- •1Концептуальні засади стратегічного аналізу
- •2 Стратегічний аналіз, його завдання та сфера його застосування
- •3. Економічна стратегія як сукупність господарських та аналітичних дій.
- •4. Види стратегій та їх характеристики.
- •5. Методи стратегічного аналізу середовище підприємства.
- •6. Інформаційне забезпечення стратегічного аналізу.
- •7. Прогнозування в діяльності підприємства.
- •8. Класифікація прогнозів та їх характеристика.
- •9. Маркетинг у системі оцінки стратегії виробничої діяльності.
- •16 Витрати виробництва, їх оптимізація
- •17 Оцінка обсягів виробництва, орієнтованих на стратегію оптимізації фінансового результату
- •18.. Структура капіталу і ризик, їх взаємозв’язок та прогнозування
- •19,Види ризику та вплив їх на продуктивність підприємства.
- •20,Оцінка рівня операційного левериджу.
- •21, Прогнозування впливу фінансового левериджу на дохідність капіталу підприємства.
- •22.Політика структури капіталу
- •23.Стратегічний аналіз показників фінансової звітності
- •24.Моделювання прогнозу фінансових показників
- •25.Прогнозування операцій з відновлення основних засобів.
- •26.Прогноз орендних операцій.
- •27.Модель операцій прогнозування руху запасів.
- •28. Прогнозування операцій, пов’язаних із затратами праці
- •29. Види інвестиційних проектів та їх характеристика
- •30, Визначення початкових витрат при здійсненні інвестиційної діяльності
- •31. Основні напрями результатів прогнозної діяльності підприємства в ринкових умовах
- •32. Класифікація стратегічних прогнозів та їх характеристика
- •33. Роль маркетингу в прогнозуванні випуску та реалізації продукції
- •34.Роль стратегічного аналізу в розвитку економіки держави
- •35. Особливості стратегічного аналізу макро- і мікросередовища підприємства
- •36.Постановка стратегічних цілей і завдань для їх досягнення в ринкових умовах
- •38,Напрями оптимізації стратег політики структури капіталу
- •39, Стратег політика структури капіталу та вплив чинників
- •40,Види політики структури капіталу
6. Інформаційне забезпечення стратегічного аналізу.
Провідну роль у розробці та реалізації стратегії відіграють менеджери вищої та середньої ланок управління. Водночас велику роботу виконують відділи стратегічного планування. Завдання їх полягає у збиранні та обробці інформації, необхідної для стратегічних менеджерів, створенні та подальшому управлінні системою щорічного перегляду стратегії, за результатами якого стратегічні менеджери перевіряють і вносять корективи у свої стратегічні плани.
Інформація - це певні дані, що містять у собі новизну і корисність. Інформація є однією з основних умов забезпечення міцних конкурентних позицій фірми.
Інформацію оцінюють за обсягом, достовірністю, цінністю та насиченістю. Вона є одним з ресурсів підприємства і класифікується за такими ознаками:
1. Характером управлінського реагування (потребує негайного розв’язання або можлива певна відстрочка рішень);
2. Часом появи (поточна,місячна, річна);
3. Сферою поширення (внутрішня,зовнішня);
4. Функціональною належністю (фінансова, технічна, маркетингова);
5. Роллю в управлінському процесі (первинна, вторинна, результативна).
Комплексну інформаційну характеристику об’єкта називають базою даних. Бази даних формуються за допомогою цільового підбору інформації, яка надходить з багатьох джерел, що є, по суті, процесом перетворення сукупності даних у стратегічну інформацію на основі їх аналітичної обробки з орієнтацією на конкурентну реалізацію стратегічних планів.
До основних джерел первинної інформації про конкурентів належать:
Канали розподілу продукції;
Постачальники сировини;
Споживачі продукції;
Рекламні агентства, торгові агенти, маркетингові фірми, що обслуговують конкурента;
Торговельні та інші професійні асоціації, до яких входить конкурент;
Інженерний, торговий та управлінський персонал конкурента;
Спеціальні аналітичні служби і секретні агенти.
Вторинна інформація про конкурента містить дані, що пройшли попередню аналітичну обробку. До основних джерел вторинної інформації належать:
1. Звіти про виробничо-господарську діяльність;
2. Аналітичні звіти про діяльність конкурента;
3. Довідкові видання про кон’юнктуру ринку;
4. Державні нормативно-правові акти, які впливають на діяльність конкурента;
5. Дані про реєстрацію патентів, ліцензій;
6. Оголошення конкурента про найм персоналу на роботу, продаж, оренду;
7. Думки споживачів про продукцію конкурента;
8. Матеріали арбітражної хронічки.
До основних методів одержання інформації належать спостереження, опитування та експерименти.
7. Прогнозування в діяльності підприємства.
Прогноз — оцінка майбутньої діяльності, а прогнозування — це вид передбачення, оскільки ті, хто цим займається, отримують інформацію про майбутнє.
Роль прогнозування зростає:
ринкова економіка, ринкове господарювання характеризуються постійними коливаннями кон’юнктури, що безпосередньо позначається на доходах кожного продавця і споживача товарів або послуг.
при ринковому господарюванні стратегічне прогнозування є основою для обґрунтування проектів довготермінових програм і планів.
Суть стратегічного прогнозування полягає в розробці довготермінових та середньотермінових прогнозів щодо економіки підприємства в цілому та його структурних підрозділів.
Стратегічне прогнозування виконує дві функції:
1)Функція передбачення полягає в описі можливих або бажаних перспектив об’єкта прогнозування в майбутньому.
2)Розпоряджувальна функція передбачає підготовку проектів рішень щодо різних проблем планування, використання інформації про майбутнє в цілеспрямованій діяльності різних суб’єктів управління.
Процес і результати прогнозної діяльності можуть використовуватися в двох напрямах: теоретико-пізнавальному та управлінському.
Теоретико-пізнавальне призначення стратегічного прогнозування передбачає вивчення та удосконалення методології і методики робіт із складання прогнозів, виявлення тенденцій, характерних для розвитку економіки і соціальних відносин, факторів, що сприяють виникненню та здійсненню можливих змін цих чинників, а також самих тенденцій. Управлінський аспект стратегічного прогнозування — це використання прогнозів економічного і соціального розвитку підприємства для створення необхідних умов, які забезпечують підвищення наукового рівня відповідних управлінських рішень.