Висновки

У 80—90-і роки у світі відбулися масштабні економічні, політичні, соціальні процеси величезної перетворюючої сили, що зробили і продовжують збільшувати свій вплив на світове господарство, його якісні характеристики. Суспільно-політичні й економічні процеси викликають істотні зрушення у світовому господарстві, формуючи його нові, більш різноманітні і різноманітні ступіні і шляхи його розвитку. Міняються не тільки світ, але і його розуміння. Нині вже досить складно провести чітку границю, що зовсім недавно поділяла його на протилежні системи. У світі, особливо в Європі, відбулися такі кардинальна перестановка сил і переоцінка цінностей, що положення і стереотипи, що формувалися в нас і за рубежем десятиліттями, аж до 90-х років, щодо проблем світового господарства, МРП і міжнародних економічних відносин, зжили себе.

Найважливішою проблемою усе більш взаємозалежного світу стає не співробітництво різних систем, а взаємодія різнорівневих структур. Вони характеризуються не тільки ступенем розвиненості, але і ступенем згуртування в МРП і світове господарство. Знамення часу — інтеграція, причому інтеграція загальна, а не тільки міжнародна. Відбувається інтеграція капіталів, виробництв, праці. Особливістю цього процесу є те, що він, виникнувши спочатку в Європі (Європейське економічне співтовариство — ЄЕС, СЕВ), за останні роки охопив нові країни і регіони. Взяти Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР), що залучає увага до себе головним чином як зона найбільш динамічного у світі економічного розвитку. Саме випередження інших районів земної кулі по темпах росту в сполученні зі стрімким підвищенням міжнародної конкурентноздатності групи країн, що розвиваються, АТР дає підстави говорити про наближення «тихоокеанської ери», чи періоду, коли регіон стане центром світового економічного розвитку.

Інше могутнє економічне об'єднання -— Північноамериканська зона вільної торгівлі, створення якої проголошене в серпні 1992 року після двох з половиною років переговорів між США, Канадою і Мексикою. Утвориться єдиний економічний простір з 360 млн. споживачів і сукупним обсягом виробництва в 7 трлн. дол.

На якісно новий етап розвитку виходить Європейський союз (колишнє Європейське співтовариство) — ЄС. Відповідно до Єдиного європейського акта, прийнятим країнами — членами ЄС у 1992 році, довершений процес створення єдиного внутрішнього ринку цього об'єднання. Ліквідовані практично всі бар'єри, що залишилися, на шляху вільного переміщення товарів, послуг, капіталів і людських ресурсів. Скасовуються останні митні формальності у взаємній торгівлі, інтенсифікуються розробка і впровадження загальних європейських стандартів, скасовуються останні валютні обмеження і т.д. Зняття всіх цих бар'єрів може підвищити темпи економічного росту ЄС, знизити рівень цін на ряд послуг, зменшити витрати виробництва й у кінцевому рахунку підсилити економічні позиції ЄС у світі, їхня конкурентноздатність.

Інтеграція економічного життя у світі йде по багатьом напрямкам. Це, по-перше, інтернаціоналізація продуктивних сил шляхом повсюдного поширення технологічного способу виробництва: через обмін засобами виробництва і технологічних знань, а також у формі міжнародної спеціалізації і кооперації, що зв'язують господарські одиниці в цілісні виробничо-споживчі системи; шляхом виробничого співробітництва, міжнародного переміщення виробничих ресурсів; через формування глобальної матеріальної, інформаційної, організаційно-економічної інфраструктури, що забезпечує здійснення міжнародного обміну. Це, по-друге, прояв інтернаціоналізації через МРП. По-третє, зростання масштабів і якісна зміна характеру традиційної міжнародної торгівлі упредметненими товарами, у силу чого вона робить нині незмірно більший вплив на інтернаціоналізацію економічного життя, чим у 20—30-і роки поточного сторіччя. По-четверте, це міжнародне переміщення фінансових і виробничих ресурсів, що забезпечує переплетення і взаємозалежність економічної діяльності в різних країнах. Таке переміщення відбувається у формі міжнародного чи кредиту закордонних інвестицій. По-п'яте, усе більш важливим напрямком міжнародного співробітництва стає сфера послуг, що розвивається швидше, ніж сфера матеріального виробництва. По-шосте, швидко росте міжнародний обмін науково-технічними знаннями. Фронт світової науки і техніки стрімко розширюється. У сполученні з їхнім швидким розвитком це приводить до того, що нині жодна країна поодинці не в змозі вирішувати всі питання НТП і тим більше бути лідером на всіх напрямках розвитку науки і техніки. По-сьоме, усе більш зростають масштаби міжнародної міграції робочої сили, до якої починають підключатися як експортерів Україна й інші держави на території колишнього СРСР. Нарешті, по-восьме, одночасно зі зростаючою інтернаціоналізацією впливу виробництва і споживання на природне середовище росте потреба в міжнародному співробітництві, спрямованому на рішення глобальних проблем сучасності (охорона природного середовища, освоєння Світового океану, космосу, допомога голодуючому населенню країн, що розвиваються, і ін.).

