17. Призначення, класифікація високоточної зброї (втз). Призначення, тактико-технічні характеристики літака a-10a.

В даний час масове оснащення військ високоточною зброєю стало найважливішою особливістю сучасного етапу розвитку військової техніки і зброї багатьох держав міру. Цей процес істотно впливає на характер бою й операції.

Відмітною рисою бойових дій стали масовані вогневі удари, яки наносяться по угрупованнях військ і об'єктам як у тактичної, так і в оперативній глибині. Різко зросла інтенсивність бойових дій. Одночасна поразка конфронтуючих угруповань противника на всю глибину їхньої оперативної побудови стало основним способом вогневого забезпечення військ.

До високоточної зброї (ВТЗ) (HIGH-PRECISION WEAPONS) відносять таку зброю, без'ядерні боєприпаси якої в сукупності із системою наведення дозволяє знищувати задані об'єкти з першого пострілу (пуску) з імовірністю не нижче 0,5 у будь-яких метеоумовах дня і вночі при активній протидії з боку противника.

Створення ВТЗ ведеться в рамках концепції «постріл-поразка» ще з часу агресії США в Південно-Східній Азії (Вьетнам), що поклала початок більшому колу американських програм створення озброєння і військової техніки на базі новітніх науково-технічних досягнень.

Історично першими зразками подібної зброї були керовані і авіабомби яки корегуються (наприклад, «Уоллай» з лазерною системою наведення) і ракети класу «повітря-поверхня».

Прийняття на озброєння систем ВТЗ привело до наступного основним наслідкам при веденні війни звичайними засобами:

1. Зросла до (8...10):1 необхідна перевага в силах і засобах противника на напрямку головного удару для успішного проведення операції;

2. Зросли приблизно на порядок втрати військ у живій силі й особливо в техніку у порівнянні з рівнем, типовим для воєн із застосуванням звичайної зброї;

3. Більш ніж у три рази зросли бойові можливості військ без збільшення їхньої чисельності.

Головним же результатом вважається те, що США і НАТО забезпечили можливість успішного ведення кожної по масштабах війни з застосуванням тільки звичайної зброї.

При цьому ефективність поразки об'єктів високоточною зброєю стала порівнянна з ефективністю при використанні тактичної ядерної зброї.

Класифікація основних зразків ВТЗ

В даний час .усі види збройних сил мають па озброєнні ВТЗ, але найбільш великий клас цієї зброї у ВПС і сухопутних військах. У ВПС крім зразків зброї, яка стоїть тривалий час на озброєнні (керовані ракети, авіабомби, ПТУР) в останні роки стали надходити па озброєння керовані авіаційні касети (КАК), крилаті ракети (КР) й ударні безпілотні літальні апарати (БЛА).

Одним з найбільш представницьких класів високоточної зброї є авіаційна керована зброя, що розглянемо більш докладно.

1 8. Призначення, тактико-технічні характеристики, способи бойового застосування крилатих ракет agm-86b(c), agm-129a.

Крилата ракета (КР) - це безпілотний літальний апарат, траєкторія польоту якого визначається аеродинамічними силами, у тому числі підъємною силою крил, тягою реактивних двигунів і силою ваги (на відміну від балістичних ракет, основна частина траєкторії яких визначається тільки дією сили ваги).

В останні роки ВС США й інших країн миру поповнилися принципово новим видом високоточної зброї - крилатими ракетами повітряного й морського базування. Основними перевагами КР є висока здатність подолання ППО, точність стрілянини й порівняно низька вартість (близько 1 млн. доларів за ракету).

Основними типами прийнятих на озброєння КР у цей час є: стратегічна КР AGM-86В“ALCM”, її модернізований варіант AGM-86С “ALCM”, крилата ракета другого покоління АСМ-129А.

Основними носіями крилатих ракет повітряного базування є бомбардувальники B-52Н.

С КР повітряного базування. КР AGM-86В“ALCM” розроблена тільки в стратегічному варіанті для стрілби на дальність 2500 км. Бойова частина ядерна, потужністю 3...5 або 200 кт, КВО=35м.

Використається комбінована система наведення: інерційна + кореляційна «Терком».

Носії - СБ В-52Н.

Вона здатна робити політ з високої дозвуковой швидкістю на малих висотах, доставляючи ядерний або звичайний заряд, до цілі з точністю до декількох десятків метрів, що дозволяє застосовувати її для рішення стратегічних завдань.

