Завдаток

- Ч.1 ст. 570 Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

- Функції завдатку:

1) забезпечувальна;

2) цивільно-правової відповідальності;

3) доказову;

4) компенсаційну;

5) відступного;

6) платіжну.

- Основною функцією завдатку є забезпечення виконання договірного зобов”язання. Відповідно до ч.1 ст. 571 ЦК якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

- Втрата завдатку однією стороною або повернення його у подвійному розмірі другою стороною є мірою цивільно-правової відповідальності. На цій підставі можна зробити висновок про те, що завдаток виконує функцію цивільно-правової відповідальності.

- Завдаток виконує функцію підтвердження факту укладення договору, або як її ще називають, доказову функцію. Відповідно до ч.1 ст. 570 ЦК України завдаток видається на підтвердження зобов’язання, тобто є доказом того, що договірне правовідношення, виконання якого ним забезпечується, дійсно виникло. - - Оскільки, сторона, відповідальна за невиконання договору, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки із зарахуванням суми завдатку, він може виконувати також компенсаційну функцію. Відповідно до ч.2 ст. 571 ЦК сторона, винна у порушенні зобов’язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.

- Норма ч.2 ст. 571 ЦК, є диспозитивною. Тому, сторони зобов”язання, яке забезпечується завдатком, можуть передбачити інше співвідношення між збитками і завдатком. Так, у договір може бути включена умова, згідно з якою, в разі залишення завдатку у сторони, якій його було видано, або повернення подвійного розміру завдатку стороні, яка його видала, заподіяні збитки цій стороні не відшкодовуються. За наявності такої умови завдаток виконуватиме функцію відступного.

- В юридичній літературі поширеною є думка про платіжну функцію завдатку. Ця функція виводиться з ч.1 ст. 570 ЦК України, відповідно до якої грошова сума, що є завдатком, видається однією з договірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні.

- Грошовою сумою, що сплачується в рахунок належних за

договором платежів є також аванс. Однак, між завдатком та авансом є суттєва різниця- аванс ніколи не виконує забезпечувальної функції, тобто, не тягне за собою правових наслідків, передбачених для завдатку. У ч.2 ст. 570 ЦК встановлено презумпцію „авансу”.

Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником в рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання . завдаток може бути використаний при укладені різних договорів, зокрема купівлі – продажу, найму житлових приміщень, підряду тощо. Обмежень стосовно суб’єктивного складу договору про встановлення завдатку ЦК не містить. Виходячи з цього можна зробити висновок, що завдаток виконує три функції:

Платіжну, бо передається в рахунок належних за договором платежів,

Посвідчувальну, оскільки сплата завдатку є доказом факту укладення основного договору (купівлі-продажу, найму тощо),

Забезпечувальну, бо є способом стимулювання сторін до виконання зобов’язання та відшкодування їх інтересів в разі невиконання.

Платіжна функція виконується завдатком лише у разі неналежного виконання сторонами договірних зобов’язань. У випадку невиконання зобов’язань завдаток як засіб цивільно-правової відповідальності починає відігравати штрафну та компенсаційну роль. Не завжди завдаток здатен виконувати і посвідчувальну функцію. Якщо договір у відповідності з вимогами актів цивільного законодавства підлягає державній реєстрації, передача завдатку не може розглядатися як безперечний факт підтвердження укладення договору, бо такий правочин вважається вчинений з моменту його державної реєстрації, а отже сама державна реєстрація договору – єдине підтвердження факту укладення. забезпечувальна функція полягає у тому, що коли за невиконання зобов’язання відповідальною є сторона, яка передала завдаток, він залишається у другої сторони; якщо ж за невиконання зобов’язання відповідальна сторона, яка отримує завдаток, вона зобов’язана повернути останній та додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості.

Специфіка завдатку порівняно з іншими способами забезпечення проявляється у тому, що ним можуть забезпечуватися лише договірні грошові зобов’язання. Він не може бути використаний для забезпечення деліктних зобов’язань, тих, що виникають з безпідставного збагачення.

Договір про завдаток завжди вчиняється у письмовій формі і вважається укладеним лише після виконання обов’язку з передачі предмета контрагентові.

