Широкий підхід до розуміння права
Широкий підхід до права є досить поширеним у юридичній науці. Його характерною рисою є те, що всі теорії, концепції і т. д., обґрунтовуючи широке праворозуміння, прагнуть перебороти негативні особливості вузького розуміння права. Однак домогтися цього їм вдається по-різному: комусь у більшій, комусь у меншій мірі. При цьому слід зазначити, що, переборюючи недоліки вузького розуміння права школи, що базуються на широкому праворозумінні, володіють у свою чергу досить серйозними недоліками. Основні недоліки широкого праворозуміння пов'язані з тим, що в межах теорій, що його формують, дуже часто нівелюють нормативну сторону права (іноді повністю її заперечуючи), а також відсувають державу в правових процесах на другий план (а то й на третій, четвертий і т. д.). А ті школи широкого праворозуміння, які намагаються зберегти такі найважливіші характеристики права, як державно-вольовий характер і нормативність, є суперечливими й складними для розгортання цільної юридичної теорії. У той же час широке праворозуміння обґрунтовує дуже важливі для суспільства й окремої особистості положення у правовій сфері, і насамперед:
• право по своїй суті й змісту повинно відповідати уявленням суспільства й окремої особистості про належне, тобто бути справедливим;
• право повинно не гальмувати розвиток суспільних відносин, а сприяти їхньому розвитку;
• держава і його окремі представники не можуть порушувати ті норми, принципи, ідеали і т. д. у сфері правової дійсності, які суспільство сприймає як необхідні;
• право - це живий суспільний організм, що розвивається та відіграє самостійну роль у системі суспільних відносин;
• право має не тільки зовнішні механізми своєї реалізації, але воно багато в чому реалізується за допомогою залучення в процеси право реалізації психології відповідних соціальних суб'єктів (як індивідуальних, так і колективних);
• право реалізується не лише у контексті функціонування відповідного державного механізму, а й припускає втягнення в правові процеси недержавних інститутів, таких, як: ідеологія, мораль, культура і т. д.
Особливістю сучасного етапу розвитку вітчизняної юридичної науки є тенденція в обґрунтуванні інтегративних або природно-правових підходів до розуміння права. Однак при цьому, крім проблематики праворозуміння, ця тенденція не знаходить адекватного відображення у теоретичних побудовах (у тому числі, трактуванні джерел, форм, механізмів і т. д. права). Вітчизняна загально-юридична теорія загалом продовжує розвиватись у рамках вузького праворозуміння (більш точно в даному випадку вести мову про нормативне праворозуміння).
Висновки:
У юридичній науці склалося кілька підходів до розуміння права. Всі вони беруть за основу різні аспекти права. Кожен з типів праворозуміння робить акцент на окремій грані права. Так в самому загальному вигляді можна говорити, що нормативіська школа розробляє особливості права в галузі державних велінь, природно-правова школа - в області досить абстрактних, історично мінливих загальнолюдських цінностей, таких як справедливість і розум. Соціологічна школа намагається сконцентрувати увагу не на формально встановленої в законі нормі, а на тих нормах, які використовуються в реальному житті. Психологічна школа вважає найважливішим аспектом права психіку індивіда.
Найчастіше в історії розвитку концепцій праворозуміння різні школи вступали в гостру конфронтацію один з одним, але, на мій погляд, в цілому це було корисно для науки, оскільки цей факт дозволяв глибше пізнавати окремі сторони права в умовах гострої критики. Але оскільки право є динамічним багатогранним явищем, як історично мінливе, то спробу подолати розбіжності між різними школами права робить інтегративна школа. Але і в самій інтегративной школі, на жаль, немає єдності в розумінні принципів інтеграції: на підставі якого критерію і як конкретно синтезувати. Інтегративна школа, найімовірніше, є однією з необхідних історичних щаблів у пізнанні поняття права. Важливість глибокого вивчення поняття права не викликає сумнівів, оскільки це має не тільки теоретичну, а й практичну значимість.
Основні недоліки широкого праворозуміння пов'язані з тим, що вони дуже часто нівелюють нормативну сторону права (іноді повністю її заперечуючи), а також відсувають державу в правових процесах на другий план (а то й на третій, четвертий і т. д.). А ті школи широкого праворозуміння, які намагаються зберегти такі найважливіші характеристики права, як державно-вольовий характер і нормативність, є суперечливими й складними для розгортання цільної юридичної теорії.
