- •1. Метрологія Вступ. Основні терміни в галузі метрології
- •1.1. Поняття фізичної величини
- •1.1.1. Види фізичних величин
- •1.1.2. Одиниці фізичних величин
- •1.1.3. Розмірності фізичних величин
- •1.1.4. Види систем одиниць
- •1.1.5. Міжнародна система одиниць
- •1.1.6. Практичні рекомендації з правильного застосування елементів системи si
- •1.2. Вимірювання
- •1.2.1. Вимірювання і вимірювальна інформація
- •1.2.1.1. Поняття вимірювання і вимірювальної інформації
- •1.2.1.2. Вимірювальні сигнали, перетворення вимірювальних сигналів, форми вимірювальної інформації
- •1.2.1.3. Поняття результату і похибки вимірювання
- •1.2.2. Поняття, що пов'язані з вимірюванням
- •1.2.2.1. Принцип, метод, режим, алгоритм і процес вимірювання
- •1.2.2.2. Методики виконання вимірювань
- •1.2.2.3. Лічба, контроль, розпізнавання образів, діагностика стану об'єктів і їх зв'язок з вимірюваннями
- •1.2.2.4. Засоби, методи і алгоритми контролю
- •1.2.3. Класифікація вимірювань
- •1.2.3.1. Види вимірювань
- •1.2.3.2. Абсолютні і відносні, аналогові і цифрові, звичайні та статистичні вимірювання
- •1.2.3.3. Класифікація методів вимірювань
- •1.3. Засоби вимірювальної техніки
- •1.3.1. Класифікація засобів вимірювань
- •1.3.1.1. Поняття і види засобів вимірювань
- •1.3.1.2. Класифікація вимірювальних приладів
- •1.3.1.3. Поняття еталона, зразкових і робочих засобів вимірювань
- •1.3.2. Структура засобів вимірювань
- •1.3.2.1. Принцип дії, вимірювальне коло і види схем засобів вимірювань
- •1.3.2.2. Структурні схеми і види перетворень
- •1.3.2.3. Узагальнена структурна схема вимірювальної інформаційної системи
- •1.4. Забезпечення державної дисципліни і нагляд за Дотриманням метрологічних правил
- •1.4.1. Забезпечення єдності вимірювань в Україні
- •1.4.2. Метрологічний нагляд і контроль
- •1.4.3. Державні випробування засобів вимірювальної техніки
- •1.4.4. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки
- •1.4.5. Повірка засобів вимірювальної техніки
- •1.4.6. Калібрування засобів вимірювальної техніки
- •2. Стандартизація Вступ. Основні терміни і визначення в галузі стандартизації
- •2.1. Нормативно-правові та методичні основи стандартизації
- •2.1.1. Нормативно-правові основи стандартизації
- •2.1.2. Методичні основи стандартизації
- •2.2. Державна система стандартизації
- •2.2.1. Органи та служби стандартизації України
- •2.2.2. Об'єкти державної стандартизації
- •2.2.3. Різновиди нормативних документів і стандартів
- •2.2.4. Застосування стандартів та технічних регламентів
- •2.3. Організація робіт з стандартизації
- •2.3.1. Розробка і перевірка стандартів
- •2.3.2. Загальні вимоги до побудови, викладу, оформлення та змісту стандартів
- •2.3.3. Впровадження стандартів і державний нагляд при їх застосуванні
- •2.3.4. Нормоконтроль технічної документації
- •2.4. Техніко-економічна ефективність стандартизації
- •2.5. Системи стандартів
- •2.6. Інформаційне забезпечення робіт з стандартизації
- •2.6.1. Міжнародна інформаційна система
- •2.6.2. Інформаційне забезпечення в Україні
- •2.6.3. Національний центр міжнародної інформаційної мережі isonet wto
- •2.6.4. Українські класифікатори техніко-економічної інформації
- •2.6.5. Видавнича та пропагандистська діяльність Держстандарту
- •2.7. Міжнародна стандартизація
- •2.7.1. Міжнародна організація з стандартизації (iso)
- •2.7.2. Міжнародна електротехнічна комісія (іес)
- •2.7.3. Європейський комітет зі стандартизації - сеn.