Таким чином, сучасний світ стрімко рухається до нової, синтезованої моделі розвитку. Її характеризують не тільки якісне відновлення технологічної бази виробництва, широке впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій, але і принципово важливі зрушення в структурі, змісті і характері процесів виробництва і споживання. Світове співтовариство поступове переборює неспроможний комплекс «боротьби двох систем». Але зламування біполярної моделі міжнародних відносин виявив інший найгостріший конфлікт у світі — між центральною (Північ) і периферійними частинами (Південь) у структурі світового господарства. Проблема виживання робить необхідної органічну інтеграцію цих двох частин на основі їхньої взаємної адаптації й активних зв'язків.

Євроінтеграційний курс - це невід'ємна частина суспільно-політичного та економічного поступу України. Роль та місце нашої країни у новій архітектурі Європи визначатиметься здатністю України максимально використати нові можливості та знайти адекватні відповіді на виклики розширення ЄС. Саме тому оцінка перспектив та наслідків цього процесу, їх ефективне використання, посилення політичного та економічного діалогу з Євросоюзом заради забезпечення національних інтересів України є нашими основними завданнями на найближчу перспективу. Консолідація всіх прогресивних сил суспільства, поглиблення взаємодії гілок влади в напрямі створення стабільної та передбачуваної моделі політичного устрою держави та конкурентоспроможної економіки - запорука досягнення цієї стратегічної мети нашого суспільного розвитку.

Особливою зоною українських зовнішньополітичних інтересів є Чорноморсько-Каспійський регіон. Він є вузлом геополітичних та геоекономічних інтересів не тільки країн,що належать до нього, а й провідних світових держав. З одного боку, цей регіон має надмірний конфліктогенний потенціал, з іншого – величезні енергетичні ресурси. Але у контексті світових енергетичних проблем та з урахуванням місткого внутрішнього ринку Чорноморсько-Каспійський ре-гіон може стати зоною широкого трансрегіонального співробітництва, центром торгівлі між Європою, Близьким Сходом та Азією. Сьогодні регіон Чорного моря поступово перетворюється на зону демократії, співпраці та взаєморозуміння.

Особливу роль у подальшому розвитку відносин України з країнами регіону відіграє ГУАМ, на перетворення якого на потужну регіональну організацію, наповнення його діяльності реальним економічним змістом у спосіб формування дієвої зони вільної торгівлі, започаткування спільних транспортних та енергетичних проектів, зокрема щодо розбудови Євро-Азіатського транспортного коридору, співробітництво в галузі видобутку й транспортування нафти на європейський ринок, спрямовані зусилля нашої країни.

Одним з провідних напрямів діяльності ГУАМ має стати розробка регіо-нальних та трансрегіональних проектів, в яких Україна взяла б на себе роль лідера. Квітневий (2005 р.) Кишинівський саміт глав держав країн ГУАМ надав поштовх процесу розробки економічного проекту “Придунайський енерготран-спортний міст” з розвитку енергетичного та транспортного потенціалу україн-ського Придунав’я.

Країни-члени ГУАМ демонструють спільність поглядів щодо шляхів ви-рішення міжнародних проблем, цілей розвитку, а також визнають доцільність об’єднання зусиль для протистояння спільним загрозам, таким як тероризм, сепаратизм, організована злочинність тощо. У цьому контексті ГУАМ може стати важливим компонентом нової архітектури європейської і трансатлантичної безпеки.

Реалізація такої ролі можлива, зокрема, через підписання низки угод у воєнно-політичній сфері між європейськими і євроатлантичними структурами безпеки та країнами ГУАМ. Усі учасники регіонального об’єднання ГУАМ зацікавлені у збереженні балансу і стабільності в регіоні, який розташований у зоні інтересів ЄС, НАТО і РФ.

Структури ГУАМ можуть бути залучені до врегулювання заморожених конфліктів на пострадянському просторі, що потребуватиме синхронізації зусиль партнерів у формуванні єдиних підходів до їх вирішення. Показово, що українські ініціативи щодо Придністровського врегулювання були вперше проголошені саме на Кишинівському квітневому (2005 р.) саміті ГУАМ.

Держава вдосконалює механізми регіонального багатостороннього спів-робітництва у рамках інших міжнародних організацій. Актуальним напрямом Чорноморської політики є партнерство у рамках ОЧЕС. Поряд із впроваджен-ням взаємовигідних економічних проектів актуальними для цієї організації є формування інституціональних механізмів забезпечення безпеки кордонів і протидія тероризму та організованій злочинності. Активізуються механізми багатостороннього співробітництва у форматах “Вишеградська четвірка – Україна”, Центрально-європейської ініціативи, неформального трикутника “Україна – Польща – Литва” тощо. Саме така діяльність дає Україні змогу напрацьовувати досвід, корисний для поглиблення контактів з Євросоюзом, а також інтенсивніше підключатися до євроінтеграційних процесів наших найближчих партнерів.