5. Трудова міграція як невід'ємна складова процесів глобалізації

Міграція робочої сили в сучасному світі нарівні із рухом капіталів, товарів, технологій, інформації є однією з основних складових процесів глобалізації. Міжнародна трудова міграція сьогодні стала невід'ємною частиною світової економіки. На початок XXI сторіччя у світі нараховується за оцінками МОП від 36 до 42 млн. трудових мігрантів . Україна вже включилась в модернізаційні світові процеси, і притаманні їм тенденції й протиріччя не змогли обійти нашу країну. Особливо ж вони виявилися тісно пов'язаними з інтеграцією України в сучасний світовий міграційний порядок. Потоки українських трудових мігрантів спрямовані сьогодні у більшість європейських і не тільки європейських країн.

Учасники моніторингового соціологічного опитування, що його було проведено Інститутом соціології НАН України, ранжують свої уявлення про процес глобалізації наступним чином. Передусім вони пов'язують глобалізацію з можливістю використовувати в розвинених країнах світу дешеву робочу силу українських гастарбайтерів, перевагами об'єднання міжнародних зусиль в боротьбі з тероризмом, відпливом інтелекту в заможні країни Заходу, надією громадян України знайти роботу за кордоном, шансом для нашої молоді отримати освіту на Заході, імпульсом для швидкого розвитку економічно відсталих країн тощо. Зауважимо, що ті, хто вже має досвід праці в зарубіжних країнах, так само як й ті, що тільки збираються там поїхати з трудовими цілями найближчим часом, частіше за інших співвітчизників висловлюють думку, що Україна виконує функції донора дешевої робочої сили для європейського та інших ринків праці (39,8% проти 28,8%). Вони також частіше відзначають можливості для українських громадян знайти роботу за кордоном (35,6% проти 23,3%) і вважають щасливим шансом для нашої молоді отримати освіту на заході (22,9% проти 14,9%). Слід також згадати, що наші гастарбайтери краще за інших співвітчизників розуміють важливість і значення для України процесів глобалізації з погляду об'єднання зусиль в боротьбі з екологічними катастрофами (30,5% проти 21,4%). І що найцікавіше, гастарбайтери найскоріше і ліпше за своїх співвітчизників оцінили переваги мережі Інтернет (11,0% проти 6,9%).

Проте оцінити повною мірою позитивні та негативні сторони і наслідки процесів глобалізації співгромадяни не можуть, хоча ті з них, хто вже попрацював або тільки збирається працювати за межами України, виявилися краще обізнаними: з них вагалися з відповіддю 61,9%, тоді як серед інших співвітчизників не знали, як відповісти на це питання, вже 71,9%. Серед гастарбайтерів прихильники глобалізації зустрічаються дещо частіше (23,7% проти 13,7%). В будь-якому разі трудові мігранти, що вже мають досвід праці в зарубіжних країнах, дуже рідко згадують про перебування в них в негативному світлі - тільки 1,7% купців, що їздили за товарами або із товарами за кордон в ці країни, та 3,4% заробітчан, що працювали там.

Потенційні трудові мігранти досить високо оцінюють роль західного способу життя і культури: четверо з десяти (41,5%) певні, що знайомство із зразками і стандартами західного штабу допомагають нашій молоді опанувати сучасний світ, майже стільки ж (37,3%) вважають, що їх знання сприяють вихованню

толерантного ставлення до людей інших рас, національностей, культур та релігій, а щоп'ятий (21,2%) бачить їх позитивний внесок в єднання різних етнічних спільнот навколо загальної універсальної культури та способу і стилю життя. В порівнянні із співвітчизниками майбутні гастарбайтери вдвічі частіше висловлюють ^ думку, що знайомство із західною культурою та стандартами поведінки прилучають українське суспільство до найкращих взірців світової культури (19,5% проти 10,6%). На відміну від них інші українські громадяни відзначають передусім згубний вплив заходу, який своїм утручанням в український простір руйнує моральні підвалини нашого суспільства (33,0%) та підтинає корні національної культури (26,5%). На їх переконання некритично запозичені "з-за пагорбком" зразки західної культури та стилю життя формують ідеали і моральні цінності, що не властиві мешканцям України (21,7%).

