Міжнародне право

План.

1. Поняття міжнародного права і міжнародно-правових відносин.

2. Суб'єкти міжнародного права. Інститути міжнародно-правового визнання та правонаступництва держав.

3. Міжнародно-правова відповідальність.

4. Міжнародно-правові засоби, спрямовані на захист прав людини.

1.Поняття міжнародного права і міжнародно-правових відносин

Міжнародне право – це система юридичних норм та принципів, спрямованих на регулювання відносин між державами, іншими суб'єктами міжнародного права. Такі принципи і норми створюються на підставі узгодження позицій учасників цих відносин і забезпечуються у разі необхідності індивідуальним або колективним примусом.

Функціями міжнародного права є:

1. координуюча (держави встановлюють загальноприйняті стандарти поведінки у різних сферах відносин за нормами міжнародного права);

2. регулююча (прийняття державами усталених правил, без яких неможливі їх спільне існування і спілкування);

3. забезпечувальна (норми міжнародного права спонукають держави дотримуватися певних правил поведінки);

4. охоронна (існування механізмів захисту прав та інтересів суб’єктів міжнародного права);

Предметом міжнародного права є міжнародні відносини, які складаються в процесі реалізації суб’єктами міжнародного права своїх прав і обов’язків.

Міжнародно-правові відносини – це сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних, військових та інших зв’язків між державами, основними соціальними, економічними та громадськими рухами, які діють на міжнародній арені. Міжнародно-правові відносини можна класифікувати на: а) міждержавні відносини урядового характеру; б) міждержавні відносини неурядового характеру; в) внутрішньодержавні відносини, що належать до сфери міжнародно-правового регулювання.

Завданнями міжнародно-правових відносин є:

• забезпечення миру;

• зміцнення співробітництва між державами;

• розширення міжнародних відносин;

• підвищення ролі науково-технічного прогресу;

• посилення інтернаціоналізації господарського життя;

• підвищення ролі міжнародних організацій;

• розв’язання якісно нових міжнародних проблем, що виникають;

• запобігання ядерній війні;

• роззброєння.

Джерела міжнародного права:

Основні	Допоміжні
міжнародний договір (угода між суб’єктами міжнародного права, що надає їм взаємні права і обов’язки); міжнародно-правові звичаї (правила, що склалися на основі міжнародної практики і за якими суб’єкти міжнародного права визнають юридично-обов’язковий характер, тобто сприймають його як правову норму); загальні принципи права.	акти міжнародних організацій рішення міжнародних судових і арбітражних органів; доктрини спеціалістів у галузі міжнародного права; внутрішньодержавні закони і рішення національних судів; державна правова практика застосування міжнародного права.

22 жовтня 1970 року на 25 ювілейній сесії ГА ООН було прийнято Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН. До таких принципів належать:

1. надання допомоги ООН у діях, які вона здійснює;

2. співробітництво держав;

3. територіальна цілісність держав;

4. незастосування сили і загрози силою;

5. мирне розв’язання міжнародних спорів;

6. самовизначення народів і націй;

7. непорушність кордонів;

8. суверенна рівність держав;

9. загальна повага основних прав і свобод людини;

10. невтручання у внутрішні справи держав;

11. екологічна безпека;

12. повага до державного суверенітету;

13. сумлінне виконання міжнародних зобов’язань.

Міжнародне право диференціюється на міжнародне публічне право і міжнародне приватне право.

Міжнародне публічне право діє глобально на загальносвітовому рівні і регулює міждержавні відносини шляхом волевиявлення суб’єктів. Суб’єктами його є держави, нації, народи, які борються за свої права; державоподібні утворення; міжнародні та міжурядові організації. За порушення норм міжнародного публічного права наступає міжнародно-правова відповідальність.

Міжнародне приватне право діє у сфері внутрішньодержавного регулювання міжнародних приватних (громадянських, цивільних, сімейних, трудових та інших) відносин шляхом подолання колізій. Суб’єктами є фізичні і юридичні особи. За порушення норм міжнародного приватного права наступає цивільно-правова відповідальність.