3. Мешканці україни в пошуках ресурсів виживання

Кожен другий українець стверджує, що йому вистачає грошей тільки на продукти, щочетвертий - в цілому на прожиття. Тільки щодесятий мешканець України може придбати все необхідне, проте робити заощадження вже немає з чого. І тільки 1.6% наших співвітчизників можуть складати гроші про чорний день, а 0.2% -не відмовляють собі ні в чому. Проте 11.0% мешканців країни часто-густо не мають ані гроші, ані їжу - вони вимушені голодувати. Матеріальне становище потенційних трудових мігрантів за їх власними оцінками виглядає ліпше. Родини потенційних трудових мігрантів краще забезпечені. Серед них частіше зустрічаються домогосподарства, членам яких вистачає в цілому на все необхідне, а деякі з них можуть накопичувати заощадження.

В пошуках ресурсів виживання громадяни України обирають різні стратегії. На їх вибір впливають різні фактори, серед яких система цінностей набуває особливого значення. Щодругий наш співвітчизник, аби забезпечити собі належний життєвий рівень, готовий перш за все працювати з раннього ранку й до пізнього вечора. Майже стільки ж мешканців України готові братися до будь-якої роботи, аби платили добре. Нарешті вони поїдуть в іншу країну, де можна буде заробити грошей більше, аніж вдома. Трудові мігранти на відміну від інших своїх співвітчизників вибудовують приорітети інакше. Вони вважають, що для забезпечення сім'ї належного рівню добробуту їх співгромадяни скоріше за все вирушать за кордон в пошуках заробітків (58,2% проти 45,8%). Якщо такий варіант з якоїсь там причини їм недоступний, вони на думку потенційних трудових мігрантів працюватимуть від ранка і допізна у власній країні, не покладаючи рук (56,6% проти 52,6%). І, нарешті, вони братимуться за будь-яку роботу, якщо за неї добре платять (52,7% проти 47,5%). Ці оцінки грунтуються не в останню чергу на^досвіді наших співгромадян, які вже працювали за кордоном, на спостереженнях за їх способом життя, добробутом, поведінкою. Звернемось до цього досвіду й ми.

Часто-густо для збільшення доходної частини сімейного бюджету мешканці України використовують власність, що їм належить: земельну ділянку, будинок або квартиру, автомобіль, комп'ютер, домашню худобу й сільськогосподарську техніку, набагато рідше - акції та інші цінні папери. Сім'ї трудових мігрантів роблять це в 1,2 рази частіше. Найбільші доходи їм приносять особисті підсобні господарства. В порівнянні з іншими громадянами України трудові мігранти в 2,3 рази частіше використовують з комерційною метою особистий транспорт (10,6% проти 4,7%) та в 6,9 рази - комп'ютер (3,9% проти 0,6%). А втім основну частину сімейних доходів українських громадян складає заробітна плата, що її отримують за основним місцем роботи (57,2%), пенсії (44,5%), виручка від продажу продукції, виробленої в особистому підсобному господарстві (14,2%), пільги та субсидії (11,6%). Заробітну плату за основною роботою як головне джерело доходу трудові мігранти вказують в 1,1 рази частіше, а пенсію - в 1,3 рази рідше. Доходи від тимчасової роботи за кордоном роблять помітний внесок у зміцнення економічного базису домогосподарств трудових мігрантів. Вони частіше згадують про поліпшення матеріальних умов життя своїх сімей упродовж останнього року, тоді як всі інші мешканці країни схильні скоріше до негативних оцінок змін, що відбуваються в їх домогосподарствах: щодругий з них свідчить про погіршення матеріального добробуту своєї сім'ї. Трудові мігранти частіше за інших вважають, що рівень їх життя залишився таким самими, що й минулого року.

Трудові мігранти помітно частіше е власниками нерухомості: три чверті з них приватизували своє житло, тоді як це зробили всього дві третини решти громадян. Будинки та квартири трудових мігрантів краще упоряджені, там частіше є гаряча вода, каналізація, газові та електричні плити, вони помітно частіше телефонізовані, а загальна та житлова площа є більшою за розміром.