Мета "народної демократії"

1. Викорінення господаря.

2. Знищення ринку та приватної власності.

3. Заборона економічних та політичних свобод.

1. Побудова міфічного "світлого майбутнього". Здійсню­вався жорсткий контроль з боку СРСР над країнами Схід­ної Європи, лише Югославія на чолі з Й. Броз Тито проводила самостійну політику.

Наростання внутрішньої нестабільності в 50-70-х pp.

Наприкінці 40-х pp. Югославія перша спробувала вийти за межі радянської моделі соціалізму. Це був перший вияв невдоволення політикою радянської імперії. Цей конфлікт врегульовано, коли у 60-х pp. СРСР визнав право Югославії будувати соціалізм за власною моделлю.

1953 р. Незадоволення робітників НДР підвищенням тариф­них норм та організацією за зразком СРСР соціалістично­го змагання.

Робітники у Східному Берліні організували демонстрацію, яка загрожувала перетворитися на відкритий бунт. У 300 містах і селищах НДР страйкувало понад 400 тис. осіб. За допомогою радянських військ виступи було при­душено: загинуло 200 робітників, тисячі було ув'язнено.

28 червня 1956 р. У Познані (Польща) тисячі робітників ви­йшли на вулиці, вимагаючи "хліба і свободи", проведення вільних виборів, виведення з країни радянських військ. Виступи були жорстоко придушені військами. Були жертви: 100 осіб загинуло, кілька сотень поранено, понад 300 заарештовано.

23 жовтня 1956 р. Початок повстання народних мас в Угор­щині. В Будапешті тисячі людей вийшли на демонстрацію. Вони вимагали встановлення демократичного ладу і виведення радянських військ.

До влади прийшло нове керівництво на чолі з Імре Надєм, бо старе попереднє керівництво (М. Ракоші, Е. Гере) при­пустилося грубих помилок у своїй політиці: порушувала­ся законність, погіршився життєвий рівень народу, зменшилася зарплата, зросли ціни.

Імре Надь заявив про відновлення політичного плюраліз­му, про вихід Угорщини з Варшавського договору і звер­нувся за допомогою до військ НАТО. Прорадянські сили на чолі з Я. Кадаром звернулися за допомогою до СРСР. Радянські війська ввійшли до Будапешту і придушили повстання. Загинуло 3 тис. угорців, до в'язниці було кину­то 28 тис. осіб, близько 500 (у тому числі й Імре Надя) було страчено. Десятки тисяч угорців залишили свою батьків­щину.

1968 - 1970 pp. Відбувалися виступи народних мас Польщі, які протестували проти погіршення рівня життя.

1968 Р. Події в Чсхо-Словаччині.

Січень 1968 р. Відбулася зміна керівництва Чехо-Словаччини, яке очолив О. Дубчек. Він розробив програму полі­тичних та економічних реформ:

• намагався побудувати "соціалізм з людським облич­чям";

• скасовувалася цензура;

• намагався демократизувати суспільство;

• втілити в життя свободу слова;

• надати свободу засобам масової інформації.

У Чехо-Словаччині почався процес демократизації, що отримав назву „празька весна". Всі ці заходи О. Дубчека стурбували СРСР.

Ніч на 21 серпня 1968 р. У Чехо-Словаччину були введені вій­ська п'яти держав — членів Варшавського договору -СРСР, НДР, Польщі, Болгарії, Угорщини. Чехословацькі патріоти, переважно молодь, чинили опір. О. Дубчека було усунено від влади і відправлено у заслання. На чолі Чехо-Словаччини поставили Г. Гусака — вірного СРСР.

Листопад 1971 р. Заворушення в Хорватії, учасники яких ви­ступили з вимогами відокремлення від Соціалістичної Фе­деративної Республіки Югославії.

1980-1981 pp. Криза в Польщі. Великого авторитету набула нова профспілкова організація "Солідарність" на чолі з електриком Гданської корабельні Лехом Валенсою. На

початку 80-х pp. прихильників "Солідарності" налічува­лося до 10 млн. 9сіб.

Наприкінці 1981 р. У країні було запроваджено військовий стан.