Що ж штовхає людей до еміграції?

Якщо не брати до увага кримінальні елементи, що легалізують накрадені в Україні гроші, та головними причинами від'їзду за рубіж є, очевидно, найглибша економічна криза, нестабільність політичної ситуації. Непевність у завтрашньому дні для себе і своїх дітей, складність застосування спроможностей і талантів, неможливість реалізувати свій потенціал в умовах сьогоднішньої України - ось в чому мотивація сучасної міграції, Найбільшою мірою схильні до теперішньої міграції особи з числа біженців і змушених переселенців. Не маючи роботи і житла, будучи позбавленими елементарних прав, ці люди найчастіше поповнюють ряди нелегальних мігрантів.

Поряд з еміграцією Україна ъ останні роки зіткнула» з проблемою іммігрантів із країн колишнього СРСР, а також дальнього зарубіжжя. Мова йде про найчастіше безконтрольний вТзд на територію України громадяни з Китаю, Африки, арабських країн й інших частин світу.

Значну частину цього потоку людей утворять іммігранти, транзитні мігранти й особи, що клопочуться про надання політичного захистку. Число тільки офіційних мігрантів із країн із нерозвиненою економікою оцінюється приблизно в 100 тис. чол. щорічно. Доля цих людей схожа зі становищем вітчизняних біженців і змушених переселенців з країн СНД і Бшїщ що утворюють другу чаетину зовнішньої міграції до України.

Таким чином, хоча пріоритети міграційної політики в Україні визначені, її практичне здійснення утруднене, насамперед, через хронічну недостачу бюджетних засобів. Першочерговими задачами є скорочення масштабів еищащ,. перетворення безповоротної еміграції в поворотну, забезпечення гідних умов прийому Іммігрантів і політичних біженців, усунення причин, що штовхають людей до нелегальної міграції. Вирішення цих задач, у свою чергу, крім економічних передумов, припускає наявність відповідної нормативно-правової бази. У цьому напрямку має бути зробити дуже багато. У нас немає законів про міграцію населення, притягнення і використання іноземної робочої' сим, не укладені міждержавні договори й угоди з питань трудової міграції. Без належної нормативно-правової бази не припадає говорити про цивілізоване входження України в міжнародний ринок праці.

Міжнародна організація праці

Міжнародну організацію праці (МОП) заснували у 1919 році уряди різних країн для того, щоб підтримувати міжнародне співробітництво у справі забезпечення миру в усьому світі й зменшити соціальну несправедливість за рахунок поліпшення умов праці. Характерною рисою структури МОП є те, що в її роботі спільно беруть участь як представник! роботодавців й організацій трудящих, так і представники урядових структур. У 1946 році МОГ стала першою спеціалізованою установою ООН. Сьогодні членами МОП є 170 країн. МОП приймає різні конвенції і розробляє рекомендації, а також встановлює міжнародн стандарти у сфері праці, зайнятості, професійної підготовки, умов праці, соціальною забезпечення, безпеки праці й здоров'я.

Безпосередньо впливають на розв'язання цих проблем широкомасштабні програми досліджень які здійснює МОП, а також міжнародне технічне співробітництво. Сьогодні першочерговим! завданнями діяльності Міжнародної організації праці є підтримка демократії і соціальноп діалогу, боротьба з бідністю і безробіттям, заборона дитячої праці. Міжнародна організація праці - МОП - це міжнародна міжурядова організація, яка з 1946 року є спеціалізованим закладом ООН, а створено її в 1919 році. МОП об'єднує 171 країну. Україна була (з 1954року) і залишається членом цієї організації, але ще не всі документи підписала.

Основні завдання МОП:

• захист інтересів і прав трудящих;

• підвищення життєвого рівня трудящих;

• поліпшення умов праці;

• захист від професійних захворювань;

• захист прав працівників-мігрантів;

• сприяння зайнятості мігрантів;

• сприяння поліпшенню соціального стану мігрантів.

