Зміст
Вступ .......................................................................................................................3
Розділ 1 Теоретико-методологічні засади музичного виховання.
Теоретико-методологічні основи музичного виховання дітей та
молоді………………………………………………………………………...5
1.2. Естетичне та музичне виховання в країнах Сходу та Заходу: ретроспективний погляд…………………………………………………………6
1.3. Форми й методи музичного виховання в Україні……………………….9
Розділ 2. Тенденції розвитку музичної освіти в країнах Заходу у Сходу.
2.1. Тенденції розвитку музичної освіти в Німеччині та Швейцарії………18
2.2. Тенденції розвитку музичної освіти в Японії та Росії…………………22
Висновки .................................................................................................31
Список використаних джерел..................................................................34
Додатки ...................................................................................................35
ВСТУП
Актуальність роботи
Нині, коли перед освітньою системою постають якісно нові завдання, великого значення набуває виховання творчої особистості,розвиток її здібностей, створення умов для розкриття креативності як важливої складової її формування. Пріоритетну роль розвитку творчої особистості має музичне виховання. Одним із найважливіших завдань, що постає перед педагогом у навчальному закладі є музично-естетичний та творчий розвиток дитини, формування її музичних здібностей. Загальновідомо, що виховне значення музики дуже велике. Музика впливає безпосередньо на почуття дитини, допомагає їй пізнавати світ, активно формує її ставлення до навколишнього.
В Україні питанням музичного виховання дітей приділяли увагу багато відомих діячів, таких як Н. Ветлугіна, І. Дзержинська, Р. Зінич, М. Палавандишвілі, А. Катинене, В. Шацька та інші. Внесок видатних вітчизняних освітян минулих років у розв'язання питань музичного покоління, розкрито в роботах: Л. Іванової, С. Морозової, С. Процика, Є. Федотова, Н. Роман, І. Фрайта та інших.
Питання освітньої політики в сучасніих зарубіжних країнах досліджують українські вчені, зокрема В. Пронніков, В. Ладанов, О. Михайличенко, Ю. Михайлова, Н. Репетюк, В. Кравець.
Об'єкт дослідження - музичне виховання дітей та молоді в зарубіжних країнах та в Україні.
Предмет дослідження - порівняльний аналіз музичної освіти дітей та молоді в зарубіжних країнах та в Україні
Мета дослідження - шляхом порівняльного аналізу педагогічної та філософської літератури, нормативно-законодавчих документів простежити процеси становлення музичної освіти в зарубіжних країнах та в Україні й виявити тенденції її розвитку й модернізації.
Завдання:
1. На основі аналізу наукових джерел з теми дослідження розкрити історичний аспект проблеми та сутність понять «музичне виховання», «музична освіта», «культурні традиції».
2. Теоретично обґрунтувати необхідність удосконалення музичного виховання через освіту.
3. Здійснити порівняльний аналіз музичного виховання в освітніх системах зарубіжних країнах та України.
Методи дослідження: аналіз наукових джерел з теми дослідження, аналіз та узагальнення масового і передового педагогічного досвіду, порівняльний аналіз.
Робота складається зі вступу, двох розділів та висновків, списку використаної літератури.
РОЗДІЛ І.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
1.1 Теоретико-методологічні основи музичного виховання дітей та молоді.
Музичне мистецтво - яскравий та незамінний засіб формування цілісної особистості дитини. Музика володіє своєю «мовою». Важливо не просто навчити дитину виразно, чисто співати, рухатись під музику. Музика і пов'язана з нею діяльність можуть визвати в дитині особливу потребу, бажання спілкуватися з нею, а по мірі можливості і «розмислювати» в ній (термін Д.Б. Кабалевського). В цьому естетичний аспект музичного виховання, і тільки в умовах створення естетичної атмосфери успішно здійснюється всебічний розвиток особистості дитини. Таким чином, музично-естетичне виховання являється не самоціллю, а засобом всебічного, гармонійного розвитку особистості. У процесі музичного виховання особливо успішно формуються моральні якості дитини.
Музичні твори різносторонні по своєму соціально-образному змісту. Важко передати словами всю гаму переживань людини, виражених в різних музичних творах. Вже в дошкільному віці діти відчувають виразність мелодійних інтонацій,насиченість музичної фактури. Діти відзиваються на ліричний характер музики, проникаючись ним, вони співчувають тим подіям,почуттям, які передані в музиці.
