- •40. Глобальні проблеми людства: ліквідація небезпечних хвороб.
- •41. Поняття соціально-політичної небезпеки.
- •42. Соціальні фактори, що впливають на життя та здоровя людини.
- •43. Корупція і криміналізація суспільства.
- •44. Маніпуляція свідомістю. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки.
- •45. Захисні властивості людського організму. Види поведінки людини та її психічна діяльність: психічні процеси, стани, властивості.
- •46. Поняття про психоемоційні напруження (стрес). Види напруження.
- •47. Психотипи за реакцією людей на небезпеку.
- •48. Класифікація джерел соціально-політичної небезпеки.
- •49. Вплив соціально-політичних небезпек на розвиток держави.
- •50. Види соціальних небезпек: алкоголізм.
- •51. Види соціальних небезпек: тютюнопаління.
- •52. Види соціальних небезпек: венеричні захворювання.
- •53. Види соціальних небезпек: віл.
- •54. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки складних систем, які охоплюють людину (керівник, оператор, персонал, населення), об’єкти техносфери та природне середовище.
- •55. Індивідуальний та груповий ризик.
- •56. Головні етапи кількісного аналізу та оцінки ризику. Методичні підходи до визначення ризику.
- •57. Статистичний метод. Метод аналогій. Експертні методи оцінювання ризиків.
- •58. Застосування у розрахунках ризику імовірнісних структурно-логічних моделей.
- •59. Визначення базисних подій. Ідентифікація ризику.
46. Поняття про психоемоційні напруження (стрес). Види напруження.
Стрес — неспецифічна реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) зовні, яка перевищує норму, а також відповідна реакція нервової системи. За останні роки надто зріс темп життя. Разом з цим збільшилось психоемоційне навантаження на нервову систему людини відповідно до індивідуальних особливостей психіки та типу вищої нервової діяльності. Кожна людина намагається встигнути адаптуватись до сучасного технічного прогресу, інформаційного перевантаження, соціальних, політичних, екологічних умов.
Адаптація — це біологічна функція стресу. Тобто стрес, як особливий психо-фізіологічний стан, забезпечує захист організму від загрозливих та руйнуючих впливів, як психічних, так і фізичних. Тому виникнення стресу означає, що людина включилась в певну діяльність, спрямовану на протидію небезпечним для нього впливам. При цьому в організмі розвивається функціональний стан, який характерізується комплексом реакцій нервової, гормональної та інших систем організму. Таким чином, стрес — це нормальна реакція здорової людини, захисний механізм біологічної системи. Але здатність до адаптації не безмежна. У тому випадку коли інтенсивність впливу та його тривалість перевищують функціональні можливості протидій організму людини, коли вплив має різко негативний характер, такий стан називається — дистрес.
Фізіологічний стрес пов'язаний з об'єктивними змінами умов життєдіяльності людини. Стресорами при цьому можуть бути мікроклімат, радіація, шум, вібрація, пиродні стихійні лиха (землетрус, паводок, виверження вулкану) та навіть затоплення вашої квартири сусідами. Психоемоційний стрес виникає з особистої позиції індивіда. Людина реагує на те, що її оточує згідно зі своєю інтерпретацією зовнішніх стимулів, яка залежить від особистих характеристик, соціального статусу, ролевої поведінки, віку, вихованості, життєвого досвіду. Скажімо, крадіжка гаманця, для одного стане стимулом бути більш уважним, сконцентрованим, більше попрацювати, щоб повернути втрачене. А іншого навпаки охопить апатія, відчуття своєї нікчемності та постійного невізіння. Повна відсутність стану стресу при впливі збуджуючих факторів означає смерть. Здатність організму до адаптації поступово втрачається.
Г. Сельє довів, що в розвитку стресової реакції можна виділити три стадії:
1) Стадія тривожності — характеризується зменшенням розмірів вилочкової залози, селезінки, лімфатичних вузлів, що пов'язано з активацією глюкокортикоїдів.
2) Стадія резистентності — розвивається гіпертрофія кори наднирників зі стійким підвищенням секреції кортикостероїдів та адреналіну. Вони збільшують кількість циркулюючої крові, підвищують артеріальний тиск, підсилюється утворення печінкою глікогену. В цій стадії зазвичай підвищується стійкість та протидія організму до надзвичайних подразників. У людини на цій стадії активізується розумова та м'язова діяльність, мобілізується воля та бажання подолати незвичні обставини або надзвичайну ситуацію. Як що дія стресору на цій стадії припиняється або стає маленької сили, зміни, які він викликав, поступово нормалізуються.
3) Стадія виснаження. Однак, якщо вплив патогенного фактору не припиняється, він продовжує бути надто сильним і тривалим, розвивається стійке виснаження кори наднирників. Знову з'являються реакції тривожності. Ці процеси є не зворотними і закінчуються загибеллю організму (смертю).