6. Охарактеризуйте ресурси та можливості сучасних дистрибюторних систем.

Глобальная дистрибьюторская система (англ. Global Distribution System, GDS) — международная компьютерная система бронирований.

До глобальних відносять чотири основні системи бронювання: Amadeus, Galileo, Sabre та Worldspan (табл. 2). Разом ці системи нараховують приблизно 500 000 терміналів, установлених у готелях по всьому світу, що складає близько 90 % ринку: не випадково їх називають "золотою четвіркою". 10 % займають регіональні системи резервування та системи, які знаходяться в стадії злиття з однією з вищеперерахованих. Кожна GDS, хоча і є глобальною, має свій арсенал розповсюдження. Для Amadeus та Galileo – це передусім Європа, для Sabre та Worldspan – Америка. Цікаво, що система Galileo використовується в 116 країнах світу, більш ніж 45 тисячами агенств. За результатами 2008 року Galileo має найбільш міцні позиції у Великобританії, Італії, Греції, Швейцарії, Португалії. У цілому, частка цієї системи на ринку Європи – 29,8 % (друге місце). 

Не менш відома у світі система бронювання Sabre, яка надає туристу інформацію про послуги перекладачів, оренду автомобілів, бронювання місць у готелях, організацію екскурсій, прогноз погоди, курси валют, забезпечує демонстрацію географічних карт, відео- та фото з місць відпочинку та багато ін. 

Комп’ютерна система бронювання Worldspan здійснює резервування місць на авіатранспорті, у театрах та інших закладах культури, номерів у готелях, екскурсій, компаніях з оренди автомобілів, надає додаткову інформацію, пов’язану з туризмом. На початку XXI ст. Worldspan активно просуває туристичні Інтернет-технології у сфері електронної комерції. Програма Dates&Destinations дозволяє створити Іnternet Booking Engine – систему бронювання через Worldspan на сайті туристичного агентства в Інтернет. 

Із вищеперерахованих систем бронювання в туристичних фірмах України користуються лише системою Amadeus. Останнім часом система Amadeus активно виходить на український ринок туристичних послуг і є однією із комп’ютерних систем бронювання, які динамічно розвиваються в Україні.

Екскурсологія

1. Сучасний стан екскурсійної справи в Україні

Невичерпні екскурсійні ресурси багатьох регіонів нашої країни разом з глибинним національним духовним корінням і традиціями українського народу дають підставу стверджувати, що саме екскурсії можуть стати активним і змістовним засобом гармонізації особистості, її духовного зростання в новій демократичній Україні. Вони є джерелом нової інформації, нових вражень і відчуттів. Глобальний етичний Кодекс туриста, прийнятий ВТО на порозі нового тисячоліття, наголошує на необхідності широкого доступу населення до культурних і релігійних пам'яток, визнає, що кошти, які отримують з відвідання об'єктів і пам'яток культури, слід хоча 6 частково використовувати для підтримання, охорони та реставрації цієї спадщини.

За 18 років, із здобуттям незалежності України і зміною ставлення до спадщини свого народу, було організовано більше половини історико-культурних заповідників, а саме 33. Найбільше їх було створено на протязі 1994 року - 11.

До Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО включено Софіївський собор з архітектурним ансамблем, Києво-Печерсько лавру, історичне середмістя міста Львова. Готуються для подання до ЮНЕСКО матеріали щодо інших пам’яток, зокрема міста Кам’янця-Подільського, Національного заповідника Херсонесу Таврійського, Чернівців, історичного середмістя Одеси включаючи оперний театр.

Нині мережа заповідників охоплює 18 областей, Автономну республіку Крим, а також Київ і Севастополь. Як і пам’ятки архітектури і містобудування, заповідники розміщуються нерівномірно. Розгалужену, ієрархічно структуровану, типологічно різноманітну систему заповідників створено на Львівщині, в Автономній республіці Крим, на Черкащині. Найбільше заповідників, як і пам’яток архітектури і містобудування у Львівській області – 8. На Черкащині розташовано 7 історико-культурних заповідників. 7 історико-культурних заповідників функціонує в Криму і охоплюють всі найважливіші історичні періоди розвитку Криму від Грецьких колоній: Національний заповідник “Херсонес таврійський” в Севастополі, до ХХ ст.: Коктебельський республіканський еколого-історико-культурний заповідник “Киммерія М.А.Волошина”. 5 історико-культурних заповідників діють в місті Києві, два із них занесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. В Житомирській, Закарпатській, Кіровоградській, Одеській, Херсонській історико-культурні заповідники відсутні взагалі.

Список історичних населених місць був затверджений постановою Кабінету міністрів України “Про затвердження Списку історичних населених місць України” від 26 липня 2001 року № 878. До списку були включені лише міські населені пункти – міста і селища міського типу і їх кількість становить 401 населений пункт.

Пам’ятки садово-паркового мистецтва і пам’ятки ландшафтної архітектури - специфічні пам’ятки історії і культури, що охороняються державою і є невід’ємною частиною культурної спадщини українського народу. На законодавчому рівні ці пам’ятки були виділені в окремий вид тільки в законі України “Про охорону культурної спадщини” від 8 червня 2000 року № 1805-ІІІ.