- •2.7.4. Міжнародні організації, що співпрацюють з iso
- •2.7.5. Міжнародні стандарти серії iso 9000 і iso 10000
- •2.7.5.1. Склад стандартів серії iso 9000 і iso 10000
- •2.7.5.2. Вибір та застосування стандартів
- •2.7.5.3. Вимоги, що містять стандарти серії iso 9000
- •2.7.5.4. Тенденції розвитку міжнародної стандартизації систем якості
- •3. Сертифікація та акредитація Вступ. Основні поняття та відомості про сертифікацію продукції
- •3.1. Специфіка організації та виконання робіт із сертифікації
- •3.2. Органи з сертифікації
- •3.2.1. Структура системи сертифікації УкрСепро
- •3.2.2. Знаки відповідності ситеми УкрСепро
- •3.3. Сертифікація продукції в ситемі УкрСепро
- •3.3.1. Порядок сертифікації продукції
- •3.3.2. Вимоги до нормативних документів на продукцію, що сертифікується
- •3.3.3. Правила та порядок проведення робіт з сертифікації
- •3.4. Акредитація органів з оцінки відповідності
- •3.4.1. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації
- •3.4.1.1. Загальні питання організації випробувальних лабораторій
- •3.4.1.2. Випробувальне обладнання, звт випробувальної лабораторії та методи випробувань продукції
- •3.4.1.3. Права та обов’язки акредитованої випробувальної лабораторії
- •3.4.1.4. Порядок акредитації випробувальних лабораторій
- •3.4.1.5. Інспекційний контроль за діяльністю акредитованих лабораторій та скасування акредитації
- •3.4.2. Акредитація органів з сертифікації продукції
- •3.4.2.1. Загальні питання акредитації органів з сертифікації продукції
- •3.4.2.2. Вимоги до документації органу з сертифікації
- •3.4.2.3. Акредитація органу з сертифікації
- •3.4.3. Вимоги до органів з сертифікації систем якості та порядок їх акредитації
- •3.5. Вимоги до аудиторів та порядок їх акредитації
- •3.5.1. Загальні питання акредитації аудиторів та критерії їх оцінки
- •3.5.2. Права, обов’язки і відповідальність аудиторів
- •3.5.3. Атестація аудиторів та порядок скасування атестата
- •3.6. Акредитація органів та служб і інспекторів на право проведення державних випробувань, повірки і калібрування звт та атестації методик виконання вимірювань
- •Література
- •Чеботарьова Олександра Вячеславівна, мікуліна Ірина Олексіївна
2.6. Інформаційне забезпечення робіт з стандартизації
2.6.1. Міжнародна інформаційна система
Провідну роль в інформаційному забезпеченні національних органів зі стандартизації практично всіх розвинених країн світу відіграє Міжнародна організація з стандартизації (ISO) в особі Комітету з інформаційних систем і послуг (INFСO).
До компетенцій INFСO входить в першу чергу координування та гармонізація діяльності ISO в галузі інформаційних послуг, баз даних, маркетингу, продажу стандартів і технічних регламентів в світовому масштабі. INFCO консультує ISO у питаннях розробки політики з гармонізації стандартів, а також керує і контролює діяльність Інформаційної мережі ISO - ISONET. Крім цих основних задач, INFСO виконує велику кількість робіт, пов'язаних з інформаційною діяльністю, а саме:
розробляє посібники з організації і роботи інформаційних центрів з стандартизації;
проводить аналіз і вивчення ринку інформаційних і маркетингових послуг;
розробляє i поширює рекомендації стосовно загальних принципів збору, збереження, пошуку, обміну інформацією;
організовує і веде системи виробництва і поширення документів у самій ISO;
популяризує і заохочує застосування міжнародних стандартів в галузі інформаційних послуг;
організує обмін досвідом і інформацією про роботу різноманітних інформаційних центрів;
співпрацює з міжнародними організаціями з питань інформації і суміжних видів діяльності;
приймає і реєстрації членів ISONET.
Такий широкий діапазон роботи став підставою для сучасної назви комітету (стара назва - Комітет з інформації)
INFСO підзвітний Генеральній Асамблеї ISO, що визначає напрямки його діяльності, цілі і задачі, а Комітет регулярно звітує перед ISO про виконану роботу.
Членами INFCO можуть бути будь-які комітети - члени ISO, якщо вони виявляють зацікавлення роботою комітету. Членство розділяється на три категорії: дійсний член (Р), спостерігач (ПРО), член-кореспондент. До складу INFСO входять Керівна рада і три групи: з інформації, з систем і з маркетингу.
На найближчу перспективу INFСO передбачає розробку рекомендацій зі створення міжнародної електронної інформаційної довідкової служби про стандарти, підготування загальних керівних принципів з захисту авторських прав на паперових і електронних носіях інформації, стратегічне планування маркетингу в галузі міжнародної стандартизації та рішення інших задач, у тому числі пов'язаних з удосконалюванням діяльності самого Комітету.
Комітет складається з 61 дійсного члена і 16 членів-спостерігачів.
Інформаційна система ISO - ISONET входить до складу групи з інформації INFСO. Пріоритетні цілі ISONET - забезпечення обміну інформацією про міжнародні і національні стандарти, про документи з стандартизації (у тому числі урядові), про видання книг, довідників і навчальної літератури в галузі стандартизації; установлення контактів з інформаційними системами інших міжнародних організацій (ООН, ЮНЕСКО, МАГАТЕ й ін.) і створення єдиної інформаційної мови, тезауруса (У ISONET прийняті два тезауруси, розроблені французькою AFNOR і англійською BSI національними організаціями з стандартизації).
На 1997 р. у складі ISONET 63 національних члена, 2 асоційованих і 6 міжнародних членів та інформаційний центр ISO/IEC. (Україна в особі Держстандарту - національний член ISONET).
У інформаційному забезпеченні велику роль відіграє Міжнародний класифікатор з стандартизації (МКС), що служить методичною основою для підготування національних покажчиків стандартів. Декілька країн (Канада, Ісландія, Ірландія, Італія й ін.) уже ввели МКС у свої інформаційні системи.