МОП розробляє міжнародні конвенції (міжнародні договори зі спеціальних питань) і рекомендації з питань умов праці та життя працюючих. Конвенції та рекомендації МОП складають "Міжнародний кодекс праці". Декілька конвенцій спеціально присвячені регулюванню прав працюючих мігрантів. В одній з таких конвенцій стверджується, що держави-члени МОП зобов'язані зберігати за місцем проживання працівника-мігранта права на отримання соціальних виплат, зароблених на місці найму (в тому числі і в іноземній країні). До зазначених виплат відносяться:

• оплата медичного обслуговування;

• грошова допомога при хворобі;

• грошова допомога материнству;

• грошова допомога при інвалідності;

• грошова допомога при старості;

• грошова допомога при страті годувальника;

• грошова допомога у випадку каліцтва;

• грошова допомога у випадку професійного захворювання;

• виплати у випадку безробіття;

• виплати на сім'ю. Керівні органи МОП:

а) Генеральна конференція - це вищий орган, що збирається раз на рік;

б) Адміністративна рада - головний виконавчий орган, який вибирається на Генеральній конференції на трьохрічний термін;

в) Міжнародне бюро праці - постійно діючий секретаріат МОП. Штаб-квартира знаходиться в м. Женеві (Швейцарія).

ринок трудових ресурсів знаходиться постійно в русі та переживає тенденційні зміни. Формою МЕВ, що випливає з системи факторів виробництва, є система міжнародних трудових відносин, які виникають з приводу підготовки, переміщення та використання трудових ресурсів на міжнародному ршгі. Йа сотовому риккч трудових ресурсів відбувається постійне балансування попиту та пропозиції щодо світових трудових ресурсів внаслідок нерівномірності кількісного та якісного розміщення робочої сили по світу, що обумовлює недостачу робочої сили в одних країнах та надлишок в інших. Як правило, найбільші проблеми з безробіттям виникають у густонаселених регіонах світу і в малорозвинених країнах. Процеси ускладнення технологій і виробництва, розвиток і удосконалення сфери послуг, виникнення нових галузей виробництва, ускладнення самого процесу управління виробництвом тощо підвищують вимоги до кваліфікації трудових ресурсів. На сучасному етапі усе більше з'являється таких технологій, працювати з якими можна тільки, маючи знання на рівні вищої освіти.

Нерівномірність розподілу трудових ресурсів на планеті спричиняє переміщення трудових ресурсів між країнами з метою пошуку роботи та найвигіднішої реалізації своєї робочої сили. Міжнародна трудова міграція є формою МЕВ, яка полягає в переливі трудових ресурсів з одних країн в інші і відображає процес перерозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства. Окремо варто акцентувати увагу на такому поширеному явищі, як нелегальна міграція, адже саме з ним пов'язані основні проблеми, які існують у сфері міжнародних трудових відносин. Соціально-економічні наслідки міжнародної трудової міграції мають як позитивні, так і негативні сторони. Загалом, можна констатувати, що від міжнародної трудової міграції виграє все світове господарство, оскільки переміщення трудових ресурсів оптимізує їхнє використання, яке, в свою чергу, збільшує ефективність світової економіки і сприяє зростанню світового валового продукту.

Міграційні процеси відбуваються по всьому світу, мають багатовекторну спрямованість і потребують відповідного регулювання. Існує міжнародне адміністративно-правове регулювання, що передбачає установлення правових норм, які згладжують спірні моменти міграційного процесу, та міжнародне економічне регулювання міграційних процесів (установлення митних внесків, бар'єрів, відповідних візових ставок, регулювання заробітної плати мігрантів і запровадження різного роду штрафних санкцій).

У рамках багатостороннього регулювання провідну роль грають міжнародні організації, такі як Міжнародна організація праці (МОП) (визначає і контролює основні правові норми регулювання міжнародних трудових міграційних процесів), ЮНЕСКО (підготовка кадрів для світової економіки, зростанням кваліфікаційного рівня трудових ресурсів світу), Всесвітня організація охорони здоров'я (питання, пов'язані із здоров'ям мігрантів), Світова організація інтелектуальної власності (регламентує забезпечення прав мігрантів спеціалістів на їхню інтелектуальну власність). Набирає ваги міжнародна організація з міграції, яка намагається охопити усі основні проблеми регулювання міжнародних міграційних процесів. Характерною особливістю міжнародного регулювання міграційних процесів є те, що пріоритети в цій сфері віддаються національним державам, а тому двосторонні міждержавні угоди мають найбільше поширення

МОП активно працює в Україні з початку 90-х років. МОП вже здійснила проекти пов'язані аналізом стану соціальної політики (спільно з ПРООН і Світовим банком), кризового ринку праці в Україні (1995 рік), розвитком соціального партнерства. Протягом усього МОП надавала і продовжує надавати допомогу Урядові в експертній оцінці законопроектів ознайомленні урядовців, представників профспілок і роботодавців з міжнародними стандартам! статистики праці та її національною систематизацією. ,., „,,