Право володіє насамперед інструментальною цінністю. Воно надає діям людей організованість, стійкість, погодженість, забезпечує їхню контрольність. Право тим самим вносить елементи впорядкування й порядку в суспільні відносини, робить їх цивілізованими. Державно-організоване суспільство не може без права налагодити виробництво матеріальних благ, організувати їх більш-менш справедливий розподіл. Право закріплює й розвиває ті форми власності, які іманентно властиві природі даного ладу. Воно виступає потужним засобом державного керування.
Цінність права полягає й у тім, що воно виступає потужним фактором прогресу, джерелом відновлення суспільства відповідно до історичного ходу суспільного розвитку. Його роль особливо зростає в умовах катастрофи тоталітарних режимів, ствердження нових ринкових механізмів. Право в таких ситуаціях відіграє помітну роль у створенні якісно нової сфери, у якій тільки й здатні затвердитися нові форми спілкування та діяльності.
Безсумнівно, що в нинішніх умовах право здобуває, власне, планетарне значення. Правові підходи є основою і єдино можливим цивілізованим засобом вирішення проблем міжнародного та міжнаціонального характеру. Маючи якості загально-соціального регулятора, право є ефективним інструментом досягнення соціального миру й згоди, зняття напруженості в суспільстві. Право — діючий важіль рішення екологічних проблем як всередині окремо взятої держави, так й у рамках світового співтовариства".
Таким чином, можна констатувати, що однією з проблем юридичної науки є розуміння поняття "зміст права". При цьому слід враховувати, що підхід до тлумачення поняття "зміст права" безпосередньо залежить від праворозуміння.
Список використаної літератури:
Алаіс С. І. Проблеми праворозуміння в основних школах права: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2003.
Бачинін В. А., Панов М. І. Філософія права. — К., 2002.
Бачинін В. А., Журавський В. С., Панов М. І. Філософія права. — К.,2003.
Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат о социологии знания. — М., 1995.
Бігун В. С. Антропологія, аксіологія ті соціологія права. До питання про праворозуміння // Часопис Київського університету права. — 2005. — №4.
Бурлай Є. В. До питання про елементарне праворозуміння: спроба логіко-лінгвістичного аналізу // Український часопис міжнародного права. — 2003. — №1.
Гегель, Георг Вільгельм Фрідріх. Основи філософії права або Природне право і державознавство / пер. з нім. Р. Осадчука та М. Кушніра. — К., 2000.
Дмитрієнко Ю. М. Формула норми права у контексті синергетики правосвідомості // Право і суспільство: актуальні проблеми взаємодії — шляхи європейської інтеграції: Матеріали конференції. — Вінниця, 2006.
Дмитрієнко Ю. М. Юридична техніка: комп'ютерне модулювання української правосвідомості, як форми української держави в історичному та реальному часі // Держава і право. Збірник наукових праць. — Вип. 30. — К.: ІДШ НАНУ, 2005. — С 114-115.
Ильин И. А. Собрание сочинений в 10 томах. — Т. 1. — М., 1996.
Карбонье Ж. Юридическая социология. — М., 1986.
Кистяковский Б. А. Социальные нормы и право. — М., 1916.
Мельничук О. С. І. О. Ільїн про душевно-духовну сутність права // Юридичні читання молодих учених. Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції 23-24 квітня 2004. — К., 2004.
Мірошніченко М. Право: терміно-поняття, поняття, категорія // Право України. — 2006. — №3.
Плавич В. П. Сучасна концепція праворозуміння та його моделі // Юридичні та політичні науки: Збірник наукових праць. Випуск 27. — К., 2005.
Плавич В. П., Плавич С. В. Логіко-лінгвістичний аналіз праворозуміння на сучасному етапі розвитку правової науки // Право і лінгвістика: Матеріали II міжнародної науково-практичної конференції 23—26 вересня 2004 року. — Сімферополь, 2004.
Плавич В. П. Правове регулювання трансформаційної економіки України і розвиток національного законодавства. — К., 2002
Плавич В. П. Право та економіка: проблеми функціонування та розвитку: Навч. посіб. — Одеса, 2003.
Рабінович П. Проблеми трансформації методології вітчизняного правознавства: досягнення, втрати, перспективи // Вісник Академії правових наук України. — 2002. — № 4.
Узун Ю. В. Концепт "Громадянське суспільство": принципи сучасної теоретико-методо-логічної парадигми // Держава і право: 36. наук, праць. Юридичні і політичні науки. — Вип. 21. — К.: ГДІП НАНУ, 2002.
Ющик О. І. Суб'єктне право — вихідний пункт дослідження права // Держава і право: 36. наук, праць. Юридичні і політичні науки. — Вип.