3.3 Стратегія участі України в очес

З точки зору геоекономічного значення Чорноморський регіон є потенційно об'ємним ринком, який має значні природні ресурси, науково-технічний потенціал та може стати ключовим місцем торгівлі між Європою, Близьким Сходом і Азією. Вже тільки ці чинники стали основою для виникнення регіональної співпраці між країнами, інтереси яких пов'язані з цим регіоном.

Зміна системи міжнародних відносин і необхідність самостійно відстоювати свої інтереси об'єктивно спровокували появу різних регіональних організацій: Вишеградська група, Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ), Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). У випадку з ОЧЕС йшлося про створення трансрегіональної інтеграційної системи співробітництва. Це було перше значне інтеграційне утворення нового етапу розвитку світової економіки, яке здатне об'єднати країни з різними політичними і еконо-мічними формами орієнтації тлі загальноєвропейської інтеграції [2].

Таким чином, ОЧЕС із самого початку привертала увагу різних держав, як нинішніх учасників, так і світової спільноти.

Інтереси України. У геополітичному відношенні Чорноморський регіон є надзвичайно важливим для України як з погляду її економічних інтересів, так і з позицій національної безпеки держави. Для нашої країни велике значення мають широкомасштабні комунікаційні проекти в рамках ОЧЕС з будівництва кільцевої автомагістралі навколо Чорного моря і системи магістральних трубопроводів для транзиту нафти і газу з Центральної Азії, Закавказзя, Близького і Середнього Сходу до Європи.

Отже, участь України в такому регіональному інтеграційному об'єднанні як ОЧЕС обумовлена транзитним характером її економіки, якій крім захисту від загроз і викликів глобалізаційних процесів також необхідна інтеграція в світовий економічний простір на паритетних умовах. Отже, головними стратегічними інтересами України в регіоні Чорного моря є: - диверсифікація джерел енергоресурсів за рахунок запасів Каспійського моря, які за своїм об'ємом значно перевищують запаси країн Близького Сходу; - використовування території України для їх транспортування за маршрутом Схід-Захід і Захід-Схід; - вихід на ринки Близького Сходу за рахунок транспортних коридорів по осі Північ-Південь і у зворотному напрямі; - ліквідація загроз власної безпеки за рахунок загроз східного походження: нелегальна міграція, наркоторгівля і торгівля людьми, розповсюдження зброї і т.д.

Важливим моментом щодо інтересів України в розвитку причорноморського співробітництва є необхідність розглядати цей процес в двох політичних вимірах і двох економічних поняттях: вузькому і широкому. У вузькому вимірі передбачається співпраця територій, які безпосередньо прилягають до Чорного моря і в господарському відношенні тісно з ним пов'язані, що обумовлюється традиціями взаємостосунків прибережних територій, які історично склалися. Широкий вимір полягає в реалізації зовнішньополітичного курсу на євроінтеграцію. І для цього українське керівництво створює сприятливі умови для посилення своєї ролі в глобальних і регіональних системах міжнародних відносин. В цьому відношенні йдеться про залучення до причорноморського співробітництва всього економічного простору України через механізм взаємодії державних і підприємницьких структур, який повинен забезпечити розвиток співробітництва країн-учасниць з метою повноцінного входу в економічний і правовий простір європейського континенту.

Таким чином, в ОЧЕС Україна бачить, перш за все, важливий міжнародно-правовий інструмент розвитку всього спектру відносин між країнами регіону.

Інтереси Туреччини в створенні такої організації полягали в особливос-тях ситуації в регіоні. Після розпаду Радянського Союзу в Чорноморському регіоні з'явилася група держав, які потрапили в сферу зовнішньополітичних і економічних інтересів Туреччини, яка прагне стати регіональним лідером. На додаток до політичних інтересів велике значення має і питання про захист прав тюркських народів, захисниками і представником яких проголосила себе Туреччина. І прагнучи об'єднати ці держави в рамках єдиної структури, Анкара намагається найзручнішим способом вирішити всі питання: встановити свій вплив, забезпечити стабільність і безпеку в регіоні, створити умови для успішної економічної трансформації держав Чорного моря шляхом створення під своєю егідою стабільної структури, яка виступала б регіональним центром тяжіння.

В рамках ОЧЕС Туреччина прагне вирішити питання подальшого розширення експорту за рахунок активізації торгових відносин з східно-європейськими та євразійськими країнами, які входять до складу СНД, а також пошуку нових торгових партнерів.

Інтереси Болгарії і Румунії визначаються крізь пріоритетність напрямка приєднання до ЄС, і саме через цю призму ці країни розглядають процеси чорноморського співробітництва. Ці держави прагнуть використовувати в регіональному контексті переваги, які пов'язані з застосовуванням ролі "посередника" у взаємостосунках з ЄС і регіоном, в першу чергу шляхом ініціації власних конкретних проектів і залучення фінансових можливостей міжнародних організацій, у тому числі й Євросоюзу, для їх реалізації, а також намагаються вирішувати питання регіональної співпраці шляхом взаємодії з різними між народними і регіональними структурами євроінтеграційного характеру.

Інтереси Росії в регіоні Чорного моря об'єктивно мають дуже важливе підгрунття в геополітичному і геоекономічному значенні. Ще в 2003 р. Президент Росії В. Путін дав вказівку: використати і підсилити роль ОЧЕС для розвитку південних регіонів Російської Федерації, а також розвивати прибережні зони, інфраструктуру прибережних і курортних регіонів.

В першу чергу, Росія концентрує зусилля на збереженні контролю над нафто- і газопроводами і основними вантажопотоками на залізницях, авто- і авіамагістралях країн Центральної і Середньої Азії. Особливу цікавість Москва виявляє до того, щоб примусити азербайджанську та інші зацікавлені сторони згодитися на те, щоб саме через російський нафтопровід і порти в майбутньому йшов потік каспійської нафти, що здобувається Азербайджаном. У другу чергу, Росія останнім часом надає велику увагу питанням безпеки, розширення сфер діяльності BLACKSEAFOR, а також, що не повинен залишитися без уваги української сторони, Москва прагне приєднатися до турецької ініціативи "Чорноморська гармонія".

Отже, зацікавленість Росії полягає також і в тому, щоб не дати можливість порушити її стратегічні інтереси в цьому регіоні, тобто диктувати свої умови, нав'язувати своє відношення до подій і розв'язання проблем. РФ робить все, щоб зберегти політичне, економічне і військове домінування в Закавказзі і не допустити посилення в цьому регіоні ролі третіх держав (перш за все, Туреччини, США, Великобританії, ФРН, Ірану). Ще більше розширити свій вплив в регіоні і в рамках ОЧЕС Москва постарається під час свого головування з травня по жовтень поточного року шляхом максимальної практичної реалізації різних проектів.

Як найбільша держава серед учасників ОЧЕС з позиції потенційних економічних можливостей, Україна повинна рішуче виступати з великомасштабними ініціативами, реалізація яких мала б не тільки загальнорегіональне значення, але і впливала б на сприятливі для України зміни загальноєвропейського економіко-правового клімату.