Форми державного устрою

9. Форми політичного режиму

10. Головні ознаки правової держави

11. Специфіка Конституції як Основного Закону держави

12. Види конституцій

13. Громадянські права та свободи громадян України

14. Політичні права та свободи громадян України

15. Соціальні права та свободи громадян України

16. Культурні права та свободи громадян України

17. Обов’язки громадянина України

18. Безпосередня та представницька демократія в Україні

19. Виборче право та його структура

20. Принципи виборчого права на Україні

21. Виборча система

22. Референдум як форма демократії

23. Суб’єкти та об’єкти адміністративно-правових відносин

24. Поняття адміністративного проступку

25. Види адміністративних стягнень

26. Суб’єкти та об’єкти цивільно-правових відносин

27. Види цивільних договорів

28. Спадщина як феномен цивільного законодавства

29. Особливості та специфічні риси кримінального законодавства

30. Види кримінальних злочинів

31. Поняття трудовий договір

32. Види трудових договорів

33. Підстави розірвання трудового договору

34. Трудова дисципліна та заходи щодо її порушення

35. Час відпочинку

1. Право як суспільна наука

Право – це система встановлених державою загальнообов’язкових правил поведінки або норм, які охороняються силою державного примусу і забезпечуються юридичну регламентацію суспільних відносин у межах території всієї країни.

Право належить до соціальних норм, що регулюють суспільні відносини між людьми, громадянами. В залежності від раси і місця в системі соціального регулювання вони поділяються на правові (юридичні), моральні, релігійні, політичні, корпоративні, естетичні, звичаї та традиції.

Функції права:

Регулятивна функція – використовується для запровадження правил поведінки шляхом закріплення наявних правил (наприклад, закріплення повноважень власника щодо володіння та користування майном) або для забезпечення активної поведінки тих чи інших суб’єктів. Ця функція спрямована на регулювання економічних, політичних, соціальних, культурних та інших відносин.

Охоронна функція – призначена для вжиття заходів юридичного захисту і юридичної відповідальності, характеризується особливими засобами впливу на поведінку людей (наприклад заборона розповсюдження наркотичних засобів, кримінальна відповідальність за скоєння злочинів).

2. Історичний аспект походження правознавства

Право, як і держава, виникло завдяки необхідності управляти соціальними процесами. В юридичній літературі є різні погляди на виникнення права.

Залежно від цього розрізняють:

Право загальносоціальне, що включає в себе права людини, права нації, права народу, права об’єднань та інших соціальних груп, права людства;

Право юридичне, що встановлюється чи санкціонується державою. Тобто юридичне право виникає лише з виникненням держави, тому закономірності виникнення держави стосуються й виникнення права.

Розрізняючи право і закон, слід зазначити, що право як інституційне утворення стає таким завдяки джерелам права, тобто зовнішній формі вираження права.

Отже, юридичне право – це задекларовані державою правила поведінки суб’єктів, щоб відображати правду, справедливість, добро тощо.

Право виникає внаслідок:

• Переростання мононорм (первісних звичаїв, традицій, моралі) в юридичні норми;

• Правотворчої діяльності компетентних державних органів чи посадових осіб;

• Перетворення рішень судових органів щодо конкретних справ на загальну норму, що є обов’язковою для вирішення аналогічних випадків.

3. Сутність держави та її характерні ознаки

Як свідчить культурний досвід, кожне цивілізоване суспільство і кожна нація засновані на засадах розуму і справедливості, де ключовими складовими є держава і право.

Ці категорії знаходяться у постійній єдності, взаємозв’язку, що віддзеркалюють суспільний розвиток, стають універсальним інструментом врегулювання відносин між окремими суспільними групами.

Держава є одним із найважливіших явищ, але дати універсальне правове визначення держави для всіх епох і країн досить важко. Причиною тому постають або класове начало, або загально соціальне.

Таким чином, у широкому розумінні держава – це певний засіб організації суспільства, основний елемент політичної системи.

У вузькому розумінні держава – це особлива політико-територіальна організація влади, що має суверенітет, володіє спеціальним апаратом управління, здатна надавати своїм велінням загальнообов’язкової сили і здійснювати керівництво суспільством.

Найсуттєвішими ознаками є територія і суверенітет.

Територія держави містить адміністративно-територіальні одиниці, на яких організуються державна влада та управління. В різних країнах адміністративні одиниці називаються по різному: області, округи, провінції, штати тощо.

Суверенітет – це політико-правова властивість державної влади, яка виявляється:

• у верховенстві державної влади на території країни, можливості самостійно вирішувати важливі питання суспільного життя;

• єдності державної влади, - тобто наявності в державі лише законодавчо встановлених державних органів;

• незалежності державної влади на міжнародній арені.

Отже держава є універсальною політичною формою суспільства, центральним елементом політичної системи.