Музика має пізнавальний характер. Вона відображає багато життєвих явищ, які збагачують дітей уявленнями про суспільство, природу, побут та традиції. Вчитель підтримує, формує навіть незначні творчі виявлення, які активізують сприйняття і уявлення, будять фантазію та уяву; надає діяльності дитини пошуковий характер, а пошук завжди потребує розумової активності.
Отже, заняття музикою сприяють загальному розвитку особистості дитини. Взаємозв'язок між усіма сторонами виховання складається в процесі різноманітних видів і форм музичної діяльності.
1.2 Естетичне та музичне виховання в країнах Сходу та Заходу: ретроспективний погляд.
Яскравим представником Східної культури є Японія. Як країна споглядального світогляду, естетичного ставлення до дійсності, самобутньої давньої культури та всеосяжного науково-технічного прогресу, для більшості європейців і представників інших континентів є країною загадковою і водночас привабливою.
Значний вплив на менталітет нації, її ціннісні орієнтації, художній і моральний розвиток особистості, як вважають японці, має сім'я. У сім'ї, яка забезпечує збереження національної самобутності, діти засвоюють різноманітні традиції, загальні норми поведінки, особливості національної культури і мистецтва, специфіку японського сприйняття природи.
Варто зазначити, що в Японії художнє виховання дітей починається з раннього віку. Ставлення до них з боку дорослих, зумовлене турботою та опікою, наголосом на позитивних прикладах, можна назвати надто терплячим. Таку надзвичайну любов японців до дітей дослідники пов'язують з давнім синтоїським культом шанування предків: у дітях втілюється "продовження" батьків, пам'ять про них.
В японській школі увага приділяється набуттю учнями "пізнавальних" та "емоційних" навичок - в результаті рівень знань випускника японської школи дорівнює рівню випускника американського коледжу. За даними міжнародних тестів, японські учні за рівнем свого розвитку випереджають однолітків з інших країн приблизно на три роки. Юний японець закінчує школу вже підготовленим до національних особливостей життєдіяльності: в нього розвинені звичка та позитивне ставлення до напруженої праці, дисципліни, чистоти і порядку, увага до дрібниць, здатність до індивідуальної та спільної праці, наполегливість, психологічна гнучкість, комунікабельність, відповідальність, повага до авторитету.
У рамках шкільної реформи Китаю середини 80-х років ХХ ст. мистецтво було визнане складовою навчальної програми. Отже, до "трьох категорій доброчинності" (моральна, інтелектуальна та фізична), відповідно до якої китайські педагоги здійснювали навчання, додалася четверта - "культурна".
Розгляд культурних практик сучасного Китаю вимагає звернення до специфічних особливостей національного менталітету китайців. Формування стереотипів поведінки населення Китаю відбувається на підставі давньої традиції, пов'язаною з символікою чисел. Особливу роль у формуванні специфічного китайського менталітету відіграє китайська писемність - своєрідний різновид мистецтва, який забезпечує культурну єдність "крізь простір та час", оскільки ієрогліфи доступні вченій людині незалежно від діалекту та від того, чи жив він у ІІІ ст. до нашої ери, чи живе в сучасний час.
Аналогічний за методами підхід спостерігається в галузі музичного виховання. Головний акцент китайські викладачі роблять на засвоєнні учнями технічних навичок та регламентованого репертуару. Поряд з активним вивченням китайцями західної музики в країні постійно розвивається національна музична традиція, яка передається через сім'ю, школу, вищу школу. Жорсткою та незмінною залишається технологія виготовлення музичних інструментів, які створюються на підставі восьми вихідних матеріалів. Необхідно зазначити, що система традиційної китайської нотації надзвичайно важка та складна, її засвоєння вимагає багаторічної підготовки. Рівень якості професійної підготовки китайських музикантів яскраво виявляється на міжнародних конкурсах, де вони дедалі частіше стають лауреатами. "Середні" студенти консерваторії КНР вражають фахівців технічною підготовкою, "цікавою інтерпретацією класики". При цьому улюбленими західними інструментами китайців є фортепіано та скрипка.
