Культура Київської Русі

Незважаючи на деякі відмінності в розвитку Київської Русі в порівнянні з західноєвропейськими країнами, давньоруська культура формувалася і розвивалася в загальному руслі євро­пейської культури.

Це пояснюється однотипністю як соціально-економічного розвитку Русі і західноєвропейських країн, так і соціальної структури їх феодального суспільства.

Культура Київської Русі успадкувала культуру східносло­в'янських племен, що складали ядро держави, зазнавши разом з тим впливу з боку культури кочових народів і Візантії, звідкіля було прийняте християнство.

Археологічні знахідки і свідчення арабських авторів гово­рять про наявність на Русі ще до прийняття християнства свого алфавіту, створеного на основі грецького.

Численні написи на ремісничих виробах і стінах стародавніх соборів свідчать про широке поширення грамотності серед міського населення вже на початку XI ст.. При Ярославі Мудрому в Києві діяла школа, навчалося більше трьохсот дітей.

З ХІ-ХІІ ст. до нас дійшли 80 книг, сім з яких мають точну дату написання. Найдавніша серед них - «Остромирово євангеліє».

Ця релігійна книга була переписана в 1056-1057 рр. для новгородського посадника Остромира, по імені якого й одержала свою назву.

Крім перепису релігійних текстів і перекладів на давньо­руську мову з грецького і латині створювалися оригінальні твори давньоруських авторів.

На відміну від європейських країн, де латинська мова була визнана державною, на Русі писали рідною мовою.

У Київській Русі був створений цілий ряд видатних літера­турних творів. Серед них знаменита

• «Повість минулих літ»,

• «Повчання Володимира Мономаха»,

• «Моління Данила Заточника»,

• «Слово про закон і благодать» київського митрополита Іларіона та ін.

У літературі періоду феодальної роздробленості провідною була ідея єднання Київської Русі («Слово про Ігорів похід»).

Видатний розвиток одержало давньоруське ремесло. Реміс­ники працювали по більш ніж 60 спеціальностям.

Відомі ремісники, що займалися

• литтям дзвонів,

• ювеліри,

• склодуви,

• зброярі.

Давньоруські ковалі робили замки, що складалися більш ніж з 40 деталей.

Розкопки і дослідження показали, що до кінця X ст. на Русі не було монументального кам'яного будівництва.

Будівлі були дерев'яні або дерев'яно-земляні. Одна з перших кам'яних споруд в Києві, зведена грецькими майстрами наприкінці Хет., — це двадцятип'ятиглава церква на честь Богородиці, відома більше як Десятинна церква.

У середині XI ст. при Ярославі Мудрому був збудований Софійський собор (1037 р.), що мав 13 куполів.

Тоді ж були споруджені Золоті ворота в Києві. Цими будівлями київські князі як би підкреслювали своє бажання не поступатися константинопольським імператорам величчю власної столиці.

На території Київської Русі відомо близько 15 близьких за стилем кам'яних храмів ХІ- початку XII ст.

У період феодальної роздробленості складалися різні архітек­турно-художні школи. Більшість храмів ХІІ- початку ХНІ ст. одноглаві.

Мозаїчні зображення поступалися місцем фрескам. Відмінності в характері архітектури в основному зв'язані з буді­вельним матеріалом, використовуваним у тій або іншій землі.

Наприклад, у Києві і Чернігові будували з плінфи, а в Галицько-Волинському князівстві основним будівельним мате­ріалом служили блоки з білого каменю.