Нині МОП спільно з ПРООН та іншими агенціями здійснює в Україні важливі проекти, як пов'язані з розробкою моделі соціального бюджету, ринком праці та професійним навчавшим безробітних, розвитком малого та середнього підприємництва, соціального партнерства діалогу. •

Представництво МОП в Україні

Київ. вул. Еспланадна 8/10, 19 поверх, кім. 1908-1909 Тел.:+38044220-8094 '

Т" /J. Г-»ОЛ 4 » "І^Л Л 1 Л1 '' ' ІЬСПК' ЬМС'"'СД

Тел./факс: +380 44 220-4141 Ел. пошта:

Міжнародна організація з міграції (МоМ)' Представництво в Україні

Міжнародна орагнізація з міграції (MOM) - це провідна міжнародна організація, яка працює з мігрантами та національними урядами з метою гуманного вирішення міграційних проблем. MOM була створена у 1951 р. як міжурядова організація для розселення переміщених осіб, біженців та мігрантів в Європі. У процесі свого розвитку MOM почала охоплювати інші напрямки діяльності у сфері управління міграційними процесами в усьому світі. Хоча MOM не є складовою системи Організації Об'єднаних Націй, MOM підтримує тісні робочі стосунки з установами та агенціями системи ООН. MOM підтримує партнерські відносини із широким колом міжнародних та неурядових організацій.

Місія MOM в Україні почала працювати у Києві у 1996 p., коли Україна отримала статус країни-спостерігача MOM. У 2001 р. Україна звернулась із запитомІГро надання статусу країни-члена MOM і у 2002 р. Парламент України ратифікував угоду про членство України у MOM. На поточний час, до складу MOM входять 133 країн-членів та країн-спостерігачів. Mick MOM в Україні виконує п'ять програм: Зміцнення; потенціалу у сфері управління

міграційними процесами, Боротьба з торгівлею^людьми. _L Гум^тарн^та^ціальні програми,

Міграційні медичні послуги та УправлінняІІіграційними процесами. Кожна з цих програм

проводиться у партнерстві з неурядовими організаціями (НУ О) та різними урядовими

структурами, щоб забезпечити все більш всебічне вирішення міграційних проблем в Україні.

Міжнародна організація з міграції (MOM) Представництво в Україні

Україна, Київ 0 1001, вул. Михайлівська 8

Тел: +(38-044) 568-50 15. ' ,

Fax: +(380-044) 568-50. 16 .

а) США і Канада. Там іммігранти серед працюючого населення займають понад 8% (близько 18 млн. чоловік). З'їжджаються у США і Канаду іммігранти з усього світу, але найбільшу частку серед них складають вихідці з північної частини Латинської Америки та Південно-Східної Азії. Бувають роки, коли до США за рік прибувають додатково понад 500 тис. офіційних іммігрантів і стільки ж нелегальних, а вибуває до 200 тис.

б) Західна Європа. Загальна кількість працюючих іммігрантів складає близько 20 млн. чоловік. Найбільше їх приваблюють Люксембург, Швейцарія, Франція, Бельгія, Нідерланди. У Франції та Німеччині частка іммігрантів серед працюючих складає понад 8%, а в Люксембурзі і Швейцарії понад 30%. У Західну Європу, в основному, їдуть на заробітки вихідці з Середземномор'я, з Центральної Африки, з Середнього Сходу, з країн Карибського басейну, а останніми роками зростає і великий потік трудових мігрантів з Центральної та Східної Європи. Значний процент мігрантів складають і самі західноєвропейці. З Португалії в середньому на рік емігрує 11%.

працездатного населення, з Греції - 6%, з Іспанії - 5%, з Італії - до 4%.

в) Близький Схід. Сюди стягується в середньому до 6 млн. іммігрантів. Найчастіше на Близький Схід їдуть з Пакистану, Індії, Республіки Корея, з Філіппін, В'єтнаму. Найбільшою часткою іноземних працівників виділяються Об'єднані Арабські Емірати (97% від усіх працюючих), Катар (95,5%), Кувейт (86,5%), Оман (70%), Саудівська Аравія (60%), Бахрейн (51%).

г) Латинська Америка. Число іммігрантів тут складає 5-7 млн. чоловік. Найпривабливішими є Аргентина та Венесуела. В основному туди емігрують з сусідніх країн, але є також багато вихідців з Азії та Африки.

