6. Інформаційне забезпечення стратегічного аналізу.

Провідну роль у розробці та реалізації стратегії відіграють менеджери вищої та середньої ланок управління. Водночас велику роботу виконують відділи стратегічного планування. Завдання їх полягає у збиранні та обробці інформації, необхідної для стратегічних менеджерів, створенні та подальшому управлінні системою щорічного перегляду стратегії, за результатами якого стратегічні менеджери перевіряють і вносять корективи у свої стратегічні плани.

Інформація - це певні дані, що містять у собі новизну і корисність. Інформація є однією з основних умов забезпечення міцних конкурентних позицій фірми.

Інформацію оцінюють за обсягом, достовірністю, цінністю та насиченістю. Вона є одним з ресурсів підприємства і класифікується за такими ознаками:

1. Характером управлінського реагування (потребує негайного розв’язання або можлива певна відстрочка рішень);

2. Часом появи (поточна,місячна, річна);

3. Сферою поширення (внутрішня,зовнішня);

4. Функціональною належністю (фінансова, технічна, маркетингова);

5. Роллю в управлінському процесі (первинна, вторинна, результативна).

Комплексну інформаційну характеристику об’єкта називають базою даних. Бази даних формуються за допомогою цільового підбору інформації, яка надходить з багатьох джерел, що є, по суті, процесом перетворення сукупності даних у стратегічну інформацію на основі їх аналітичної обробки з орієнтацією на конкурентну реалізацію стратегічних планів.

До основних джерел первинної інформації про конкурентів належать:

Канали розподілу продукції;

Постачальники сировини;

Споживачі продукції;

Рекламні агентства, торгові агенти, маркетингові фірми, що обслуговують конкурента;

Торговельні та інші професійні асоціації, до яких входить конкурент;

Інженерний, торговий та управлінський персонал конкурента;

Спеціальні аналітичні служби і секретні агенти.

Вторинна інформація про конкурента містить дані, що пройшли попередню аналітичну обробку. До основних джерел вторинної інформації належать:

1. Звіти про виробничо-господарську діяльність;

2. Аналітичні звіти про діяльність конкурента;

3. Довідкові видання про кон’юнктуру ринку;

4. Державні нормативно-правові акти, які впливають на діяльність конкурента;

5. Дані про реєстрацію патентів, ліцензій;

6. Оголошення конкурента про найм персоналу на роботу, продаж, оренду;

7. Думки споживачів про продукцію конкурента;

8. Матеріали арбітражної хронічки.

До основних методів одержання інформації належать спостереження, опитування та експерименти.

7. Прогнозування в діяльності підприємства.

Прогноз — оцінка майбутньої діяльності, а прогнозування — це вид передбачення, оскільки ті, хто цим займається, отримують інформацію про майбутнє.

Роль прогнозування зростає:

ринкова економіка, ринкове гос­подарювання характеризуються постійними коливаннями кон’юнк­тури, що безпосередньо позначається на доходах кожного продавця і споживача товарів або послуг.

при ринковому господарюванні стратегічне прогнозування є основою для обґрунтування проектів довготермінових програм і планів.

Суть стратегічного прогнозування полягає в розробці довготермінових та середньотермінових прогнозів щодо економіки підприємства в цілому та його структурних підрозділів.

Стратегічне прогнозування виконує дві функції:

1)Функція передбачення полягає в описі можливих або бажаних перспектив об’єкта прогнозування в майбутньому.

2)Розпоряджувальна функція передбачає підготовку проектів рішень щодо різних проблем планування, використання інформації про майбутнє в цілеспрямованій діяльності різних суб’єктів управління.

Процес і результати прогнозної діяльності можуть використовуватися в двох напрямах: теоретико-пізнавальному та управлінському.

Теоретико-пізнавальне призначення стратегічного прогнозування передбачає вивчення та удосконалення методології і методики робіт із складання прогнозів, виявлення тенденцій, характерних для розвитку економіки і соціальних відносин, факторів, що сприяють виникненню та здійсненню можливих змін цих чинників, а також самих тенденцій. Управлінський аспект стратегічного прогнозування — це використання прогнозів економічного і соціального розвитку підприємства для створення необхідних умов, які забезпечують підвищення наукового рівня відповідних управлінських рішень.