Які ж саме моральні цінності та норми західного способу життя на думку співвітчизників щонайактивніше вторгаються в життя українського суспільства? З рідкою однодушністю наші співгромадяни віддають першість таким новонабуттям як сексуальна свобода, культ грошей та особиста свобода і незалежність. Зауважимо лише, що краще знайомі із зарубіжними практиками трудові мігранти частіше інших називають і сексуальну свободу (50,0% проти 39,0%), і культ грошей (49,1% проти 44,6%), і особисту свободу і "самість" (42,4% проти 28,6%). А далі пріоритети розходяться. Потенційні гастарбайтери говорять про схвалення та позитивне сприйняття таких моральних цінностей і норм західного способу життя як заповзятливість (38,1%), практичність і прагматизм (32,2%), спрямованість до життєвого успіху за будь-яку ціну (30,5%) та вміння багато і напружено працювати (24.6%). їх компатріоти, що зберігають вірність вітчизняним ринкам праці, обирають інший порядок: вони віддають перевагу спрямованості до життєвого успіху за будь-яку ціну (28,1%), винахідливості (21,5%), вмінню багато й напружено працювати (18,3%) і, нарешті, практичності та прагматизму (17,0%).

Перспективу універсалізації сучасної західної культури і способу життя і перетворення її на панівну в усьому світі наші співвітчизники сприймають без ентузіазму. Майже щодругий не зміг оцінити таку перспективу. Вибір решти мешканців України досить красномовний: троє з десяти співгромадян відкидають таке майбутнє; майже щоп'ятий сприймає можливість такої цивілізаційної експансії індиферентне. Прихильники уніфікованого майбутнього, що грунтується на західних цінностях і нормах життя, перебувають в меншості. А втім зауважимо, що індивіди, які привітають прийдешню переможну ходу сучасних західних культурних зразків в світових просторах, зустрічаються серед потенційних трудових мігрантів вдвічі частіше (14,5% проти 7,3%). У всякому разі вони вже сьогодні віддають перевагу промисловим товарам здебільшого зарубіжного виробництва. Упродовж останнього року 27,4% потенційних гастарбайтерів купували головним чином імпортні речі, тоді як решта їх співвітчизників робили це вдвічі рідше (13,0%). Останні, як правило, підтримують частіше вітчизняного виробника (30,8% проти 25,7%). А втім й ті, й ті майже однаково часто демонструють патріотичні почуття щодо вітчизняного ринку харчових продуктів: їх купують щосемеро з десяти мешканців України. Харчі зарубіжного виробництва в Україні не популярні, їх купують тільки 1,5% наших співвітчизників. Іноді, щоправда, вони комбінують їх з харчовими продуктами, виробленими в Україні, але такі покупки робить лише щоп'ятий українець.

ВИСНОВКИ

Дані моніторингу Інституту соціології НАН України дають підстави для висновків, що людей, які шукають і знаходять робочі місця на зарубіжних ринках праці, посувають на цей вибір не тільки зростаюче безробіття, але й підприємницький склад їх розуму і характеру, притаманні їм інтереси, потреби та цінності. Але краще прислухатись до їх власних думок.

Ті, кого не лякають життя і робота за межами країни, в 1,7 рази частіше стверджують, що активно включилися в нове життя і що ринкові відносини уявляються їм цілком природним способом життєдіяльності. Таких, хто перебуває в постійному пошуку себе і своєї ніші в сучасному суспільстві, серед реальних і потенційних зарубіжних заробітчан в 1,6 рази більше. А таких, що пливуть за течією і не мають бажання пристосовуватися до сучасних реалій, живуть як вийде, серед них в 1,8 рази менше. На щастя ці люди ще не втратили здатності очікувати зміни на краще. Зауважимо також, що серед потенційних трудових мігрантів домінують індивіди, які активно шукають своє місце в сучасному житті, їх багато, майже щодругий (46,6%). Серед їх співвітчизників, які за кордон в пошуках роботи не збираються, щонайчастіше зустрічаються люди, що не бажають або не в змозі адаптуватися до складних обставин сьогоднішнього українського буття (37,2%), а в постійному пошуку нової ідентичності перебувають лише 29,5% індивідів з цього контингенту.

