31. Східноєвропейська політика фрн.
Саме східноєвропейський напрям зовнішньої політики Німеччини є одним із найважливіших для країни. Держави Східної та Центрально-Східної Європи (ЦСЄ) перебувають у певній економічній залежності від стану господарства Німеччини, що є загалом взаємовигідним для обох сторін. Це пояснюється тим, що ці країни є опорою, а також, безумовно, підтримкою Німеччини для впливу на процеси, що відбуваються в ЄС. Для східних сусідів Німеччини такий взаємозв’язок забезпечує сприяння у розвитку демократії, надання економічної, політичної та іншої допомоги та підтримки тощо. На ринках країн ЦСЄ німецька економіка є найбільшим торговельним партнером і здебільшого найважливішим інвестором для цих країн. Варто також зазначити, що саме Німеччина була основним донором програм науково-технічного співробітництва та структурної перебудови національного господарства країн Центрально-Східної Європи. Мова йде про програму PHARE, прийняту в грудні 1989 року, яка лягла в основу політики ЄС щодо країн ЦСЄ. Отже, ФРН – традиційний і провідний торгово-економічний партнер країн ЦСЄ.
Загалом у Німеччині існує практично цілковита політична згода щодо зовнішньої політики на східноєвропейському напрямку. Фактично ця політика підпорядкована пріоритетності взаємин Німеччини з Російською Федерацією.
Варто також зазначити і про ініціативу ЄС «східне партнерство», яке поширюється на країни Східної Європи – Україну, Грузію, Молдову, Білорусь, Азербайджан, Вірменію, та роль Німеччини у цьому проекті. Часто можна почути твердження про мінімізацію впливу ФРН на східну політику ЄС. Та щодо цього є багато заперечень, адже Німеччина з самого початку започаткувала цей напрямок. Східноєвропейське сусідство запропонувала Німеччина і вже потім воно сформувалось як ініціатива «Східне партнерство» з боку Польщі і Швеції 2008 року. Але спочатку ідея і розробка цього східного виміру належала тільки Німеччині, бо, з одного боку, Німеччина одна з тих країн, яка чітко уявляє собі значущість цього напряму, про що було згадано вище. З іншої сторони, як вважають експерти, було здійснено поділ сфер впливу між двома країнами-засновницями ЄС – Німеччиною та Францією: тобто Франція більше займається середземноморськими країнами, а Німеччина - Східним партнерством. Німеччина сьогодні і в найближчі роки буде перейматися своїми східними сусідами і найбільше Україною, адже саме наша держава вважається лідером серед країн-учасниць ініціативи. Отже, мінімізувати вплив Німеччини на «Східне партнерство» навряд чи вдасться. Якщо ж говорити про досить стриману позицію ФРН щодо інтеграції та вступу нашої держави в ЄС, то, як вже було згадано, головною причиною є відносини Німеччини з Росією, власне негативна позиція Росії щодо інтеграційних процесів, які відбуваються в Україні у напрямку ЄС, про що також йтиметься далі.
Крім того, вплив Німеччини у країнах Центрально-Східної Європи не вичерпується лише економічним виміром. Для правлячих еліт регіону ФРН виступає як певний приклад для наслідування, як країна, що здійснила успішний перехід від тоталітаризму до демократії. Зокрема, у 90–ті роки XXст. багато колишніх соціалістичних країн реформували свої державні та громадські інституції, використовуючи як моделі саме німецькі зразки.