
- •Современные представления о строении Солнечной системы
- •Особенности динамической эволюции малых тел Солнечной системы
- •Солнечная система - ее состав
- •Богдан Хмельницький
- •[Ред.]Біографія [ред.]Походження і освіта
- •[Ред.]Служба королю
- •[Ред.]Хмельниччина
- •[Ред.]Початок
- •[Ред.]Коаліції
- •[Ред.]Смерть
- •[Ред.]Родина
- •[Ред.]Дружини
- •[Ред.]Сучасники
- •[Ред.]Тарас Шевченко
- •[Ред.]Історики
- •[Ред.]в мистецтві
- •[Ред.]Музика
- •[Ред.]Кінематограф
- •[Ред.]Вшанування пам'яті
- •[Ред.]Примітки
- •[Ред.]Джерела та література
- •Обговорення:Богдан Хмельницький
- •[Ред.]День народження
- •[Ред.]Місце народження
- •[Ред.]Перейменування
- •[Ред.]Розділ про вшанування пам'яті
- •[Ред.]Походження
- •[Ред.]Покращення
- •[Ред.]Портрети
[Ред.]Біографія [ред.]Походження і освіта
Будівля львівського єзуїтського колегіуму
Про життя Богдана Хмельницького до 1647 року відомо дуже мало. Місцем народження вважається Суботів, як рік народження вказують або 1595[2]:70(вирахувано за відомостями венеціанського посла Нікколо Сагредо, який у 1649 році писав у своєму рапорті до венеціанської сеньйорії, що Хмельницькому 54 роки.[3]) або 1596[4]:153 рік.
На портреті того часу, внизу, розміщений герб Богдана Хмельницького. На гербовому полі скуба (перевернута М, те саме, що йабданк) із хрестом, зверху три страусині пера і собака. Зліва на коругвах: два кавалерських хрести, як на гербi Вoлині. Герб Масальських був наданий предку Зеновія Богдана Хмельницького — Захарію Хмельницькому. Герб Хмельницького, за гербовниками Каспера Несецького (1715—1724, Львів) та Бобровича (1835) — герб Масальських. Свої листи 1648 р. Хмельницький підписував: Зеновій Богдан Хмельницький.
Брат Зеновія Хмельницького був коз. полковником в Сосниці (відомо з листів 1648 р.).
Найпоширенішою є версія, що Богдан Хмельницький походив з руського шляхетського роду гербу Массальський (яким король Ян II Казимир офіційно нагородив його сина Юрія під час нобілітації.
Батько Богдана, чигиринський підстароста Михайло Хмельницький, був на службі у коронного гетьмана Станіслава Жолкевського, а потім у його зятя Яна Даниловича. 1620 року він брав участь у поході Станіславa Жолкевського на Молдавію й загинув у битві з татарами під Цецорою.
Матір Богдана була козачкою і, найімовірніше, звалася Агафією[5]. Згодом після смерті чоловіка вона одружилася зі шляхтичем і «королівським жовніром» Василем Шишка-Ставецьким (цей шлюб матері Богдана зі шляхтичем свідчить на користь її власного шляхетського походження), який пережив її й під час Хмельниччини служив у війську Речі Посполитої у Білорусі. Його син Григорій, брат Богдана по матері, переселився до Білгорода у 1649 р., де одружився з вдовою-українкою, яка мала четверо дітей.[6]
Історики мають надзвичайно мало відомостей про Михайла Хмельницького. І досі не поталанило з'ясувати, з якого поселення — Хмельника, Хмелева, Хмеліва, Хмельного чи Хмелівки — походив рід Хмельницьких. Припущення Івана Крип'якевича, що він вийшов із с. Хмельника, розташованого у Перемиській землі, потребує переконливішої аргументації. А поки що можемо лише більш-менш упевнено стверджувати, що предки Богдана проживали у західному регіоні України. Є також версія про польське (мазовецьке) походження Михайла, але вона не підтримана більшістю істориків[7]. Роберт Маґочі у своїй історії України пише про білоруське походження Михайла Хмельницького.[8]
Логічним є припущення, що Богдан отримав початкову домашню освіту, а далі навчався в парафіяльній школі. Палеографічний аналіз власноруч написаних гетьманом листів виявив почерк з прикметними рисами Київської школи[Джерело?]. Тому не виключено, що навчався він у школі при якомусь із київських монастирів[Джерело?]. Можливо, десь у1609 році, на пропозицію гетьмана Жолкєвського, батько віддав його до Львівської єзуїтської колегії, де був учнем Андрея Ґонцеля-Мокрського, доктора теології, відомогописьменника і проповідника[Джерело?]. Там майбутній гетьман навчався п'ять-сім років, де був добре обізнаний з всесвітньою історією, в колеґії він дістав добрі знаннялатинської мови, досконало володів польською мовою, а згодом навчився ще турецької, кримськотатарської і французької мов[Джерело?]. У 1648 році Мокрський входив до делегації львівських міщан до Хмельницького, що облягав Львів із своїм військом і татарами. Гетьман упізнав Мокрського, і залишившись один на один, упав у ноги своєму вчителеві та дякував за навчання.[джерело не вказано 242 дня]