Від завдатку слід відрізняти аванс – повний або частковий платіж за договором. Згідно ЦК, якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Аванс також виконує посвідчувальну і платіжну функцію проте, він не є способом забезпечення виконання зобов’язання . (якщо сторона, що одержала аванс, не виконала своїх зобов’язань, інша сторона має право вимагати лише повернення авансу, а не сплати його подвійної суми, і навпаки, якщо відповідальною буде сторона, що передала аванс, вона має право вимагати його повернення)

Завдаток за своїми наслідками може бут прирівняний до авансу (тобто підлягає поверненню) лише при наявності таких обставин:

У випадку припинення зобов’язання до початку його виконання,

Внаслідок неможливості його виконання (напр.. в разі випадкового знищення майна)

Завдаток щодо збитків має заліковий характер , тобто збитки підлягають відшкодуванню з урахуванням суми завдатку. Однак у договорі сторони можуть домовитися, що у разі невиконання зобов’язання їх відповідальність може бути обмежена лише сумою завдатку. В цьому випадку право на відшкодування збитків, непокритих сумою завдатку, не виникає. З цього випливає висновок, що завдаток має певну схожість з неустойкою. Однак різниця між ними полягає у тому, що по-перше завдаток сплачується з моменту укладення договору, а неустойка тільки ним визначається , по-друге неустойка може бути зменшена за рішенням суду, що зовсім неможливо стосовно завдатку.

Втрата завдатку особою, яка його видала, або сплата подвійної суми завдатку особою, котра його отримала, не припиняє зобов’язання забезпеченого завдатком, та відповідно не звільняє вказаних осіб від необхідності його виконання.

- Ст. 552 ЦК. В силу ЗАСТАВИ кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

• Види застав.

• І За підставою виникнення:

1. на підставі договору;

2. на підставі закону (ст. 164 Кодексу торговельного мореплавства України);

3. на підставі рішення суду.

• ІІ За предметом застави (Законом України „Про заставу” від 2.10.1992 р.):

1. іпотека (застава нерухомого майна – Закон України „Про іпотеку” від 5.06.2003 р.;

2. транспортних засобів та космічних об’єктів;

3. товарів в обороті або у переробці;

4. заклад (застава рухомого майна);

5. майнових прав;

6. цінних паперів.

• Сторони у правовідношенні застави

- Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

- Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

- Момент виникнення права застави

- Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

- Якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен перебувати у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Стаття 586. Користування та розпоряджання предметом застави.

- З моменту, встановленого законом.

- З моменту набрання законної сили рішенням суду.

- Права заставодавця на заставлене майно

- Заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави.

- Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

- Заставодавець має право заповідати заставлене майно. Правочин, яким обмежується право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемним.

- Заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором. За договором на заставодержателя може бути покладений обов'язок здобувати з предмета застави плоди та доходи.

- Наступна застава (ст. 588 ЦК)

- Наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом.

- Перший заставодержатель має переважне право перед наступними заставодержателями на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Вимоги наступних заставодержателів задовольняються в порядку черговості виникнення права застави, крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті.

- Правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою

- У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

- За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

- Звернення стягнення на предмет застави

- Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

- Реалізація предмета застави

- Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

- Припинення права застави

Право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

З.-це один із способів забез. виконання зобов’язання, при якому кредитор-заставодержатель має право у разі невиконання боржником(зас-цем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього божника, якщо ін. не вст.законом..

Термін «з» викор. в інших галузях пр. існує «кримінально-процес..»,»митна» «виборча».Цивільно-правова застава може виникати на п-ві 1.договору, 2.закону.,3.судового рішення. Але при законній заставі безпосередньо сам закон не є п-вою виникнення зобов., тобто самі по собі правові норми не породжують вин,зм, прип, цив. правовідносин. Для цього необхідно настання певних юридичних фактів, з якими закон повязує виникнення права на заставу.ЗУ «Про заставу»-…може заб. будь-яке зобов’язання(позика, куп-пр, оренда,перевезення). Тобто перелік зоб. не є вичерпним головне, щоб воно було дійсним, тобто таким, яке відп. вимогам закону.

Зоб.. яке забезп. заставою наз – основним. А заставне-акцесорним, тобто додатковим., воно обслуговує основне, тому завжди наслідує його долю. Тобто визнання недійсним основного тягне недійсність застави, при цьому п-ви нед.основного не мають значення. Якщо припин. осн, припин і додаткове.

Можуть заб-тися і вимоги, які виник. в майбутньому. (напр.. правочини з відкладальною умовою).

Предметом (будь-яке майно(речі, гроші, цінні папери. Майнові права) за винятком тих обмежень, що вст. законом( вилучене з цив. обороту, нац. та історик. цінності, вимоги,які мають особистий х-тер (аліменти, відш. Шкоди запод.життю,зд…) іноземна валюта – може… з урах. чинного законод про валютне регулювання і валютний контроль. Майно, що є у спільній вл. – лише за згодою всіх співласн, а те, яке переб у спільній частковій – лише за умови виділення в натурі – ЗУ «іпотеку».

