15. Здійснити порівняльний аналіз альтернативних теорій макроекономічного регулювання економіки.

Альтернативні теорії: Монетаристська теорія. Автор – М.Фрідмен в ек. літ. „Контрреволюція Фрідмена”. Монетарист – людина, що вірить в кількісну теорію грошей. М*V=РЦ*ВВП Стійкість грошей має виключне значення для нормального функціонування економіки. Принципи монетаризма: 1) гроші мають значення (зміни у грошово-кредитній сфері чинять вирішальний вплив на загальну економічну ситуацію в країні); 2) центральний банк в країні зобов’язаний підтримувати сталий приріст грошової маси (ГМ) незалежно від зміни господарської ситуації. Все, що повинна робити держава у сфері грошово-кредитної політики – підтримувати приріст ГМ – сталі темпи 3-5%, незалежно від стану держ бюджету, фази екон циклу і т.д. Теорія економіки пропозиції – теорія, згідно з якою ціни, зайнятість і безробіття залежать не тільки від сукупного попиту, а й від його співвідношення з сукупною пропозицією. В умовах стагфляції економіки сукупна пропозиція має бути пріоритетним об’єктом державного регулювання економіки. Суть цієї теорії:1) стимулювати пропозицію капіталів і РС; 2) високі граничні податкові ставки на доходи, капітал працівника послаблюють трудові зусилля та мотиви до заощадження; 3) зниження податків призведе до зростання ВВП_реал; 4) зниження державних витрат дозволяє досягти збалансованості державного бюджету. Теорія раціональних очікувань – економічні суб’єкти спроможні діяти раціонально і, аналізуючи економ інформацію, здатні визначати майбутні зміни. Саморегулююча здатність економ суб’єктів до раціональних дій може бути реалізована на практиці лише через ринковий механізм, без державного втручання.

16. Визначити основи фіскальної політики: сутність та засоби впливу дискреційної та автоматичної фіскальної політики на валовий внутрішній продукт.

Фіскальна (бюджетно-податкова) політика - це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних закупівель із метою цілеспрямованого впливу на соціально - економічний розвиток країни.

Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, стабілізація економіки, забезпечення економічного зростання). Держава регулює сукупний попит і реальний ВВП з допомогою державних витрат, трансфертних платежів та оподаткування.

Основою фіскальної політики є державний бюджет, який потрібен економічної стабільності. До фіскальної політики належать тільки такі маніпуляції державним бюджетом, які не змінюють кількості грошей у обігу. Фіскальна політика може бути дискреційною та недискреційною (автоматичною).

Дискреційна фіскальна політика - це політика, коли уряд свідомо маніпулює податками та державними закупівлями з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг виробництва, безробіття та інфляцію.

Дискреційна фіскальна політика застосовує два інструменти: 1) державні закупівлі, які є інструментом прямої дії (збільшуючи або зменшуючи державні закупівлі, держава безпосередньо впливає на сукупний попит і реальний ВВП); 2) чисті податки, які змінюються за рахунок зміни податкових ставок і трансфертів (змінюючи податки, держава впливає на реальний ВВП опосередковано, через споживання як складову частину сукупного попиту).

Оскільки дискреційна фіскальна політика - це свідомий, тобто цілеспрямований, вплив держави на економіку, то в реальній практиці цільовий приріст ВВП визначається урядом наперед, а необхідне збільшення державних закупівель є пошуковою величиною, і обчислюється:

+ ΔДЗ = ΔВВП / Мв

Чисті податки та їх складові елементи, тобто власне податки і трансферти, які не залежать від ВВП як доходу, називаються автономними. До них належать певні види податків (податок на нерухомість, податок на землю, податок з власників транспортних засобів тощо), а також деякі трансфертні платежі, які надаються за рахунок державного бюджету (пенсії, стипендії тощо).

