40. Глобальні проблеми людства: ліквідація небезпечних хвороб.

Проблема ліквідації небезпечних хвороб є однією з найбільших глобальних проблем людства. Велику роль у ліквідації небезпечних хвороб, підтриманні здоров’я населення всього світу відіграє створена у 1948 році Всесвітня організація охорони здоров’я, яка об’єднує більшу частину держав світу. Для вирішення проблеми ліквідації небезпечних хвороб необхідно забезпечити кожній людині та усьому населенню будь-якої країни доступу до первинної медико-санітарної допомоги, а через неї – до усіх умов всеосяжної системи охорони здоров’я. Однак важлива не тільки доступність медико-санітарної допомоги, а вимоги до дісного забезпечення кожній людині та всьому населенню будь-якої країни медичної допомоги на максимально можливому рівні. Цей рівень повинен підвищуватися разом з загальним соціально-економічним розвитком держави, а в багатьох випадках і перевищувати темпи розвитку інших секторів суспільного життя.

Важливою умовою досягнення „здоров’я для усіх” повинне стати визначення магістрального курсу на розвиток загальнонаціональних та державних служб та систем охорони здоров’я та підготовку необхідних національних медико-санітарних кадрів в усіх державах світу, особливо в країнах Африки, Азії та Латинської Америки, що розвиваються, де в цьому існує гостра необхідність. При цьому необхідне раціональне використання вже накопиченого загальносвітового досвіду розвитку охорони здоров’я та широка міжнародна співпраця та взаємна допомога у цій важливій області. В даний час жодна країна світу не може ефективно зберегти та поліпшити здоров’я населення, не спираючись на сучасні досягнення світової медичної науки та практики, не враховуючі глобальну епідеміологічну обстановку і не використовуючи нові методи, ліки та апаратуру, досвід та цінні традиції, раціональні елементи в організації охорони здоров’я всіх інших держав. Більш того, в даний час самі національні системи охорони здоров’я все більш розвиваються і як компоненти єдиної (хоча ще не повністю визначеної) міжнародної функціональної системи та повинні мати точки зіткнення.

41. Поняття соціально-політичної небезпеки.

При соціально-політичних конфліктах виникають соціально-політичні небезпеки. Конфлікт – це зіткнення двох чи декількох різноспрямованих сил з метою реалізації їх інтересів. Джерело конфлікту – соціальна нерівність.

Конфлікти, що виникають у суспільстві, називаються суспільними. Вони бувають: політичними, коли конфліктують політичні системи; соціальними – коли протистоять соціальні системи; економічними – коли стикаються інтереси економічних систем (об’єднань, корпорацій).

Соціальний конфлікт, що набуває значного розмаху, об’єктивно стає соціально-політичним. Політичні інститути, організації, рухи, втягуючись у конфлікт, активно відстоюють певні соціально-політичні інтереси. Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичного значення, якщо вони зачіпають міжнародні, класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні та інші відносини.

Особливої гостроти набули міжетнічні конфлікти в країнах, де зазнала краху форма державного устрою (СРСР, Югославія).

Поняття “соціально-політичний” конфлікт використовується також тоді, коли трапляються всередині держав громадянські війни, страйки та між державами – війни, партизанські рухи.

Суб’єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідомили протиріччя і обрали способом його вирішення зіткнення, боротьбу, суперництво. Подібний спосіб вирішення протиріччя здебільшого стає неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли має місце відверте зазіхання на ресурси, вплив, територію з боку індивіда, групи, держави (коли йдеться про міжнародний конфлікт). Суб’єктами конфліктів можуть виступати окремі люди, групи, організовані в соціальні, політичні, економічні та інші структури; об’єднання, які виникають у вигляді політизованих соціальних груп, економічних і політичних груп тиску, кримінальних груп, які домагаються певних цілей.

Досить часто після завершення конфлікту виникає ще один етап – постконфліктний синдром, який характеризується напруженням у відносинах сторін, які щойно конфліктували. Посткон-фліктний синдром у разі загострення може започаткувати новий конфлікт. Це ми спостерігаємо на прикладах перманентного близькосхідного конфлікту, конфліктів у Північній Ірландії, Іспанії, Югославії, Чечні та ін.