ґ) Австралія. Це традиційний центр міграції, котрий забезпечує іммігрантам понад 3% робочих місць. Основними постачальниками трудових ресурсів сюди є Азія (особливо Південно-Східна) і Європа (в основному Центральна і Східна).

д) Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Основними імпортерами трудових ресурсів тут є Японія, Республіка Корея, Бруней, Гонконг, Малайзія, Тайвань, Сінгапур, а головними експортерами - В'єтнам, Лаос, Таїланд, Філіппіни, Китай, Індія.

е) Західна Африка. Головними споживачами трудових ресурсів у цьому регіоні є країни Магрибу, а економічні можливості Лівії були би набагато обмеженішими, якби там не працювали іммігранти. Працюють там вихідці з інших частин Африки.

є) Південна Африка. Цей центр міграції, як, між іншим, і Західна Африка, приваблює трудові ресурси з Центральної та Східної Африки.

Слід розрізняти міжнародне адміністративно-правове регулювання та міжнародне економічне регулювання міграційних процесів.

Адміністративно-правове регулювання міжнародної трудової міграції передбачає:

• установлення правових норм, які згладжують спірні моменти міграційного процесу;

• установлення міграційних квот;

• установлення меж можливостей мігрування (наприклад, щодо кримінальних елементів, наркоманів);

• депортація нелегальних мігрантів. Економічне регулювання:

• установлення митних внесків чи бар'єрів;

• установлення відповідних візових ставок;

• регулювання заробітної плати мігрантів;

• запровадження різного роду штрафних ставок. Розглядають одно-, дво- і багатостороннє міжнародне

регулювання міграційних процесів.

Одностороннє міжнародне регулювання - це державне регулювання переміщенням трудових ресурсів у відповідності з власними інтересами і без обов'язкового узгодження з іншими державами. Двостороннє регулювання - це регулювання міграційних потоків на основі двосторонніх міждержавних угод. Філіппіни, наприклад, мають двосторонні угоди з питань міграції з 25 країнами. У цьому випадку це одна з найефективніших форм регулювання.

Багатостороннє регулювання міграційних процесів це

регулювання, яке базується на підписанні міжнародних угод, конвенцій на регіональному чи загальносвітовому рівні, а також на домовленостях, що приймаються в межах окремих інтеграційних угруповань.

У рамках багатостороннього регулювання провідну роль грають міжнародні організації. Звичайно, що основні правові норми регулювання міжнародних трудових міграційних процесів визначаються й контролюються Міжнародною організацією праці (МОП), про яку йтиметься в наступному параграфі. Підготовкою кадрів для світової економіки, зростанням кваліфікаційного рівня трудових ресурсів світу відає ЮНЕСКО. Питання, пов'язані із здоров'ям мігрантів, знаходяться у віданні Всесвітньої організації охорони здоров'я. Світова організація інтелектуальної власності, зі свого боку, регламентує забезпечення прав мігрантів спеціалістів на їхню інтелектуальну власність. Набирає ваги міжнародна організація з міграції, яка намагається охопити усі основні проблеми регулювання міжнародних міграційних процесів. І все ж, характерною особливістю міжнародного регулювання міграційних процесів є те, що пріоритети в цій галузі все-таки віддаються національним державам, а тому двосторонні міждержавні угоди і мають найбільше поширення.

Світовий

РИНОК ПРАЦІ УКРАЇНИ ТА ЙОГО МІГРАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ: СУСПІЛЬНИЙ ПОРТРЕТ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.

Одним з поширених способів економічного виживання громадян України стала трудова міграція мешканців країни за її межі. На 2005 рік досвід роботи за кордоном набули члени 19,1% українських сімей (на 2003 р. - 10,8%). Найпривабливішими для трудових мігрантів країнами е Росія та Польща, далі йдуть Німеччина, Чехія, Італія та Португалія, Більше половини мешканців України працевлаштовувались за кордоном за усною домовленістю з

досвід трудової діяльності в країнах Європи, більш прихильно ставляться до існуючої там системи цінностей та інституцій, аніж інші українці. Серед західних цінностей українські трудові мігранти понад усе цінують сексуальну свободу, культ грошей, особисту свободу і незалежність, практичність та прагматизм. Підвищена здатність приймати відповідальні рішення - притаманна соціальна риса трудових мігрантів.