Якщо збільшення ВВП визначається урядом наперед, то на цій основі можна обчислити необхідне зниження чистих податків:

- ΔЧП = + ΔВВП / (ГСС х Мв)

При визначенні впливу чистих податків на ВВП ми спираємося на мультиплікатор витрат. Але це можна зробити і на основі мулкі тора податків (коефіцієнт, який показує, на скільки одиниць обернено змінюється ВВП за дискреційної зміни чистих податків на одиницю). Для його визначення повернемося до формули величини зниження чистих податків і поділимо обидві її частини на ΔЧП:

+ ΔВВП / - ΔЧП = (-ΔЧП х ГСС х Мв) / - ΔЧП

Ліва частина наведеного рівняння є мультиплікатором податків, а інша спрощується до виразу ГСС х Мв. Звідси випливає формула мультиплікатора податків:

Мп = ГСС х Мв

Наведена формула визначає співвідношення між двома мультиплікаторами. З формули випливає, що мультиплікатор податків завжди нижчий від мультиплікатора витрат пропорційно граничній схильності до споживання. Якщо у наведеній вище формулі замість ГСС підставити 1 - ГС3, а замість Мв – 1 / ГСЗ, то одержимо інший варіант формули мультиплікатора податків:

Мп = Мв - 1

Проте ця формула мультиплікатора податків має відношення лише до автономних чистих податків, згідно з якими податкові вилучення не залежать від ВВП як доходу. Спираючись на такий мультиплікатор, приріст ВВП внаслідок зниження автономних чистих податків обчислюється за такою формулою:

+ ΔВВП = - ΔЧП х Мп

Оскільки Мп < Мв, то це означає, що кожна одиниця приросту державних закупівель викликає більший приріст ВВП, ніж кожна одиниця зниження чистих податків.

Автоматична фіскальна політика – це така політика, яка, впроваджуючи в економіку певну систему податків і трансфертів, забезпечує їм можливість виконувати стабілізаційну функцію в автоматичному режимі, тобто без державного втручання.

Практика свідчить, що чисті податки можуть змінюватися й автоматично, тобто без спеціальних державних рішень. Це пояснюється тим, що переважна більшість податків залежать від доходу і тому змінюються пропорційно до змін ВВП, навіть при стабільних податкових ставках і рівнях трансфертів. До податків, які залежать від доходу, належать прибутковий податок з громадян, податок на прибутки підприємств, ПДВ, акцизний збір, відрахування в різні фонди тощо.

У фазі циклічного піднесення дохід зростає, й податкові відрахування автоматично зростають, податковий мультиплікатор зменшується, а трансфертні платежі з бюджету автоматично знижуються. Це зменшує сукупний попит - розширення економіки й інфляція стримуються. Чисті податки, які автоматично, тобто без державних рішень, змінюються зі зміною ВВП як податкової бази, називаються автоматичними чистими податками.

Відношення між зміною автоматичних чистих податків і зміною ВВП як доходу вимірюється статистичним коефіцієнтом, який називається граничним коефіцієнтом податків (ГКП):

ГКП = ΔЧП / ΔВВП

ГКП - коефіцієнт, який показує, на скільки грошових одиниць змінюються чисті податки при зміні доходу на одну грошову одиницю.

При зміні державних закупівель, податкових ставок або рівня трансфертів можна обчислити приріст ВВП із застосуванням складних мультиплікаторів:

ΔВВП = ΔДЗ х Мвс, де Мвс = 1 / 1 – ГСС (1 - ГКП)

ΔВВП = ΔЧП х Мпс, де Мпс = ГСС / 1 – ГСС (1 - ГКП)

Загальна фіскальна політика держави визначається взаємодією дискреційної та автоматичної політики.

Досі ми розглядали одноінструментну фіскальну політику, згідно з якою держава змінює лише державні закупівлі, без зміни чистих податків або змінює лише чисті податки - без зміни державних закупівель. Але держава може застосовувати й двоінструментну фіскальну політику, тобто одночасно змінювати як державні закупівлі, так і чисті податки.

Реально припустити такий варіант, коли держава з метою мінімізації бюджетного дефіциту, одночасно збільшує державні закупівлі й чисті податки. За цих умов ВВП змінюється двічі, і в протилежних напрямках: за рахунок збільшення державних закупівель ВВП зростає, а внаслідок підвищення чистих податків ВВП зменшується. Звідси ва зміна ВВП буде дорівнювати:

Δ ВВП = + ΔДЗ х Мвс - ΔЧП х Мпс

Зрозуміло, що в залежності від співвідношення між величиною змін у державних закупівлях і чистих податках кінцевий результат може бути різним. Крім того, на цей результат впливає також співвідношення між мультиплікаторами витрат і податків, яке залежить від граничної схильності до споживання.