Тести для самоперевірки Панас Мирний Роман з народного життя “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

1. Кого в романі названо «польовою царівною»?

2. Кого називали Махамедом?

3. Про кого слова: «Як підстрелена горлиця тіпається, б’ється, тихо туркоче й стогне»?

4. Хто говорив про Чіпку: «У Чіпки й серце добріше й душа чистіша… А що він п’є? То його лихо п’є »?

5. Яка з чотирьох частин є екскурсом в минуле?

6. Про кого йдеться: «От з кого беріть, дітки, примір, як у мирі жити! – не одна, не дві матері радили своїм дочкам і зятям…»?

7. Кому належать слова: «Що я тепер? Людський попихач. Наймит. Пропало… Все пропало…»?

8. У кого Чіпка служив у наймах?

9. За яких обставин і хто вигукує слова: «Так оце та правда! Оце вона!»?

10. З ким Чіпка пас громадську отару?

11. Назвіть героїню: «…весела, моторна, працьовита. Вона була сиротою, невеликої вроди, але так запала в серце, що забув і про великий посаг, і про незвичайну красу майбутньої жінки»?

12. Упізнай персонажа: «Начальство його любили за те, що був до всього здатний, моторний, сильний і розумний»?

13. Хто пообіцяв Чіпці написати прошеніє в суд, коли у нього відібрали землю?

14. «Розбишацька дочка» – хто це?

ВІДПОВІДІ:

1. Галя . 2. Максим, батько Галі. 3. Мотря – мати Чіпки. 4. Христя. 5. Частина ІІ. 6. Грицько та Христя. 7. Чіпка. 8. У вівчара діда Уласа був підпасачем. 9. Галя, коли Чіпку забирали з двору за вбивство сім, ї . 10. З Грицьком. 11. Христя. 12. Максим. 13. Порох. 14. Галя про себе.

Осуд бездуховностi та егоїзму в повiстi Iвана Нечуя-Левицького "Кайдашева сiм'я"

Нечуй-Левицький посiдає особливе мiсце серед творцiв української класичної прози. Вiн - майстер великих епiчних творiв, вдумливий спостерiгач народного життя. В художнiх творах Нечуя-Левицького розкриваються правдивi картини часiв панщини i характернi явища пореформеної епохи: боротьба за власнiсть, за землю, поява заможної сiльської верхiвки та маси заробiтчан, що йдуть на першi капiталiстичнi промисли i фабрики. Це справжня енциклопедiя народного соцiального побуту, що постає в описах, у людських характерах.

У повiстi "Кайдашева сiм'я" показано розшарування селянства, розпад патрiархальної сiм'ї пiсля реформи 1861 року. Нечуй-Левицький викрив причини непорозумiння i сварок у сiм'ї Кайдаша. На конкретних прикладах письменник довiв, що в умовах капiталiстичної дiйсностi спотворюються людськi почуття i взаємини, iнтереси i прагнення. Внаслiдок сутичок i боротьби за власнiсть люди стають жорстокими, дрiб'язковими, жалюгiдними. Крiм смiху, побутовi картини повiстi викликають ще й почуття суму за людину, за її самоприниження i моральний занепад. Цi люди нiчого не бачать у життi, крiм своїх родинних суперечок. Коло iнтересiв цих людей замикається на клаптику землi, на тиновi, на грушi...

У "Кайдашевiй сiм'ї" багато яскравих виразних дiалогiв, у яких виявляються з одного боку - лiризм i природний гумор українських селян, а з iншого - обмеженiсть їх свiтогляду, забобоннiсть i примiтивiзм понять, що зростають на грунтi дрiбновласницької психологiї.

Перед нами, нiби живi, проходять образи: старий Кайдаш, з його забобонами i схильнiстю до чарки, i чванлива Кайдашиха, незграбний i суворий Карпо, горда i брехлива Мотря, тиха Меланка i жвавий Лаврiн.

Карпо жорстокий, черствий. Цi риси були помiченi у волостi, його обрали за десяцького. З цього приводу громада жартувала: "Карпо – чоловiк гордий та жорстокий, з його буде добрий сiпака..."

Дружину вiн хоче мати таку, щоб була "робоча та проворна, та щоб булла трохи куслива, як муха в спасiвку". Дрiбновласницька позицiя, егоїзм, що панували у сiм'ї, притупили в людях родиннi почуття. В гнiвi Карпо кричить: "Не лiзь, бо задушу, iродова душа!" "Карпо затрусив матiр так, що легенький хлiв увесь затрусився".

Лаврiн - такий же дрiбний власник, егоїст. Мова балакучого Лаврiна сповнена жартiвливих слiв, дотепних виразiв, поступово змiнюється, стає брутальною i сварливою. Ось вiн загрожує бабi Палажцi: "Як не знайду Мелашку, то я вас, бабо, вб'ю або повiшу"

Кайдашиха теж сварлива, егоїстична, зла, заздрiсна. Вона була заводiєм усiх сварок в сiм'ї, всiєї колотнечi. На образi цiєї егоїстичної i сварливої жiнки показано моральний занепад людини в умовах безпросвiтної темряви i ворожнечi.

Мотря поспiль перетворюється на сварливу i жорстоку людину, яка в сiмейних суперечках не зупиняється нi перед ким. За це вiд свекрухи вона дiстала прiзвище "бендерська чума". Не сiмейне щастя може зрости в таких зрости в таких умовах, а зло i прагнення якнайбiльше увiрвати собi, навiть цiною кривди близьких i рiдних людей.

Мелашка у порiвняннi з iншими персонажами має чи не найбiльше позитивних рис. Але поступово вона переймає їхнi звички, грубiсть, що панували в сiм'ї Кайдашiв. Наприклад, коли Мотря за бiдне походження називає її дiтей старцями, Мелашка вiдповiдає: "Брешеш, брешеш, як стара собака. Та й брехати добре не вмiєш. У тебе до того розуму та хисту нема". На образi Мелашки ще яскравiше, нiж на iнших персонажах, бачимо, що тяжкi умови життя перетворюють їх на егоїстiв.