3. Розкрити сутність, навести кількісну визначеність особистого доходу та доходу кінцевого використання. Показати їх вплив на рівень життя населення.

Особистий доход – це доход, отриманий сім’ями та окремими індивідами до сплати податків.

Особистий доход можна отримати, коли від національного доходу відняти внески на соціальне страхування, податки на прибуток корпорацій, нерозподілений прибуток корпорацій і додати суму трансфертних платежів. Він розподіляється на споживання, заощадження і сплату податків.

ОД= НД- ВСС-ППК-НПК+ТП, де:

ОД – особистий доход;

НД – національний доход;

ВСС – внески на соціальне страхування;

ППК – податок на прибуток корпорацій;

НПК – нерозподілений прибуток корпорацій;

ТП – трансфертні платежі.

Доход кінцевого використання - це частина особистого доходу, яка

залишається у розпорядженні домашніх господарств після сплати індивідуальних податків та використовується ними на споживання і заощадження.

ДКВ = ОД-(ОПП+ПМ+ПС) (2.16), де:

ДКВ – доход кінцевого використання;

ОД – особистий доход;

ОПП – особистий прибутковий податок;

ПМ – податок на майно;

ПС – податок на спадщину.

Доход кінцевого використання являє собою суму споживчих витрат домашніх господарств та заощаджень.

ДКВ= СВ+З (2.17), де:

СВ – споживчі витрати домашніх господарств;

З – заощадження.

5. Проаналізувати фази економічного циклу. Сутність розриву валового внутрішнього продукту. Розкрити найважливіші заходи антикризової політики держави.

Причинами циклічності можуть бути:

– технічні нововведення (НТР);

– політичні й випадкові події (наприклад, війни, “перебудова” в СРСР та перехідний період у нових незалежних державах);

– зміни у кредитно-грошовій політиці (коливання обсягів грошової маси);

– нестача національних інвестицій;

– зміни цін на нафту, газ та інші види сировини тощо.

У макроекономіці не існує цілісної теорії економічного циклу, і економісти різних напрямків концентрують свою увагу на різних причинах циклічності. Але більшість із них вважають, що рівень сукупних витрат безпосередньо визначає рівень зайнятості і виробництва. Справа в тому, що в економіці, яка орієнтована на ринок, сектор фірм виробляє товари і надає послуги лише тоді, коли на них пред’явлено достатній сукупний попит.

Якщо ж цей сукупний попит недостатній, то сектору фірм невигідно виробляти товари і послуги у великому обсязі і тому ВВП скорочується. При вищому рівні сукупних витрат сектор фірм, розширюючи обсяги виробництва, буде отримувати прибуток, і ВВП зростатиме. Окремі економічні цикли суттєво різняться між собою за тривалістю та інтенсивністю, проте всі вони складаються з одних і тих самих фаз.

Табл. 3.1.

Фази економічних циклів

Фаза циклу	Економічна суть
ПІК	В економіці спостерігається повна зайнятість, і виробництво працює на повну потужність. Рівень цін має тенденцію до підвищення, а зростання ділової активності припиняється.
РЕЦЕСІЯ (СПАД)	Виробництво і зайнятість скорочуються, проте ціни не завжди мають тенденцію до зниження. Вони падають тільки в тому випадку, коли спостерігається депресія (глибокий і тривалий спад).
НИЖЧА ТОЧКА СПАДУ (ДНО)	Найнижча точка спаду (депресії): виробництво і зайнятість досягають найнижчого рівня.
ПІДЙОМ (ПОЖВАВЛЕННЯ)	Виробництво та зайнятість зростають. Рівень цін може підвищуватися, аж поки не буде досягнуто повної зайнятості і виробництво не почне працювати на повну потужність

При цьому циклічно змінюються обсяг випуску, рівні зайнятості, безробіття, інфляції, процентної ставки, обсяг грошової маси і т.п. Проте основними індикаторами фази циклу служать:

- рівень зайнятості;

- рівень безробіття;

- обсяг випуску.

Основними ознаками, які характеризують економічні цикли, є тривалість циклу, а також його рушійні сили, які зумовлюють генезис і механізм його проходження. З цього погляду всі економічні цикли поділяються наступним чином:

- цикли Китчина з тривалістю три - п’ять років, що обумовлюються динамікою відносної величини запасів матеріально-технічних цінностей на підприємствах;

- цикли Джаглера з періодичністю сім - одинадцять років як підсумок взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів;

- цикли Кузнеца – їхня тривалість складає двадцять років, а рушійними силами є зрушення у відтворювальній структурі виробництва;

- цикли Кондратьєва, або довгохвильові цикли, тривалість яких дорівнює 40- 60 років. Їхня головна рушійна сила – радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова.

Коливання фактичного ВВП навколо потенційного ВВП характеризується показником, який називається розрив ВВП.

Розрив ВВП= ВВПф-ВВПп/ВВПп*100%

ВВПф менше за ВВПп – відставання ВВП, тобто обсяг продукції, який економіка втрачає через неповне використання виробничого потенціалу.

Тому уряду слід проводити антикризову політику. Антикризова політика – політика держави, яка спрямована на регулювання коливань економічної активності в суспільстві в періоди передкризового стану і запобігання розвитку економічних криз.

Табл. 3.2.