1. Розвиток міжнародного права внаслідок світової глобалізації та міжнародної інтеграції

Міжнародне право виникло не завдяки бажанню окремих людей, груп, класів і т. д., а внаслідок реальних суспільних процесів. Історичний матеріал свідчить, що навіть на найбільш ранніх етапах свого розвитку первісні общини і племена не існували роздільно, а були з'єднані неписаними родовими законами. Якщо виходити з первинного значення поняття міжнародного права як права саме у відносинах між народами (jus inter gentes), то можна вважати, що перші звичні норми зароджувалися ще в період первісно-громадського ладу, до становлення державності. Дані археології показують, що вже у той час союзницькі зв'язки племен не зводилися лише до турботи про зовнішній захист, а включали безліч інших норм поведінки, які, закріплюючись з часом, привели до появи права у формі звичаю.

Якщо ж поняття міжнародне право тлумачити як право міждержавне, то доведеться визнати, що воно виникає одночасно з процесом становлення державності і безумовно робить вплив на цей процес. Міжплемінні відносини не тільки передували міждержавним, але і супроводжували їх, були їх складовою частиною. Рабовласницькі держави впродовж двох з гаком тисячоліть, тобто періоду більшого, ніж вік сучасного міжнародного права, співіснували з навколишнім первіснообщинним світом. Міжнародне право – результат суспільної практики. Виникнувши як спосіб усвідомлення людьми (групами, класами) свого матеріального інтересу, особливо у зв'язку з міжнародними відносинами, що постійно змінюються, воно надало і продовжує робити величезний вплив на розвиток держав і народів. Протягом всієї історії людства воно не тільки розвивалося разом із зміною способів виробництва, але і певним чином впливало на них.

Саме тому міжнародне право має природно-об'єктивне значення. Загальна передумова його становлення – не воля держав, а умови матеріального життя людства в їх історичному розвитку, взаємозв’язки людини з навколишнім світом, суспільний розподіл праці, виникнення держав і т.д. Воля держави сама є суспільним відношенням. Як і весь світ суспільних ідей, міжнародне право – це частина навколишнього нас світу і, отже, постійно надає зворотну дію на людину, народи, держави, що є одним з джерел людського прогресу. Кожна нова держава, вступаючи у міжнародні відносини, стикається з тим, що було створено до неї, включаючи міжнародне право з його нормами і принципами. Це в значній мірі зумовлює рамки його міжнародної діяльності, накладає відбиток на правосвідомість.¹

Не малу роль у формуванні міжнародного права відіграла світова глобалізація. Глобалізація – процес всесвітнього політичного, економічного і культурного злиття, що характеризується світовим розподілом праці, розповсюдженням капіталістичного ладу по всьому світу, міграцією в масштабах всієї планети людських, грошових і виробничих ресурсів, встановленням певних стандартів в області законодавства, економіки, виробництва і технологій, а також зближенням культур різних країн.

Глобалізація сприяє поступовому перетворенню світового простору в єдину політичну і економічну зону, з безперешкодним переміщенням товарів, послуг і капіталу. Результатом всесвітньої глобалізації є утворення єдиного міжнародного правового, економічного і культурного поля.

Джерелами сучасної глобалізації є наступні:

1) технологічний прогрес, швидкий розвиток якого привів до значного зниження комунікаційних і транспортних витрат. Створення електронної пошти, соціальних мереж і розширення глобальної мережі Інтернет сприяє злиттю меж між державами;

2) система вільної торгівлі по всьому світу приводить до досягнення глобальної однодумності в оцінці ринкової економіки;

3) відмова від політики протекціонізму більшістю держав і ведення політики економічної лібералізації привели до розвитку світової торгівлі;

4) розширення виробничих і збутових можливостей компаній, що орієнтувалися тільки на місцевий ринок, дозволяє їм вийти на глобальний рівень і збільшити об'єми торгівлі. З розвитком світової торгівлі і появою глобальних підприємств пов'язана боротьба між компаніями за частку на світовому ринку;

5) особливості сучасного культурного розвитку, що виражаються у формуванні «єдиної» культури, обумовленої глобалізуючими «однорідними» засобами масової інформації, попкультури, мистецтва, повсюдного вживання англійської мови як загального засобу спілкування.

Світова глобалізація потягла розвиток міжнародного партнерства і співпраці. Народи і держави, ще недавно розділені залізною завісою, все більш усвідомлюють, що протиборство стає життєво небезпечним. Для жителів планети набагато цілеспрямованіше і вигідніше вести співробітництво між собою, знаходити точки взаємних інтересів, приходити до згоди, торгувати, обмінюватися науковим і господарським досвідом, зразками своїх національних культур.