Й ті, й інші однаково часто задоволені своїми теперішніми позиціями в суспільстві (11,2%). Проте відносні розміри осіб, що негативно оцінюють свій соціальний статус, в кілька разів більші. І зустрічаються вони частіше серед тих, хто не збирається в заробітчани за межі України (62,5% проти 50,9%). Серед останніх, як правило, більше людей, які ідентифікують себе як мешканців села, району або міста, де вони живуть, а також таких, хто й досі визнають себе за громадян колишнього Радянського Союзу. На відміну від них серед потенційних трудових мігрантів частіше зустрічаються такі, хто називає себе громадянами України (45,3% проти 40,8%).

І хоча й ті, й ті демонструють риси, одвічно притаманні українському народові, - працелюбність, терпіння, стійкість, відповідальність, серед потенційних гастарбайтерів такі люди зустрічаються набагато частіше. На загальну думку й тих, й тих найважливішою прикметою успіху людини в нашій країні слугують багатство, кар'єра, досягнення владних позицій. Слід помітити, що багатство як свідоцтво успішності щонайчастіше називають потенційні трудові мігранти (55,9% проти 46,5%).

И ті, й ті, оцінюючи зміни, що трапилися в їх житті останніми роками і торкалися їх особисто, відзначають передусім зміну відношення до них з боку держави (42,7%); зростання вимог, що їх ставить до них життя (34,4%); запровадження нових правил, за якими треба діяти, щоб досягти успіху в житті (25,8%); звуження можливостей для досягнення мети (19,5%); злам в уявленнях про те, що є добре і що погане (17,8%); нарешті, трансформацію головних життєвих цінностей (13,2%).

Ті, хто планують трудове відрядження за межі України, частіше своїх співвітчизників відзначають зміну вимог, що їх ставить до людини сучасне життя (39,0% проти 34,1 %), та правил, за якими треба діяти, щоб досягти успіху в житті (37,3% проти 25,0%). Вони частіше нарікають на звуження можливостей для досягнення своїх життєвих цілей (28,8% проти 18,8%) та невизначеність уявлень людей про те, що є добре і що є погане (28,0% проти 17,1%), частіше шкодують за втраченими життєвими цінностями в українському суспільстві (17,8% проти 12,9%), частіше помічають зміни в ставленні людей один до одного (15,3% проти 10,0%). Мабуть життєві практики, до яких вони включені, містять значний потенціал негативної інформації, що впливає на їх оцінки. Недарма вони гостріше за інших переживають відчуття втрати нормального життя (37,3% проти 30,9%), частіше відчувають розгубленість, коли думають про майбутнє України (29,7% проти 19,2%). А втім саме вони знаходять в собі сили протистояти економічним труднощам, шукати вихід із складних життєвих колізій, приймати відповідальні рішення і добиватися накреслених цілей.

Трудова міграція в Росію. Задіяні переважно чоловіки будівельних професій та малокваліфіковані громадяни. Строки перебування різні.

Трудова міграція в Італію. Задіяні переважно жінки старшого працездатного віку. Робота домашньою прислугою, нянями, гувернантками, догляд за хворими та перестарілими. Довгострокове (2-3 роки) перебування.

Трудова міграція в Португалію. Беруть участь переважно кваліфіковані чоловіки робітничих спеціальностей (будівельники, промислові робочі). Довгострокові терміни перебування.

Трудова міграція в Іспанію. Переважно сільськогосподарські роботи, будівництво. Довгострокові терміни перебування.

Трудова міграція в Польщу та Чехію. Різні види робіт. Короткострокове перебування (2-3 місяці). Працевлаштування чоловіків та жінок.

Трудова міграція в Туреччину та Угорщину. Переважно, задіяні, так звані "човники". Для цього виду трудової міграції характерні багаторазові поїздки на короткі терміни з метою закупівлі товарів.

Умови праці більшості українських громадян за кордоном не відповідають нормативам, встановленим на Україні. Переважна більшість мігрантів мають робочий день тривалістю 10 годин і більше. Тільки 10-15% з них мають письмові договори з роботодавцем. Усні домовленості про працевлаштування масово порушуються, особливо в частині оплати праці.

Незважаючи на важкі умови праці, близько 70% громадян задоволені результатами поїздок та готові повторити їх, якщо знову матимуть таку нагоду. Причому, 85% мігрантів бажали би зробити такі поїздки за підтримкою і допомогою державних установ з відповідним соціальним захистом.

