Гiмн Замiсть пролога

                                   Вiчний революцйонер -                                    Дух, що тiло рве до бою,                                    Рве за поступ, щастя й волю,                                    Вiн живе, вiн ще не вмер.                                    Нi попiвськiї тортури,                                    Нi тюремнi царськi мури,                                    Анi вiйська муштрованi,                                    Ні гармати лаштованi,                                    Нi шпiонське ремесло                                    В грiб його ще не звело.                                                                         Вiн не вмер, вiн ще живе!                                    Хоч вiд тисяч лiт родився,                                    Та аж вчора розповився                                    I о власнiй силi йде.                                    I простується, мiцнiє,                                    I спiшить туди, де днiє;                                    Словом сильним, мов трубою                                    Мiлiони зве з собою,-                                    Мiлiони радо йдуть,                                    Бо се голос духа чуть.                                                                         Голос духа чути скрiзь:                                    По курних хатах мужицьких,                                    По верстатах ремiсницьких,                                    По мiсцях недолi й слiз.                                    I де тiльки вiн роздасться,                                    Щезнуть сльози, сум, нещастя.                                    Сила родиться й завзяття                                    Не ридать, а добувать,                                    Хоч синам, як не собi,                                    Кращу долю в боротьбi.                                                                         Вiчний революцйонер -                                    Дух, наука, думка, воля -                                    Не уступить пiтьмi поля.                                    Не дасть спутатись тепер.                                    Розвалилась зла руїна,                                    Покотилася лавина,                                    I де в свiтi тая сила,                                    Щоб в бiгу її спинила,                                    Щоб згасила, мов огень,                                    Розвидняющийся день?

Коментар     Вірш «Гімн» 1. Франка — одна із найсильніших за звучанням, за могутністю думки та заклику поезій громадянської лірики в українській літературі. Завжди в суспільстві будуть знаходитися «вічні революціонери», небайдужі до народного горя, страждань та неволі Вони прямуватимуть уперед і кликатимуть за собою інших, не боячись переслідувань та покарання з боку офіційної влади. Але поет бачить боротьбу у сфері духовній — «дух, наука, думка, воля Не уступить пітьмі поля...» Він вірить, що розвалиться «зла руїна» і настане новий день, прихід якого ніхто не зможе спинити.

Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому уста твої німі? Який докір, яке страждання, Яке несповнене бажання На них, мов зарево червоне, Займається і знову тоне У тьмі? Чого являєшся мені У сні? В житті ти мною згордувала, Моє ти серце надірвала, Із нього визвала одні Оті ридання голосні — Пісні. В житті мене ти й знать не знаєш, Ідеш по вулиці — минаєш, Вклонюся — навіть не зирнеш І головою не кивнеш, Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш, Як я люблю тебе без тями, Як мучусь довгими ночами І як літа вже за літами Свій біль, свій жаль, свої пісні У серці здавлюю на дні. О, ні! Являйся, зіронько, мені Хоч в сні! В житті мені весь вік тужити — Не жити. Так най те серце, що в турботі, Неначе перла у болоті, Марніє, в'яне, засиха,— Хоч в сні на вид твій оживає, Хоч в жалощах живіше грає. По-людськи вільно віддиха, І того дива золотого Зазнає, щастя молодого, Бажаного, страшного того Гріха!

Коментар Поезія «Чого являєшся мені у сні?» І. Франка — історія нерозділеного кохання. Горда дівчина не відповіла ліричному героєві взаємністю, знехтувала його почуттями. А той не може забути «чудові очі \ті ясні», вони являються йому у сні, і він питає, навіщо тривожать душу. Потім сам собі відповідає, що хай кохана приходить до нього, хоч у сні він зазнає щастя. Сила почуттів, пристрасть виливається у героя в пісні, і вони тривожать душу інших, знаходять у їхніх серцях відгук. Вірш має автобіографічні мотиви, покладений на музику, є однією з перлин світової інтимної лірики.

Тести для самоперевірки

Іван Семенович Нечуй-Левицький

Повість «Кайдашева сім’я».

ТЕСТИ:

1. Про кого слова: “Який гарний парубок, хоч і білявий, які в його веселі очі”?

2. Кому належить вислів: “В мене свекруха люта змія: ходить по хаті, полум^,ям дише…”?

3. Упізнай героїню: “Її очі з м^,якеньких стали зразу тверденькі. Брови насупилися, а осміх злетів з уст і ніби вилетів з хати”?

4. Хто з персонажів сказав: “А я вам, мамо, не наймичка. Я й у своєї матері не була наймичкою…”?

5. Упізнай героїню: “Її краса так засліпила йому очі,.. що вона здавалася йому не дівчиною, а русалкою…”?

6. Кому належать слова і про кого мова: “У нас була, як рожа цвіла, а тепер стала, як квітка в^,яла…”?

7. Про кого йдеться: “Діло ніби горіло в її руках. Вона оджимала плаття й разом поралася коло печі”?

8. Кому належать слова: “А ти хотіла згорнути руки та й сидіти? Чого це ти розходилася? Та я тобі не подивлюся в зуби”?

9. Назвіть героїню: “… висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем”?

10. Назвіть імена Кайдашів. Де вони мешкали?

11. Як Карпо познайомився з Мотрею? Якого вона роду?

12. Чому починаються сварки між Мотрею та свекрухою?

13. За яких обставин познайомився Лаврін з Мелашкою? Звідки вона, якого роду?

14. Куди пішла Мелашка від свекрухи? Хто її повернув?

15. Як помер старий Кайдаш?

16. Через що виникали сварки між молодими сім^,ями?

17. Чому Кайдашиху дражнили на селі “безокою економшею”?

18. Через що була остання сварка і як закінчується повість?

ВІДПОВІДІ: Повість «Кайдашева сім’я».

1. Про Лавріна подумала Мелашка.

2. Мотря.

3. Кайдашиха, коли була у Довбишів і дивилася на Мотрю.

4. Мотря.

5. Мелашка.

6. Мелашка.

7. Мотря.

8. Кайдашиха.

9. Маруся Кайдашиха.

10. Омелько,Маруся, Карпо, Лаврін; с.Семигори.

11. Була з багатого роду Довбишів. Пішов до її будинку, вона була сама, підмазувала хату; ввечері зустрілися на танцях.

12. Стара спала та охала, а Мотрю змушувала все робити, ще і повчала. Потім розповідала по селу, яка вона лінива і нічого не вміє робити.

13. Їхав понад Россю, побачив серед поля квітку – то була дівчина, дочка Охріма Балаша з Бієвиць. Мала багато братів та сестер, бідно жили.

14. Пішла у Київ з бабою Палажкою, залишилася у проскурниці. Пішли шукати Лаврін, мати та свекруха, яка пообіцяла, що їй ніхто лихого слова не скаже.

15. Багато пив, почали ввижатися чорти. Приходив до нього херсонський чумак та й завів його на греблю. Там і знайшов його мірошник (утопився).

16. Через курку, півня, кабана, що рив картоплю; Мотриного коня, кухоль, грушу.

17. Під час сварки Мотря вибила свекрусі деркачем око, вона осліпла.

18. Сварка була через грушу, яку Лаврін прищепив у дитинстві, що росла на Карповій половині. Груша всохла і між родинами настав мир.