
- •22. Українські землі у складі Речі Посполитої (до серед. XVII ст.)
- •23. Основні тенденції соціально-економічного розвитку українських земель у другій половині XVII -у хуііі ст.
- •24. Архітектура та мистецтво в Україні у хуі - хіі ст.
- •25. Освіта і наука в Україні у хvі - початку XVII ст.: тенденції розвитку
- •26. Основні групи джерел з історії України у хуіі -хуш ст.
- •28. Українські землі під владою Речі Посполиі ої у другій половині хуіі-хуііі ст.
- •29. Причини утворення Запорізької Січі та її роль в історії України
- •30. Запорізька Січ у другій половині хуіі-хуш ст.: територія, населення, політичний та економічний устрій.
- •31. Українське козацтво та його роль у суспільно-політичному житті Речі Постолитої першій половині XVII ст.
- •32. М. Грушевський про Запорізьку Січ і українське козацтво.
- •34. Причини та початок Національно-визвольної війни українського народу під проводом б. Хмельницького
- •35. Укрансько-польська війна в 1649-1953 рр. Та її наслідки
- •36. Основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики Богдана Хмельницького
- •38. Кримське ханство: особливості політичного та соціально-економічного розвитку.
- •39. Роль турецько-татарського чинника в історії України.
- •40. Слобідська Україна у другій половині хуіі-хуііі ст. Територія, населення, політичне та економічне життя.
- •41.Особливості розвитку Галичини, Буковини та Закарпаття у другій половині хуп-хуш ст.
- •42. Гетьманство Івана Виговського. Гадяцький трактат
- •43. Перше гетьманування Юрія Хмельницького. Причини розколу української козацької держави та його насладки.
- •44. Гетьманство Петра Дорошенка: спроба об'єднаний України
- •35. Укрансько-польська війна в 1649-1953 рр. Та її наслідки
- •36. Основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики Богдана Хмельницького
- •38. Кримське ханство: особливості політичного та соціально-економічного розвитку.
- •39. Роль турецько-татарського чинника в історії України.
- •40. Слобідська Україна у другій половині хуіі-хуііі ст. Територія, населення, політичне та економічне життя.
- •41.Особливості розвитку Галичини, Буковини та Закарпаття у другій половині хуп-хуш ст.
- •42. Гетьманство Івана Виговського. Гадяцький трактат
- •43. Перше гетьманування Юрія Хмельницького. Причини розколу української козацької держави та його насладки.
- •44. Гетьманство Петра Дорошенка: спроба об'єднаний України
- •82. Український національний рух у період Другої світової війни і перші повоєнні роки.
- •84. Український дисидентський та правозахисник рух 60-х — 70-х XX ст.
- •85. Розпад срср та відновлення незалежності України
- •86. Політичний розвиток України в 1991-2009 рр.
- •88. Українці в сучасному світі: тенденції' розвитку діаспори
- •89. Етнодемографічні зміни в Україні у XX ст.
- •90. Культура України початку XXI ст.
42. Гетьманство Івана Виговського. Гадяцький трактат
Після смерті Б.Хмельницького Іван Виговський на Корсунській Раді 1657 обраний гетьманом України. Продовжував політику Б.Хмельницького, спрямовану на досягнення повної державної незалежності України. У зовнішній політиці В. мав на меті утримувати дружні відносини з усіма сусідніми країнами, не надаючи переваги жодній з сторін. В жовтні 1657 уклав українсько-шведський договір, умови якого були вироблені ще за участю Б. Хмельницького. В той же час відновив союз з Кримським ханством, що був розірваний з моменту укладання Березневих статей 1654 та розпочав переговори з Польщею. Активна зовнішня політика В., спрямована на зміцнення міжнародного авторитету України, викликала занепокоєння московського уряду. Намагаючись посилити свій вплив в Україні, царський уряд почав активно формувати за допомогою своїх агентів антигетьманську опозицію. Внутрішня політика В., зорієнтована на посилення ролі козацької старшини в українському суспільстві, постійне підбурювання селян і запорожців царськими агентами спричинили виступ проти гетьмана частини козаків і селян, який очолив полтавський полковник М. Пушкар і запорізький кошовий Я. Барабаш. В травні-червні 1658 гетьманські війська за наказом В. ліківдували Барабаша і Пушкаря заколот 1657-58 і Дейнеків повстання 1657-58. Складна політична ситуація в Україні, постійна загроза агресії з боку Московщини і підтримка нею антигетьманської опозиції змусили В. до союзу з Річчю Посполитою. 6(16).9.1658 після довгих переговорів між Україною і Польщею було укладено Гадяцький договір. На попередніх переговорах українську сторону представляли Ю.Немирич, якого вважають автором Гадяцького д., і П.Тетеря, а польську - К.Беньовський та К.Євлашевський. Від кожного полку в Україні були присутні спеціально визначені представники, які узгоджували пункти договору, кожний з яких підписували. Договір складався з чотирьох розділів. За умовами Гадяцького д., Україна, як незалежна держава, під назвою Велике Князівство Руське входила на рівних правах з Польщею і Литвою до складу федерального державного утворення - Речі Посполитої. Територію Великого Князівства Руського складали київське, брацлавське і чернігівське воєводства. Вища законодавча влада належала національним зборам депутатів, які обиралися з усіх земель князівства. Виконавчу владу здійснював гетьман, який обирався довічно й затверджувався королем. Вибір кандидатів на гетьмана мали здійснювати спільно всі стани українського суспільства - козацтво, шляхта і духовенство. Гетьман очолював збройні сили України. У Великому князівстві Руському встановлювалися державні посади канцлера, маршалка, підскарбія і вищий судовий трибунал. Все діловодство мало вестися українською мовою. У Києві або в ін. місті передбачалося створити монетний двір для карбування власної монети. Українська армія мала складатися з 30 тис. козаків і 10 тис. найманого війська. Польським військам заборонялося перебувати на території князівства. У випадку воєнних дій в Україні польські війська, які знаходились на її території, переходили під командування гетьмана. Дізнавшись про укладення договору Виговського з Польщею, Московщина розпочала відкриту агресію проти України. Навесні 1659 150-тисячна армія під командуванням князя Трубецького розпочала окупацію Лівобережної України, руйнуючи і грабуючи все на своєму шляху. В червні 1659, зібравши всі можливі військові сили, В. вирушив назустріч загарбникам. 28-29(8-9).7.1659 у Конотопській битві 1659 українська армія під проводом гетьмана В. вщент розгромила московські війська. Проте В. не зміг скористатися результатами блискучої перемоги під Конотопом. Проти політики гетьмана виступила старшинська опозиція, яку створили промосковськи настроєні полк. І.Безпалий. Т.Цюцюра, В.Золотаренко. Скориставшись новим виступом проти гетьмана В., московські війська під командуванням Г.Ромодановського захопили Лівобережну Україну. В цих умовах Виговський в жовтні 1659 зрікся булави і виїхав у Польщу.