В Україні збереглися унікальні палацово-паркові ансамблі, садиби. Ахітектурно-містобудівна спадщина в багатьох областях представлена палацово-парковими ансамблями, садибними комплексами. Найбільше їх збереглося на Вінниччині. Унікальні палацово-паркові ансамблі ХVI – XX століть представляють спадщину Криму: Ханський палац в Бахчисараї, комплекс споруд палацу в Лівадії, Кузнецовський палац в Форосі, комплекс палацу М.Воронцова в Алупці та інші.

Львівська область є найбільшою за кількістю пам’яток, їх різноманіттю і збереженістю архітектурно-містобудівної спадщини області. У Львівській області збереглися споруди княжої доби. В області на державний облік взято 3431 пам’ятку архітектури і містобудування, 6 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва.

Архітектурно-містобудівна спадщина столиці України міста Києва охоплює широкий хронологічний діапазон пам’яток архітектури і містобудування ХІ – ХХ століть. Найціннішими є пам’ятки доби Київської Русі, Гетьманщини (українське бароко), класицизму та історизму. У Києві на державний облік взято 719 пам’яток архітектури і містобудування, з них – 390 національного значення.

В Києві створено 5 історико-культурних заповідників і 2 музеї на базі комплексів історико-архітектурної спадщини.

Унікальна архітектурно-містобудівна спадщина збереглася в Автономній республіці Крим. Вона представлена античними пам’ятками (з IV ст. до н.е.), середньовічними фортецями, печерними містами. На державному обліку в Криму перебуває 742 пам’ятки архітектури і містобудування, з них 193 пам’ятки – національного значення. На території Криму діє 7 історико-культурних заповідники.

За кількістю пам’яток архітектури і містобудування, що внесені до Державних реєстрів останнє місце посідає Запорізька область. На державному обліку в цій області перебуває всього 28 пам’яток архітектури і містобудування, з них – 5 національного значення. 3 історико-культурних заповідники: Національний заповідник “Хортиця”, Державний історико-археологічний заповідник “Кам’яна могила”, Історико-архітектурний музей-заповідник “Садиба Попова” у м. Василівці.

6. Основні методичні прийоми розповіді та їх використання в екскурсіях Прийом екскурсійної довідки. Екскурсовод повідомляє короткі дані про об'єкт: дату будівництва, авторів проекту, розміри, призначення. 

Прийом опису. Прийом передбачає виклад екскурсоводом у певній послідовності характерних рис, прикмет, особливостей зовнішнього вигляду пам'ятника, які не відразу виявляються екскурсантами. 

Прийом характеристики побудований на визначенні характерних властивостей і якостей предмета, явища, людини. Цей прийом допомагає краще зрозуміти сутність об'єкта. Якщо прийом опису стосується лише зовнішніх сторін, то даний прийом дає характеристику внутрішніх, невидимих ​​для очей властивостей і якостей. 

Прийом коментування. Використовується, коли екскурсоводом дається тлумачення будь-яких явищ, подій, критично оцінюються дії учасників цих явищ, історичних подій. 

Прийом цитування. До цитування вдаються для підтвердження своєї думки, для збереження особливостей мови і колориту певного історичного періоду, для відтворення картини подій, для ознайомлення з авторитетною думкою. Цитата спрямована на те, щоб викликати зоровий образ. Іноді використовується на основі цього прийому пряма мова - екскурсанти стають ніби учасниками подій. 

Прийом питань-відповідей. Суть прийому до активізації слухачів. Питання, що задаються екскурсоводом діляться на кілька видів: 

1.Вопрос, на які екскурсовод сам дає відповіді; 

2. питання історичного характеру, що представляють собою твердження у формі питання; 

3. питання, на які відповідають самі екскурсанти. 

Прийом відступу. Він полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод як би йде від своєї теми: читає вірш, наводить приклад зі свого життя,розповідає зміст фільму або книги. Цей прийом не пов'язаний зі змістом екскурсії. Його завдання - зняти втому, посилити увагу в подальшому. 

Крім методичних прийомів розповіді та демонстрації, на екскурсіях використовують особливі прийоми, які так само допомагають краще засвоїти зміст матеріалу.  Наприклад, в якості додаткового епізоду вводиться зустріч з учасником подій, про які розповідалося в екскурсії. Іноді використовується прийом дослідження. Наприклад, глибина колодязя визначається за допомогою палаючого листка паперу, який, падаючи, висвітлює спочатку стінки, потім далеке дно колодязя. 

Так само в екскурсіях використовуються різні прийоми демонстрації наочних посібників: ілюструє, коли розповідь супроводжується показом фотографій з даної тематики; коментує, коли розповідь є лише поясненням до показу; прийом контрасту, коли фотографія служить для того, щоб екскурсанти могли переконатися, як змінилося це місце . 

„Організаціясферитуристськихпослуг”