Тема 14. Економічна політика держави

1. Фіаско ринку означає:

а) неефективність ринкового механізму;

б) марнотратність економічних ресурсів;

в) неможливість ринку вирішувати проблеми;

г) переваги командної економічної системи.

2.Що не виступає формою фіаско ринку?

а) зовнішні ефекти;

б) приватні товари;

в) недостатня конкуренція;

г) суспільні товари.

3. Що може виступати об’єктом державного втручання в економіку?

а) забезпечення населення житлом;

б) організація виробництва предметів харчування;

в) забезпечення всіх бажаючих робочими місцями;

г) надання середньої освіти.

4. Який з наведених регуляторів є економічним?

а) установлення нетарифних митних бар’єрів;

б) визначення норми обов’язкових резервів для комерційних банків;

в) установлення площі для роздрібної торгівлі;

г) визначення переліку економічних спеціальностей для навчальних закладів.

5. Що з наведеного відноситься до зовнішніх ефектів?

а) забруднення озера;

б) зачіска в перукарні;

в) отримання юридичної послуги;

г) роздрібна торгівля в магазинах.

6. Що виходить за межі максимально припустимої участі держави в ринковій економіці?

а) антимонопольна профілактика економіки;

б) встановлення цін на товарних ринках;

в) створення умов для розвитку НТП;

г) антиінфляційні заходи держави.

7. Яка економічна деформація не підлягає регулюванню з боку держави?

а) монополія;

б) товарний дефіцит;

в) безробіття;

г) економічний цикл.

8. Що виходить за межі мінімально необхідної участі держави в ринковій економіці?

а) правильна організація грошового обігу;

б) задоволення частини колективних проблем;

в) ліквідація природного безробіття;

г) недопущення негативних ефектів ринку.

9. В якій сфері ефективно застосовувати адміністративне регулювання?

а) сфера ціноутворення;

б) розробка стандартів споживчих товарів;

в) сфера зайнятості;

г) забезпечення населення продуктами харчування.

10. Суспільні блага відрізняються від приватних тим, що вони:

а) подільні;

б) знаходяться в індивідуальному користуванні;

в) неподільні і не знаходяться в індивідуальному користуванні;

г) подільні і не знаходяться в індивідуальному користуванні.

11. Економічні регулятори державної політики мають:

а) замінювати ринкові стимули;

б) допомагати ринковим стимулам;

в) дублювати ринкові стимули;

г) ліквідувати ринкові стимули.

12. Соціальна політика держави вимагає:

а) диференціації зарплати на підприємстві;

б) забезпечення професійної мобільності працівників;

в) підвищення рівня заробітної плати;

г) соціального страхування.

13. Найважливішим елементом у системі соціального захисту населення є:

а) захист інтересів споживачів;

б) організація ефективної системи зайнятості;

в) соціальне страхування;

г) державне регулювання зарплати.

14. Соціальна політика держави обов’язково включає таку систему, як:

а) макроекономічне регулювання процесу диференціації доходу;

б) гнучка грошова політика;

в) діяльність профспілок, яка спрямована на підвищення зарплати;

г) діяльність профспілок , яка спрямована на підвищення зарплати.

15. Макроекономічне регулювання процесу диференціації доходів означає:

а) забезпечення системи ефективної зайнятості;

б) податкове планування;

в) становлення рівня прожиткового мінімуму;

г) підготовка та перекваліфікація кадрів.

16. Головним принципом здійснення соціальної помітки є:

а) стимулювання формування гнучкого ринку праці;

б) працевлаштування незайнятого населення;

в) застосування різних форм компенсації при підвищенні цін і проведенні індексації;

г) охорона навколишнього середовища.

17. Основна соціальна гарантія насамперед означає:

а) постійні доходи;

б) підтримка безробіття;

в) наявність прожиткового мінімуму;

г) участь у діяльності, що приносить дохід.

18. Певні результати у здійсненні політики працевлаштування може дати:

а) скорочення робочого дня;

б) регулювання заробітної плати;

в) активна грошово-кредитна політика держави;

г) порядок укладання колективних договорів, щодо умов відпусток.

19. Що з наведеного виступає інститутом соціальної політики держави:

а) основна зарплата;

б) додаткова зарплата;

в) мінімальна зарплата;

г) погодинна зарплата.

20. Пенсійне страхування за ринковими стандартами здійснюється шляхом:

а) відрахувань від заробітної плати;

б) відрахувань від прибутків підприємств;

в) відрахувань від зарплати і прибутків в однакових частках;

г) відрахувань із суспільних фондів споживання.