
- •35. Категорія перехідності/неперехідності
- •2 5 6 Морфологія як розділ граматики
- •36. Спосіб виражає відношення дії до реальності. Є три способи дієслів: дійсний, умовний і наказовий.
- •37 Виражає відношення дії до моменту мови.
- •38. Дієслова в теперішньому й майбутньому часах дійсного способу та в наказовому способі змінюються за особами.
- •39. Дієприкметник
- •42. Часткою називається службова частина мова, яка надає окремим словам, словосполученням, реченням додаткових відтінків або служить засобом творення граматичних форм слів чи похідних слів
- •43. Синтаксис (від грецьк. Зупіахіз — складання,
- •44. Синтаксичні зв'язки
- •4) Незалежна конструкція протиставляється координації, яка встановлюється між підметом і присудком (існує взаємозалежний зв'язок).
- •50. Односкладне речення
- •51. Неповні речення- це речення, в яких пропущено один чи декілька потрібних для його структури членів, що встановлюється з попереднього речення чи ситуації мовлення.
- •53. Речення зі вставними і вставленими компонентами
- •55. Складносурядним називають таке складне речення, частини якого незалежні одна від одної й пов'язані між собою сполучниками сурядності.
- •59. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
- •1. Чотирикомпонентні структури, в яких абсолютно незалежній головній частині
- •2. П’яшкомпонентні структури з двома ланками послідовного підпорядкування,
- •3. П’ятикомпонентні структури, в яких неоднорідні супідрядні становлять дві
- •4. П’ятикомпонентні конструкції, в яких від головної частини залежить три неод
- •1. Конструкції з чотирьох компонентів, які є основною формою реалізації моделі,
- •2. П’яти компонентні конструкції, наприклад: Спробуйте підібрати ключ до чо
- •470 Усе найдорожче лишила, що будеш ти вірна, як орлу його крила, як сонцю земля і
- •472 Синтаксис як розділ граматнки
- •60. Складне безсполучникове речення
- •62. Пряма мова, непряма і невласне-пряма мова
- •1. Після слів автора:
- •2. Перед словами автора:
- •3. Перед словами автора і після них, отже, ніби розриватися словами автора:
36. Спосіб виражає відношення дії до реальності. Є три способи дієслів: дійсний, умовний і наказовий.
Форми дієслова в дійсному, умовному або наказовому способі називаються способовими. У реченні способові форми дієслова виступають у ролі присудків.
Дійсний спосіб означає реальну дію, яка відбувалася, відбувається або відбуватиметься: будували, будуємо, побудуємо. Дієслово в дійсному способі обов'язково має часову характеристику: реальна дія може відбуватися в минулому (писав, написав), теперішньому (пишу) або майбутньому (писатиму, буду писати, напишу) часі.
Умовний спосіб означає дію, можливу за певних умов або бажану: збудували б, закінчив би. Дієслово в умовному способі на час звичайно не вказує (учора написав би, зараз написав би, завтра написав би), тому й не має часових форм, за винятком віднесення можливої дії до минулого часу, коли дієслово в умовному способі таки вказує на минулий час (був би написав).
Наказовий спосіб означає наказ, заклик, прохання, побажання діяти: розкажи, заспіваймо, збудуйте. Дія, названа дієсловом у наказовому способі, може відбуватися лише після повідомлення про неї, тому часова характеристика такої дії зайва: дієслово в наказовому способі часових форм не має.
Способові форми дієслів у контексті можуть набувати невластивого їм значення, тобто одна форма може вживатися замість іншої.
Форма майбутнього часу дійсного способу в певному контексті може виражати наказ, побажання, спонукання: / ти поїдеш із людьми, а тоді повернешся назад (Григорій Тютюнник). — Ну що ж, сину... — сказав дід зітхнувши. — Я б тебе й не пустив, так не маю права, бо... хто знає, як краще? Хай же Бог тобі помагає... Йтимеш отак навпростець, на Вербовий хутір, а тоді — як хоч, шляхом, а як хоч — навпростець... А як живий будеш, даси вістку... (І. Багряний).
Форма умовного способу іноді так само може передавати спонукання: Відпросився б ти в командира, прийшов би до мене хоч на часину (О. Гончар). Таточку, голубчику, ви б краще лежали (1. Тобілевич).
Форма наказового способу може виступати в значенні:
дійсного способу: А хтось у нашому загоні візьми та й пусти чутку, що я звідкись переписав той вірш (М. Стельмах);
умовного способу: Часом і досі здається мені, що й зараз поклепай косу хто-небудь під моїм вікном, я зразу помолодшав би (О. Довженко).
37 Виражає відношення дії до моменту мови.
Абсолютний час і відносне (відношення однієї дії до моменту здійснення іншого).
УТВОРЕННЯ ФОРМ ЧАСУ:
Що пройшло у відмінності від наст. і буд. має формоутворювальний суфікс -л-; немає категорії особи.
Майбутнє : несов. вигляд - аналітична форма, сов. - синтетична.
ЗНАЧЕННЯ І ВЖИВАННЯ ТИМЧАСОВИХ ФОРМ:
Що пройшло : несов. і сов. вигляду - по-різному відносяться до сьогоденню актуальному.
Сов. вигляд - послідовність подій або результат дії у момент мови.
Іноді в перфектном значенні - дієслова несов. вигляду.
Несов. вигляд - повторюваність дій або результат на даний момент анулюваний.
Сьогодення . Сьогодення актуальне і наст. неактуальне (постійне - вони называются-, розширене - він працює сторожем, абстрактне - маємо - не зберігаємо, потенційне, - він добре поет ).
Майбутнє . Може виражати що минуле повторюється.
Дієслова дійсного способу можуть вживатися в минулому, теперішньому і минулому часі. Дієслова минулого часу означають дію, яка колись відбувалася або відбулася, дієслова теперішнього часу - дію, яка відбувається постійно або в момент мовлення, а дієслова майбутнього часу - дію, яка відбуватиметься в майбутньому.
Дієслова минулого часу змінюються за числами, а в однині - й за родами:
Дієслова теперішнього і майбутнього часу змінюються за числами та особами. Дієслова в теперішньому часі мають ті ж особові закінчення, що і в майбутньому часі дієслова доконаного виду, які репрезентують просту форму майбутнього часу. Дієслова недоконаного виду мають складну і складену форми майбутнього часу.
Проста форма майбутнього часу дієслів доконаного виду:
Складна форма майбутнього часу дієслів недоконаного виду утворється приєднанням до інфінітива особових закінчень:
Складена форма майбутнього часу дієслів недоконаного виду утворюється за допомогою особових форм допоміжного дієслова та інфінітива основного дієслова:
Основні теоретичні положення