2. Відносини між корпораціями й державою

У наш час існують дві точки зору на проблему взаємин між бізнесом і державою, бізнесом і суспільством у цілому. Перша з них ґрунтується на ідеях Роберта Нозіка, висловлених їм у книзі "Анархія, держава і утопія" (1974), головною серед яких є ідея справедливості як права вільного володіння й розпорядження законно придбаною власністю. Вона розвиває класичні буржуазно-індивідуалістичні погляди на невтручання в справи бізнесу з боку як держави, так і суспільства, вважаючи, що бізнес, максимально використовуючи надану волю, буде одержувати більше прибутки й тим самим приносити більше користі суспільству (у вигляді більшого доходу власників акцій, підвищення заробітної плати найманим робітникам, що збільшить добробут суспільства в цілому, а також у вигляді добродійності).

Однак нині більш популярна друга точка зору. Її представники стверджують, що бізнес є частиною суспільної структури і як суспільний інститут не тільки відчуває вплив з боку суспільства й держави, але також повинен регулюватися й контролюватися як "знизу", так й "зверху". Знизу - членами суспільства за допомогою формування суспільної думки з приводу оцінки діяльності фірми і якості її продукції, використовуючи результати опитувань покупців, створення суспільних комісій і споживчих товариства. Зверху - спеціальними державними структурами, такими, як Комісія з безпеки і якості продукції в США й законами (у першу чергу антимонопольним законодавством, а також законами про якість товарів і законами, що регламентують права споживачів). Виходячи із цієї точки зору й будуть розглядатися відносини між макросуб'єктами на вертикальному рівні.

Взаємовплив моральних суб'єктів у цьому виді відносин дуже великий. З боку держави спостерігається тенденція контролювати корпорації за допомогою спеціальних законів і державних структур, однак у наявності й небезуспішне прагнення корпорацій шляхом лобіювання впливати на політику, що проводиться державою. По обидва боки явно простежуються тенденції утилітаризму, моральна оцінка своїх дій з погляду позитивного результату, однак у поняття позитивного результату сторони вкладають різний зміст.

Крім того, в політиці держави, спрямованої на підтримку життєвого рівня незаможних, хворих і старих, перерозподіл суспільного багатства шляхом високих податків і здійснення широких соціальних програм виразно простежуються тенденції етики справедливості. Ця політика, втім, оцінюється неоднозначно: як позитивно, так і негативно. В останньому випадку відзначається поширення внаслідок такої політики споживчих настроїв у суспільстві, відсутність стимулів до активної діяльності.

У процесі державного регулювання бізнесу можна виділити три основних напрямки:

• регулювання діяльності корпорацій з метою забезпечення ефективності економіки. Так, згадаємо, зокрема, антитрестовське законодавство, в основі якого лежать Акт Шермана, прийнятий ще в 1890 р., і Акт Клейтона (1914 р.), ціль якого - запобігання монополізації й угод між фірмами про ціни на свою продукцію, які встановлювалися б незалежно від ринку;

• регулювання відносин бізнесу й споживачів. Держава визначає відповідальність бізнесу з метою захисту інтересів споживачів і стежить за чітким виконанням законів, що захищають ці інтереси;

• регулювання дій бізнесу відносно навколишнього середовища за допомогою таких державних органів, як, наприклад, агентство з охорони й захисту навколишнього середовища.

Особливо необхідно виділити моральні аспекти відносин між корпораціями й державами "третього світу".

По-перше, вкладення корпорацій в економіку країн "третього світу", привнесення власних технічних умінь і можливостей маркетингу можуть не стільки сприяти самостійному розвитку економіки цих країн, скільки поставити їх у залежність від іноземних інвестицій й іноземних компаній. Можливості формування власної технічної інтелігенції, власного бізнесу, кваліфікованих працівників зменшуються. Виникають ситуації, коли економіка всієї країни може залежати від великої корпорації, як, наприклад, відбулося в Нігерії. Компанія United Africa створювалася тільки для виробництва пальмового масла. Однак через деякий час вона проникнула практично в усі сфери виробництва. Почавши із сільського господарства й торгівлі, вона зайняла лідируючі позиції у виробництві текстилю, цукру, цементу, сигарет, пластмас й у будівництві.

По-друге, це проблема справедливої оплати праці внаслідок прагнення корпорацій платити в країнах "третього світу" за виконання тієї ж самої роботи, що й у власній країні, набагато меншу заробітну плату.

По-третє, це проблема прагнення корпорацій розміщати в країнах, що розвиваються, шкідливі виробництва, що забруднюють навколишнє середовище, і потенційно небезпечні виробництва, а також приділяти набагато менше, ніж у власних країнах, уваги забезпеченню безпеки працівників й охороні їхнього здоров'я. Моральний обов’язок корпорацій - дотримуватись тих же стандартів безпеки, які прийняті в їх власній країні, навіть якщо закони інших країн не так жорстко їх регламентують.

По-четверте, економічне втручання корпорацій у життя країн "третього світу" внаслідок того, що можливість ведення конкурентної боротьби в корпорацій значно вища, приводить до витиснення з ринку національних підприємств.

По-п'яте, більшість вчених вважає аморальною підтримку расистських, корумпованих або таких режимів, що проводять репресії проти населення своєї країни. Участь сильних іноземних корпорацій підсилює економічні можливості цих режимів і тим самим сприяє їхньому збереженню. Аморальна, крім того, і торгівля з такими режимами товарами, які можуть бути використані як інструменти насильства й придушення.