Розосередження влади в світовій політиці, тобто поступовий перехід цієї влади з рук однієї-двох наддержав в руки більш широкого кола країн. Спочатку пануюче положення в світі займали два полюси – США і СРСР, тепер – таких центрів декілька. Людству необхідний баланс сил, потрібна своя, міжнародна система заборон і противаг, хоча б з трьох світових центрів економічного і політичного впливу. Такі центри вже формуються – Західна Європа (Європейський Союз), Латинська Америка, Південна Азія, Росія, Китай.²

Сучасні процеси глобалізації не оминають й України, що визначаються не тільки економічними перетвореннями, а й у багатьох випадках транс-формаційними процесами у правовій сфері. Поширення умов і принципів світової спільноти у правовий простір змушує й національні інституції до реформувань як системи права у цілому, так і окремих галузей. Так, сучасне криміногенне становище набуває такого розмаху, що поширення злочинів за межі власних державних кордонів є явищем не новим, а інформаційні системи сьогодення й всесвітні мережі дають більшу свободу протиправних дій. Відповідно це спонукає до міжнародної співпраці у кримінально-правових відносинах. Враховуючи також намір нашої держави приєднатись до європейської спільноти, проведення широкої зовнішньої політики, — все це породжує необхідність у співпраці з різними країнами, наданні міжнародно-правової допомоги, що вимагає більш досконалої національної правової бази.³

Процеси глобалізації істотно прискорили процеси обміну інформацією. У цих умовах правові системи різних країн не можуть не відчувати на собі взаємного впливу. Виникає питання, а не чи означає це кінець правових сімей: або в результаті інформаційного обміну відмінності між правовими сім'ями нівелюються, або сім'ї, існуючі в наймогутніших в економічному і політичному плані державах, виявляться нав'язаними державам, в яких традиційно існували інші правові сім'ї?

Уявляється, що для цього час поки не настав. Будь-яка правова сім'я існує багато в чому завдяки певній правосвідомості. А правосвідомість як різновид суспільної свідомості володіє досить великою інерційністю і, внаслідок цього, стійкістю до зовнішніх дій. Так, довге панування Великобританії в Індії не привело до знищення індуського права. Індуське право не тільки збереглося до XXI століття, але і розширило межі свого існування: вихідці з Індії рознесли його по інших колоніях Великобританії, в яких індуїст-індійські общини виявилися порівняно численними. Зокрема, індуське право застосовується сьогодні в Гайані, державі, розташованій в Південній Америці. В той же час англосакське право прижилося в Індії, і сьогодні правова система цієї держави є в деякому розумінні сплавом англосакського, мусульманського і індуського права. В самій Великобританії регіональна правова система, існуюча в Шотландії, зберігає відмітні особливості романо-германської правової сім'ї. Співіснують в рамках однієї держави Канади англосакська (більшість провінцій і федеральний рівень) і романо-германська (Квебек) правові сім'ї.

Зберігаються багато відмінних рис романо-германської правової сім'ї в штаті Луїзіана, тоді як в цілому в США панує англосакська правова сім'я. Отже, на нашу думку, світова глобалізація і розвиток міжнародного права не зможе знищити правові системи окремих держав, міжнародне право, принаймні найближчим часом, не поглине внутрідержавне право.⁴

Крім світової глобалізації значний вплив на розвиток міжнародного права створює міжнародна інтеграція. Міжнародною інтеграцією прийнято називати міждержавне об’єднання двох чи більше держав на основі договору про створення господарського комплексу для отримання взаємної вигоди. Таке визначення має економічне спрямування, оскільки відображає саме економічну сторону міжнародної інтеграції. Суть міжнародної інтеграції зводиться, як правило, для розвитку економіки.

Економічна роль інтеграції є досить значною, оскільки:

• розширює економічний простір;

• створює більш благополучні умови для ефективного розміщення виробничих сил;

• заглиблює регіональний розподіл праці на основі порівняльних переваг;

• створює передумови для виробничої і науково-технічної співпраці;

• об’єднує зусилля держав-учасниць у вирішенні соціально-економічних проблем і визначення зовнішньоекономічної політики у відношенні третіх країн.⁵

Отже, можна зробити висновок, що світова глобалізація і міжнародна інтеграція зробили великий вплив на розвиток міжнародного права. Внаслідок цих процесів міжнародне право набуло характерних йому сучасних рис, його норми почали вживатися в різних ситуаціях міжнародного значення. На даному етапі воно покликане врегульовувати міждержавні відносини, в тому числі і відносини щодо міжнародної співпраці в різних галузях.