2. Шкала прийнятності як метод вивчення взаємовідносин

(За М.Н.Корнєвим, А.Б.Коваленко)

У цій методиці, яка близька до непараметричного соціометричного опитування, кожному воїну підрозділу пропонується проранжувати інших, позначаючи у спеціальній картці (див. табл. 2) прийнятність для себе брати участь в одному з різновидів військової діяльності: бойове навчання, відбування вартової служби, спортивні ігри та ін. Відповідь має починатися так: ”Цього воїна я ...

1) залишив би в першу чергу;

2) теж бажав би залишити;

3) міг залишить, міг не залишити (однаково);

4) скоріше не залишив би;

5) ні в якому разі не залишив би.”

Оцінює: Мовчан Таблиця 2

	Кого	Оцінки
	оцінює	1	2	3	4	5
1	Сніжко	Х(+2)
2	Юрченко		Х(+1)
3	Шумський			Х(0)
4	Валюх				Х(-1)
...
22	Коломієць
23	Івко					Х(-2)

Для кількісної обробки даних варіанти відповідей можна виразити в балах: +2, +1, 0, -1, -2.

У цьому випадку наведені дані матимуть такий вигляд (див. табл. 3).

Ця методика дає офіцерові можливості виявити таки показники:

1. Статус військовослужбовця у підрозділі, який визначається коефіцієнтом прийнятності його товаришами по службі:

де _підпр. — сума виборів по вертикалі;

n — кількість членів підрозділу.

Таблиця 3

Кого Хто	1	2	3	4	...	21	22	23	
1. Мовчан		+2	+1	0				-2
2.Сніжко	+2			+1			0
3.Юрченко	+1			+2		0		-1
4.Шумский			+2			-1
...
21.Сергієнко	+2						+1	0
22.Коломієць		+1		-2				-1
23.Івко	0			+2			-1


2. Ставлення воїна до кожного члена і підрозділу загалом визначається коефіцієнтом прийнятності підрозділу воїном

де _інд. — сума виборів по горизонталі;

n — кількість членів підрозділу.

3. Згуртованість підрозділу, міра його єднання, які визначаються різницею сум взаємних позитивних і взаємних негативних виборів, поділеною на n(n-1). Згуртованість (Зпідр.) тим вища, чим ближчий цей коефіцієнт (КЗ) до +1.

де _r(+) — сума взаємних позитивних виборів;

_r(-) — сума взаємних негативних виборів;

n — кількість членів підрозділу.

4. Cоціальна експансивність (характеризує динаміку соціального життя підрозділу), який визначається арифметичною сумою взаємних позитивних і негативних виборів, поділеною на n(n-1)

де _r(+) — сума взаємних позитивних виборів;

_r(-) — сума взаємних негативних виборів;

n — кількість членів підрозділу.

5. Для порівняння характеристики різних підрозділів за мірою внутрішньогрупової прийнятності вираховується коефіцієнт внутрішньогрупової прийнятності (КВП)

де _r1(+) — сума взаємних позитивних виборів у першому підрозділі;

_r2(+) — сума взаємних позитивних виборів у другому підрозділі.

Цей показник коливається від +1 — найвищого ступеня прийнятності (коли кожний член підрозділу вибирає всіх прийнятних із найвищою оцінкою) до -1 — найвищого ступеня неприйнятності.

Коефіцієнт згуртованості (КЗ) має бути тим більший, чим тіснішої взаємодії всіх без винятку членів підрозділу потребує характер спільної діяльності.

Показник потреби у тісному спілкуванні визначається за максимальною кількістю взаємних позитивних виборів. Чим менший підрозділ, тим більшої згуртованості можна очікувати. У підрозділі, який нараховує 30 - 35 воїнів, за відсутності взаємних негативних виборів (а отже, і конфліктних пар) задовільним можна вважати коефіцієнт згуртованості, який дорівнює 0,20 - 0,25.

КЗ і КВП характеризують внутрішню соціально-психологічну атмосферу у підрозділі, його соціально-психологічний клімат. Існує пряма залежність між згуртованістю, високою взаємною прийнятністю та ефективністю бойової діяльності.

Коефіцієнт соціальної експансивності (Е_підпр.) є доповненням до коефіцієнта групової прийнятності (А). Так, за середніх і низьких показників А великий коефіцієнт Е_підпр. свідчитиме про напруженість у внутрішньогрупових взаємовідносинах і потребуватиме аналізу якісного змісту особливостей особистих стосунків кожного з кожним.