83. Підстави і процесуальний порядок повернення судом першої інстанції кримінальної справи на додаткове розслідування.

Закон передбачає, що при попередньому розгляді справи справа може бути повернута на додаткове розслідування у випадках:

– коли під час порушення справи, провадження дізнання або до-судового слідства були допущені такі порушення вимог КПКУ, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду (як з власної ініціативи судді, так і за клопотанням прокурора, обви – нуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх представників

– наявності у справі підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, якщо окремий розгляд справи щодо них неможливий (за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника);

– наявності підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею ККУ, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред’явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред’явлено (за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника).

У постанові суддя зазначає підстави повернення справи на додаткове розслідування і може вказати, які слідчі дії повинні бути проведені при додатковому розслідуванні. У постанові також повинно бути вирішено питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого. Копія постанови протягом трьох діб після її винесення надсилається сторонам.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається по першій інстанції апеляційним судом – касаційні подання чи скарги до касаційного суду.

Після закінчення додаткового розслідування справа направляєть-ся до суду для проведення попереднього розгляду в загальному порядку.

84. Сутність і значення стадії судового розгляду кримінальної справи. Її місце в системі стадій кримінального процесу. Межі та структура судового розгляду.

Після передання справи суду починається нова стадія кримінального процесу – судовий розгляд.

Судовий розгляд – це основна, центральна стадія кримінального процесу, на якій суд першої інстанції з участю сторін в судовому засіданні розглядає і вирішує по суті кримінальну справу та постановляє вирок – процесуальний акт, яким підсудний визнається або винним у вчиненні злочину і йому призначається передбачене законом кримінальне покарання, або невинним.

Всі попередні стадії служать необхідними етапами підготовки до судового розгляду і вирішення справи по суті, а всі наступні – це засоби контролю за правильністю винесеного вироку та організація його виконання. Однак, судовий розгляд не зводиться до перевірки матеріалів досудового розслідування, це – якісно нове дослідження всіх зібраних раніше та поданих нових доказів.

Предмет – правовий спір між державою і обвинуваченим, який до початку цієї стадії став підсудним, про право держави публічно визнати його винним, тобто злочинцем, і при наявності необхідних підстав заслужено покарати, а також змусити понести всі зв’язані з відбуттям покарання і наявністю судимості труднощі та втрати

Питання про винність і покарання – це основне питання судового розгляду. Інші питання: про цивільний позов, долю речовинних доказів, судові витрати, попереджувальні заходи – є похідними. їхнє вирішення залежить від висновку суду про винність або невинність особи.

Судовий розгляд не зводиться до перевірки матеріалів попереднього розслідування. Він складається в новому дослідженні всіх зібраних раніше і знову представлених доказів в умовах гласності, при активній участі обвинувача, підсудного, його захисника, а також потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача і їхніх представників. Суд засновує свої висновки лише на тих доказах, що були отримані в судовому засіданні. Така побудова судового розгляду дозволяє суду найбільше повно забезпечити виконання завдань кримінального судочинства, довести суспільну небезпеку вчиненного діяння, виявити причини й умови його здійснення і максимально гарантувати права і законні інтереси осіб, що беруть участь у справі. Усі попередні судовому розгляду стадії кримінального процесу забезпечують його успішне проведення, усі наступні – перевірку законності й обґрунтованості прийнятих у ньому рішень і їхнє виконання.

Значення судового розгляду укладається в тому, що в цій стадії досягаються мети і виконуються завдання кримінального судочинства 1) суд розглядає і вирішує кримінальну справу по суті; 2) дає відповідь на основне питання судового розгляду – про визнання підсудного винним у вчиненні злочину і призначення йому покарання; 3) забезпечуються права і законні інтереси осіб, які беруть участь у справі; 4) здійснюється виховний вплив як на учасників судового розгляду, так і на інших громадян; 5) судовий розгляд дозволяє виявити обставини, які сприяли вчиненню злочину, і вжити заходи до їх усунення.