Створення крилатих ракет стало можливим завдяки новітнім науково-технічним досягненням в області створення малогабаритних, легких і високоефективних двигунів, систем наведення (працюють на нових принципах і забезпечують високу точність), сучасних ядерних і звичайних бойових частин, мініатюрних ЕОМ й іншого радіоелектронного встаткування.

Одним з головних вимог, пред'явлених до ракет, була максимально можлива уніфікація основних компонентів і вузлів різних варіантів ракет. Незважаючи на те що ракети морського й повітряного базування розроблялися різними фірмами, по суті справи, на них застосовуються ті самі двигуни, системи наведення, ядерні й звичайні бойові частини й інші компоненти.

О сновними варіантами застосування КР, на думку західних військових фахівців, є масований удар на широкому або вузькому фронті й одиночні або групові удари по обмеженій кількості об'єктів. Їхнє відпрацьовування на навчаннях країн НАТО планується здійснювати разом з літаками тактичної, палубної й стратегічної авіації.

При цьому вони можуть діяти одночасно по заздалегідь розподіленим цілям, але частіше на ракети покладає завдання придушення прикритих ПВО об'єктів перед авіаційними ударами. Зокрема, так застосовувалися ракети під час війни в зоні Перської затоки за 1 годину до підйому ударних груп авіації. Ними був нанесений масований удар по об'єктах ПВО, державного й військового керування

Тактика застосування сучасних крилатих ракет ґрунтується на високій щільності нальоту (у результаті чого відбувається перенасичення пропускної здатності системи ПВО протиборчої cтopoни), використанні бойових властивостей ракет і здійсненні різних заходів, що дезінформують систему ПВО.

С удячи з публікацій західної преси, складається наступна картина масованого удару ракет. Перед його початком підводні човни й надводні кораблі - носії крилатих ракет морського базування потай виходять на рубежі пусків, а літаки-носії - до намічених рубежів у фронтальних бойових порядках. Щоб утруднити супротивникові прогнозування ракетонебезпечних напрямків, ці рубежі призначаються на великих територіях, в акваторіях морів і за межами зон виявлення РЛС його ПВО.

Д ля досягнення високої щільності нальоту пуск КР виробляється одночасно або через короткі інтервали часу. Далі ракети виходять на розрахункові маршрути й випливають до цілям на висотах 60 - 100 м з огибанням рельєфу місцевості. Залежно від важливості й ступеня захищеності мети удар наноситься однієї або декількома ракетами.

Політ до об'єктів на гранично малих висотах знижує ефективність дії РЛС. Для скритності й раптовості вони випливають по ламаних маршрутах, міняючи курс кожні 100 - 200 км й обходячи раніше виявлені сильні угруповання ПВО. Можливість здійснення таких дій і маневрів, так само як і високій точності наведення, забезпечується завдяки бортовим системам автоматизованого керування польотом. Останні дозволяють періодично усувати накопичені помилки в районах корекції шляхом порівняння радіолокаційного зображення місцевості з інформацією, закладеної у бортових ЕОМ.

Основні недоліки існуючих СКР зводяться до наступним.

1. Бортова система наведення СКР забезпечує її пуск на видаленні не більше 700 км від берегової риси (або першого району корекції). У противному випадку через помилки інерційної системи наведення ракета може пройти повз перший район корекції.

2 . Утрудняється бойове застосування КР при тривалому польоті над водною поверхнею, тундрою й іншою рівнинною місцевістю через неефективну корекцію.

3. Відносно низька крейсерська швидкість польоту (750... 850 км/год.), що полегшує боротьбу з ракетою.

4. При польоті на малих висотах КР не можуть переборювати підйоми, крутістю більше 20°, що приводить до необхідності обльоту високих перешкод, а отже — зменшується досяжність.

5. У випадку збоїв радіолокаційного висотоміра (придушення завадами) і некоррелированности цифрової матриці в районі корекції з даними висотоміра автоматично відбувається набір висоти КР до 300 м і подальший політ за даними барометричного датчика. Це спрощує можливість знищення КР зенітними ракетними й авіаційними комплексами.

6. Для бойового застосування КР необхідно завчасно виявляти й уводити на згадку ЕОМ найбільш сприятливі райони корекції на місцевості. Це, у свою чергу, дозволяє визначити можливі ракетонебезпечні напрямки при організації боротьби із крилатими ракетами.