4. Проблеми, форми та класифікація валютних ризиків

Валютний ризик у системі фінансових ризиків посідає чільне місце, в зв’язку з тим, що основна маса операцій світового та міжнародного фінансових ринків здійснюється шляхом укладення угод у валютах провідних країн світу (ключових валютах). Вагому частку на ринку займають валютообмінні операції (форексний ринок). Проблема валютного ризику (ВР) в економічній теорії та на практиці вперше постала наприкінці 70-х років ХХ ст. Після підписання країнами – членами МВФ – Ямайської угоди (Кінгстон, Ямайка, 1976 р.), відповідно до якої було офіційно визнано демо­не­ти­за­цію золота, скасовано його офіційну ціну й золотий паритет, введено міжнародну розра­хун­кову одиницю СДР – спеціальні права запозичення (SDR – англ. special drawing rights), яка мала стати основою визначення валютних курсів національних валют, та введено режим вільного курсоутворення на базі “плаваючих” валютних курсів –флайтінг.

Найбільшої гостроти проблема валютного ризику набула у 80-х рр. та залишається на перспективу. Це пов’язано з різким зростанням обсягів міжнародних торговельних i фінансових операцій, непрогнозованими коли­ван­ня­ми валютних курсів, зростанням обсягів валютних спекуляцій, що спричиняє різке збільшення залежності кінцевих фінансових результатів діяльності підприємств і фінансово-кредитних установ від валют­ного ризику.

Головним чинником валютних ризиків є коротко- та довгострокові коливання обмінних курсів, що залежать від попиту й пропозиції валюти на національних і міжнародних фінансових ринках. У довгостроковому періоді визначальну роль відіграє загальний економічний стан країни, рівень виробництва, збалансованість основних макроекономічних пропорцій, обсяги зовнішньої торгівлі тощо, а в короткостроковому – збалансованість окремих ринків і загальний стан ринкового й конкурентного середовища.

Коливання кількісних показників окремих чинників та їх певне співвідношення відіграють вирішальну роль у змінах валютних курсів, а тому можуть мати суттєвий вплив на характер виникнення i рівень валютного ризику.

Під валютним ризиком розуміють можливість грошових втрат суб’єктів фінансового ринку через коливання валютних курсів. Під суто економічним кутом зору такий ризик є наслідком незбалансованості активів i пасивів щодо кожної з валют за термінами i сумами.

За час існування системи вільного курсоутворення сформовані певні закономірності динаміки валютних курсів, що завдяки впливу на відсоткові ставки, спрямованість експортно-імпортних потоків, конкурентоспро­мож­ність товарів на зовнішніх ринках, умови перетікання капіталів тощо призводять до певних економічних наслідків. Головними закономірностями динаміки валютних курсів, що їх слід брати до уваги при організації управління валютними ризиками, є такі:

1. За відносної стабільності внутрішніх і зовнішніх цін коливання курсу наці­ональ­ної валюти відображають зміну відносних цін, тобто зміну конкуренто­спро­мож­нос­ті товарів.

2. Наявність від’ємного сальдо платіжного балансу є відображенням того, що попит на іноземну валюту перевищує пропозицію, а це в свою чергу, призводить до знецінення національної валюти.

3. Перетікання капіталів із країни в країну залежить від рівня відсоткових ставок та очікуваних змін валютних курсів.

За характером і місцем виникнення валютні ризики поділяються на:

– операційні;

– трансляційні (бухгалтерські);

– економічні.

Операційний ризик пов’язаний з торговельними операціями, а також із гро­шо­вими угодами з фінансового інвестування та дивідендних платежів. Цей ризик може виникати під час підписання угод на здійснення платежів або отримання коштів в іноземній валюті в майбутньому.

Трансляційний (бухгалтерський) ризик пов’язаний з переоціню­ванням активів і пасивів та прибутків закордонних філій в національну валюту, а також може виникати при експорті чи імпорті інвестицій. Він впливає на показники балансу, що відо­бра­жають звіт про одержані прибутки та збитки після перерахунків сум інвестицій у національну грошову одиницю.

Економічний валютний ризик пов’язаний з можливістю втрати доходів за май­бут­німи контрактами через зміну загального економічного стану як країн – партнерів, так і країни, де розташована компанія. Насамперед, він обумовлений необхідністю здійснення постійних розрахунків за експортними та імпортними операціями, інтенсивність яких, у свою чергу, може залежати від коливань валютних курсів.

Економічний валютний ризик підрозділяють на два види:

– прямий, коли передбачається зменшення прибутку за майбутніми операціями в наслідок зниження обмінного курсу валют;

– опосередкований (побічний), пов’язаний з втратою певної частини конку­ренто­­здат­ності вітчизняних виробників порівняно з іноземними.

Головним чином виникнення прямого економічного валютного ризику є майбутні експортно-імпортні угоди або валютні операції. Після підписання угоди і до настання терміну сплати за угодою економічний валютний ризик трансформується в операційний.

Опосередкований ризик характеризує можливість виникнення збитків, пов’яза­них із зниженням конкурентоздатності компанії в порівнянні з іноземними това­ро­ви­роб­никами та експортерами у зв’язку зі зміною валютних курсів, високою валютною собівартістю та відносно низькими цінами на виготовлену продукцію.