Сторони (зас-тель)-кредитор за основним зобов. Та заставодавець. Особа, яка надає майно у з-ву. Тобто річ стає обтяженою на користь трет ос, тому. ще наз.(обтяжувач).Укладати можуть (Ф,Ю,О. інші суб. публічного права. Заставодавцем може бути як борж за ос.зобов. так і третя особа – майновий поручитель. (який є вл. майна та може його відчужувати)(це не є порукою, хоча вони схожі. При пор. поруч – зобов у повному обсязі чи в його частині усім своїм майном (тобто без виділення конкретної речі, і несе солідарну з боржником відповід, за основним зоб, якщо ін не вст дог..), а при майновому поручительстві заставодавцем виступає не боржник. а трет особа. відп не всім майном, а конкретно визн. річчю, солідарності не виникає, та майн.поруч. може сам виконати основне зобов’язання з метою запобігти звернення стягнення на предмет застави(суброгація), при цьому згода кред.чи борж не потрібна, але це також можливо, якщо виникли пі-ви для звернення..

Форма(письмова), якщо нерух—нотар.- якщо ..нікчемний. окрім цього держ реєстрація (рухомого- ЗУ «про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Нерухомого-ЗУ «про реєстрацію речових прав на нерух. та їх обтяжень» зміст (суть. розмір і строк виконання основного зоб.,опис предмета застави, ін умови погоджені сторонами) оцінка предмета – якщо перед. договором чи зак(напр.. в разі з. комун.майна)-відповідно до звичайних цін, що скл на момент ..

Якщо предмет залишається у володінні зас-ця (може корист, одерж. плоди.доходи), однак дог..-заборона, а зас-тьль у будь-якому разі не може корист. зас. майном.. при іпотеці – не може вільно корист і заставодавець –нотаріус (заборону на відчуження). Заповідати можна. В разі смерті (кредитор може пред.вимоги до спадкоємців, але в межах строків)

Перезастава дозволяється,якщо ін. не вст. дог чи зак. Види (ЦК виділяє лише іпотеку та заклад, при цьому зазначає, що інші види вст.законом.)

Заклад-зас.(рухомого майна) різниця(тільки рухомі.. річ передається у володіння заставодержателя чи тр.ос.. також «тверда застава»- це коли, залишається у заставодавця (але під замком, печаткою..) (зберігати .., повідомити в разі виник. загрози знищення…, утримувати належним….

Застава товарів у обороті та переробці (не передбачає як і іпотека, передання предмета у володіння, тому інколи у юр.літ «рухома іпотека» - предмет (сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби)ознака- речі можуть реалізовуватися заставодавцем. А інші такі ж або інші (тобто визнач. родовими ознаками) стають предметом зас.

Цінних паперів. (векселів- шляхов вчинення передаточного напису – індосаменту) інших за договором(за згодою можуть бути передані на депозит нотаріуса чи банку).

Іпотека – (виділяється)предметом-нерух., майно залишається у володінні та користуванні іп-вця. Забез. будь-яке зоб, але найчастіше кредитний договір чи позика. Банки –переважно. Оскільки –різновид – загальні положення. Особливості у системі іпотечного кредитування – ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» та «Про іпотеку» (розповісти теж саме, що застава. Тобто сторони, форма держ реєстрація, (хоча недотримання реєстр – не робить договір недійсним, але вимога іпотекодержателя, при недотриманні не набуває пріоритету перед іншими кредиторами, в тому числі і пізніш., але які зареєс. свої права на це майно)..

Також. Якщо передб.дог. оформляється заставна (це цінний папір, що засвідчує безумовне право його власника на отримання від борж. виконання за ос.зобов, за умови, що воно підлягає виконанню у грошовій формі,а у разі невиконання ос.зоб – право звернути стягнення на предмет іпотеки.) може також передаватися шляхом індосаменту. Також реєструється у встан зак.порядку (письмова форма. Стандартний бланк встановлений ДКПФР, підписується сторонами. Заставна також може бути заставлена (для забезпечення виконання зоб. її власником перед іншою особою –кредитором.)Іпотека деяких видів нерухомого..має певні особливості (майно, що є об’єктом права держ чи комун вл. – після отримання дозволу органу держ.вл чи МС)- земельних ділянок с/г призначення – з урахування положень ЗК; - об’єктів незавершеного будівництва (передається в іпотеку зем. ділянка на якій ведеться будівництво або перед.нерухоме майно право вл. на яке виникне в майбутньому.