У рамках такої системи кримінально процесуальний закон виділяє структурні елементи судового розгляду:

Підготовча частина судового засідання. У цій частині відкривається судовий розгляд, перевіряється явка учасників судового розгляду і зважується питання про можливість розгляду справи у випадку неявки кого-небудь з них, роз’ясняються права й обов’язки учасників судового розгляду, оголошується склад суду і роз’ясняється право відводу, а також розглядаються і вирішуються заявлені учасниками процесу клопотання. У підготовчій частині судового засідання свідки видаляються із залу судового засідання. По закінченні підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового слідства.

Судове слідство. Це основна частина судового розгляду, сутність якої складається в дослідженні судом за участю сторін всіх обставин справи, усіх доказів, зібраних як органами попереднього розслідування, так і витребуваних судом за власною ініціативою або по клопотанню учасників судового розгляду. Судове слідство починається з читання обвинувального висновку, а якщо обвинувальний висновок був змінений – також і ухвали розпорядницького засідання суду чи постанови судді, по справах, зазначеним у ч. 1 ст. 27 КПКУ, – з оголошення заяви потерпілого, а по справах про злочини, перераховані у ст. 425 КПКУ, – з постанови судді про порушення кримінальної справи і передання правопорушника суду. Якщо в справі заявлений цивільний позов, оголошується також позовна заява. Після оголошення цих документів, головуючий роз’ясняє підсудному, а якщо підсудних декілька, – кожному з них, сутність обвинувачення і запитує, чи зрозуміло їм обвинувачення, чи визнають вони себе винними і чи бажають давати показання. Якщо в справі заявлений цивільний позов, головуючий запитує підсудного і цивільного відповідача, чи визнають вони позов. Після з’ясування питання, чи визнає підсудний себе винним і чи бажає давати суду показання, головуючий з’ясовує думку учасників судового розгляду про те, у якій послідовності слід допитувати підсудних, потерпілих, свідків, експертів і робити інші слідчі дії. Після розгляду судом усіх доказів, які маються в справі, головуючий опитує учасників судового розгляду, чи бажають вони доповнити судове слідство і чим саме. У випадках заяви клопотань, суд їх обговорює і вирішує, про що виносить ухвалу, а суддя – постанову. Після вирішення клопотань і виконання додаткових дій головуючий оголошує судове слідство закінченим.

Судові дебати. По закінченні судового слідства суд переходить до судових дебатів. їхня сутність складається в промовах прокурора, коли він підтримує державне обвинувачення (коли в результаті судового розгляду прокурор прийде до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред’явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовитися від обвинувачення і у своїй постанові викласти мотиви відмови. В цьому випадку суд роз’яснює потерпілому та його представнику їх право вимагати продовження розгляду справи і підтримувати обвинувачення), потерпілого і його представника, цивільного позивача і цивільного відповідача або їх представників, захисника, суспільного захисника, а при відсутності захисника – самого підсудного. У цій частині судового розгляду його учасники підбивають підсумок судовому слідству, оцінюють зібрані і досліджені в справі докази, обґрунтовують свою позицію в справі з урахуванням виконуваної функції. У своїх промовах учасники судових дебатів вправі посилатисятільки на ті докази, що були досліджені в судовому засіданні. Суд не вправі обмежувати тривалість судових дебатів і виступу їхніх учасників визначеним часом. Однак головуючий вправі зупиняти учасників судових дебатів у тих випадках, коли вони у своїх промовах виходять за межі розглянутої справи. По закінченні промов учасники судових дебатів мають право обмінюватися репліками. Право останньої репліки належить захиснику, а якщо його немає – підсудному.

Останнє слово підсудного. У цій частині підсудний дає свою оцінку всьому що скоїлося і звертається до суду зі своїми побажаннями і пропозиціями. При цьому інтервал часу, який відводиться на останнє слово підсудного не обмежується (кажи скільки бажаєш і що бажаєш, на те воно і останнє слово).

Постанова вироку. Після останнього слова підсудного суд негайно виходе до дорадчої кімнати для постанови вироку, про що головуючий повідомляє присутнім у залі судового засідання. При цьому оголошення вироку може бути здійснене як на цьому ж засіданні суду, так і на наступному засіданні суду – наступного дня чи навіть через день після останнього слова підсудного.