1. Формування більшовицького режиму в Україні і його політика.

6 січня 1919 р. Тимчасовий робітничо-селянський уряд України прибув до Харкова.

Україна була проголошена Україн­ською Соціалістичною Радянською Республікою (УСРР).

Її уряд цілком залежав від Раднаркому Росії.

26 січня він прого­лосив про об'єднання УСРР із РСФРР на засадах соціалістичної федерації.

Спішно запроваджувалися всі здійснювані Росією перетворення, зокрема, політика «воєнного комунізму», спря­мована на централізацію політичного й економічного життя країни.

Хоча Україна була оголошена «радянською респуб­лікою» , обрання рад відкладалося (вважалося, і небезпідставно, що керівництво в радах за допомогою грошей захоплять представники міської і сільської буржуазії, які нажилися за роки війни за рахунок розкрадання і спекуляцій).

Замість них створювалися надзвичайні органи влади - ревкоми (револю­ційні комітети), а також комнезами (комітети незаможників).

10 березня 1919 р. ІІІ Всеукраїнський з'їзд рад затвердив першу Конституцію УСРР.

Вищим органом державної влади став Всеукраїнський з'їзд рад, а між з'їздами - Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) на чолі з Г. Петровським.

За російським зразком відділи уряду були названі народними комісаріатами, а уряд - Радою народних комісарів.

На чолі РНК УСРР стояв X. Раковський, який також керував наркоматом закордонних справ.

• Наркомат військових справ очолив М. Подвойський,

• внутрішніх справ - К. Ворошилов,

• освіти - В. Затонський,

• землеробства - В. Мещеряков,

• продо­вольства - О. Шліхтер.

• Головою Української ради народного господарства став Е. Квірінг,

• головою Верховної соціалістичної інспекції і наркомом державного контролю - М. Скрипник,

• командуючим Українським фронтом - В. Антонов-Овсієнко.

З'їзд офіційно затвердив радянську форму державності, котра контролювалася з партією, яка в результаті революції і грома­дянської війни отримала монополію на владу, - РКП(б).

Економічну розруху, викликану Першою світовою і Грома­дянською війнами, більшовики намагалися ліквідувати заходами, спрямованими на витіснення спекулятивного ринку розподільчими відносинами і на різке посилення впливу дер­жавних органів на суспільне виробництво.

Серед заходів, намі­чених Раднаркомом з цією метою, були:

• запровадження загальної трудової повинності,

• мілітаризація праці,

• заборона приватної торгівлі,

• продрозкладка,

• карткова система постачання міського населення,

• націоналізація всіх підприємств.

Усі ці заходи в Україні радянською владою стали здійсню­ватися пізніше, ніж у Росії.

1 червня 1919 р. була оформлена угода про об'єднання вій­ськової, господарської, державної діяльності РСФРР та інших радянських республік.

Зокрема, народне господарство України перейшло в розпорядження Вищої ради народного господарства (ВРНГ) РСФРР.

Військові сили радянської України були вклю­чені до складу Червоної армії РРФСР.

На Україну поширю­валася чинність російських декретів. Таким чином, УСРР не була повністю суверенною державою.