Для великої кількості сімей трудова міграція - це шлях для вирішення основних життєвих проблем - поліпшення житлових умов, навчання дітей, лікування та утримання хворих та перестарілих членів родини.

Одночасно, приплив "заробітчанських" грошей в область спричинив значний (чи не найбільший в Україні) ріст цін на житло, часто невиправданий ріст споживчих цін на товари щоденного вжитку на фоні низької купівельної спроможності основної маси населення, подальше розшарування суспільства. Тому, найближчим часом, не варто очікувати зменшення хвилі трудової міграції, а навпаки, можна спрогнозувати подальше поширення цього явища.

Негативні наслідки трудової міграції:

Виїзжає частина трудового потенціалу, в тому числі висококваліфіковані працівники, які згодом втрачають свої професійні навики, оскільки за кордоном виконувана ними робота часто носить примітивний та непрестижний характер; Морально-психологічний аспект має різносторонній вплив: з одного боку - розпадаються сім'ї, часто молодій, залишаються бездоглядними діти та люди похилого віку, з іншого - працюючи на чужині, заробітчани втрачають власне здоров'я, не отримуючи при цьому кваліфіковану медичну допомогу, зазнають впливу важкої фізичної і часто ненормованої праці, насильства з року роботодавців, в тому числі й сексуального, важких побутових умов, а крім цього, вони не мають гарантії щодо отримання зароблених грошей та правового захисту від злочинних елементів; Зниження народжуваності у молодих сім'ях. Поряд з цим відомі факти, коли молоді жінки-заробітчанки незаконно народжують дітей для сімей за кордоном ніби-то "на замовлення", а в подальшому не можуть забрати їх додому як власних; Зростання цін на товари і послуги на внутрішньому ринку, зокрема на житло, при існуючій низькій купівельній спроможності основної маси населення. Це, в свою чергу, призводить до нерівномірного розподілу коштів та ще більшого розшарування суспільства, оскільки найбідніші верстви не мають змоги виїхати за кордон на заробітки; Загальна зневіра, втрата національної самосвідомості, набуття чужих звичаїв та невластивого менталітету.

Позитивні наслідки трудової міграції: Зменшення соціальної напруги та навантаження на ринок праці, зокрема зниження рівня безробіття;

Значний грошовий (валютний) приплив (заробітчанські гроші).Не складно підрахувати, що в середньому щорічно в область надходить більш як 2 млн. дол.. США таких коштів, що дає широкі можливості для збільшення власного добробуту населення; Можливість матеріального утримання на батьківщині сімей, зокрема дітей, фінансування їхнього навчання, покращення житлових умов, купівлі товарів довготривалого використання, оздоровлення родичів тощо; Розвиток малого бізнесу за рахунок залучених коштів від "човникової"' торгівлі; Розширення світогляду, набуття свідомості та розуміння реальних умов ринкової економіки розвинутих країн, вивчення іноземних мов.

За інформацію дипломатичних представництв України у Польщі на заробітках перебувають 300 тис, громадян, в Італії та Чехії - по 200 тис., у Португалії - 150 тис.. Іспанії - 100 тис.. -Туреччині - 35 тис., у США - 20 тис. Кількість українців, які працюють у Росії оцінюється в 1 млн.

Разом з тим існують і інші, значно більші оцінки. Деякі економісти називають цифру до 5 млн, осіб. Політики піднімають її ще вище. Так. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини вважає, що на заробітки за кордон виїхали до 7 млн. громадян

Основною сферою зайнятості мрацівників-мігрантів € будівництво. Саме в цій сфері працюють 38,4% респондентів. Досить популярною є робота у домашньому господарстві та сервісі (жінки) - 21%. Купівлею/продажем товарів, тобто "човниковими" поїздками, займаються лише 15,1% опитаних.

Оскільки спонукальним мотивом міграції є підвищення добробуту, головним її результатом є заробітки за кордоном. За даними Держкомстату України заробітна плата у промисловості Чехії вдвічі більша, ніж в Україні, у Польщі - втричі більша, в Італії - у 27 разів, в Німеччині - у 53 рази.

МЕЖДУНАРОДНЫЕ ТРУДОВЫЕ ОТНОШЕНИЯ