Відтак, в основі життєустрою країн Сходу та Заходу лежить художнє світосприйняття. Зокрема, вся життєдіяльність особистості в Японії та Китаї підпорядковується збереженню, засвоєнню та впровадженню у повсякденне життя власних багатовікових традицій. Життєва та творча сила японської та китайської культури засобами художнього виховання передається підростаючому поколінню, естетизує їхню свідомість, сприяє формуванню основних якостей національного характеру, впливає на позитивне і відповідальне ставлення до справи та оточуючих людей, визначає комплекс цінностей і психологічні пріоритети.
Форми й методи музичного виховання в Україні
Методи музичного виховання - це різноманітні засоби спільної діяльності педагога з унями, де ведуча роль належить педагогу. Розвиваючи фантазію, емоціональні почуття, музичне мислення, вчитель намагається, щоб спілкування з мистецтвом викликало у дітей почуття радості, задоволення, а формування навичок і вмінь сприяло виявленню активності й самостійності.
Одним з найпоширеніших методів навчання є словесний метод, який включає в себе усний виклад, бесіди. Під усним викладом розуміють повідомлення учням навчального матеріалу педагогом. Основними видами усного викладу є розповідь, пояснення, лекція, інструктаж. Спільним для них є монологічний виклад навчального матеріалу.
Розповідь - цей метод широко використовується при викладі описового матеріалу, у якому переважають факти, образи, події, представлення, поняття. Ведуча функція даного методу - навчальна. Супутні функції - розвиваюча, що виховує, спонукальна і контрольно - коррекционная.
лекція припускає усний виклад навчального матеріалу, що відрізняється більшою ємністю, чим розповідь, більшою складністю логічних побудов, концентрированностью розумових образів, доказів і узагальнень. Лекція, як правило, займає весь чи урок заняття, у той час як розповідь займає лише його частину.
Бесіда - дуже розповсюджений спосіб навчання, якому можна застосовувати на будь-якому етапі уроку з різними навчальними цілями: при перевірці домашніх і самостійних робіт, поясненні нового матеріалу, закріпленні і повторенні підведенні підсумків навчального заняття, при відповідях на питання учнів. Бесіду проводять у тих випадках, коли є підстави для бесіди, тобто учні мають деякі зведення і знання про досліджуваний матеріал. Бесіда дозволяє зв'язати навчальний матеріал з особистим досвідом дитини.
Також можна виділити наочні методи навчання, як одні з найбільш поширених і продуктивних. Доних відносять наочно зоровий та наочно слуховий.
Демонстрація — це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (виконання музичного твору та ін.).
Ілюстрація — метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (світлини, малюнки, схеми, графіки та ін.).
Практичні методи навчання забезпечують формування практичних навичок і вмінь, загартування психіки учнів та її розвиток. До практичних методів належать різноманітні практичні заняття (вправи, лабораторні роботи, практичні роботи, інструктажі). Вони посідають важливе місце на всіх рівнях освіти.
Вправи – це планомірно організоване, свідомо осмислене багаторазове повторення певних дій і прийомів, які ускладнюються, з метою формування, закріплення та вдосконалення практичних навичок і вмінь учнів.
Використовують такі види вправ:
Підготовчі (призначені для підготовки учнів до сприйняття нових знань і способів їх застосування на практиці);
Вступні (сприяють засвоєнню нового матеріалу на основі розрізнення споріднених понять і дій);
Пробні (перше застосування щойно засвоєних знань);
Тренувальні (сприяють набуттю навичок учнями в1 стандартних умовах);
Творчі (сприяють формуванню навичок застосування отриманих знань у реальних життєвих ситуаціях);
Контрольні (переважно навчальні).
Методи стимулювання музичної діяльності:
метод емоційного впливу;
проблемно-пошукові ситуації;
ефект здивування;
ігрові ситуації;
метод аналізу та порівняння;
Метод емоційного впливу полягає в умінні педагога виражати своє відношення до музичного твору образним словом, мімікою, жестами. Наприклад, його голос може емоційно змінюватись в залежності від характеру, настрою музики: тепло, лагідно і ніжно він розповідає про колискову, з суворими і мужніми інтонаціями - про патріотичну пісню.
Проблемно-пошукові методи в навчанні застосовуються здебільшого з метою розвитку навиків творчої навчально-пізнавальної діяльності, вони сприяють більш осмисленому і самостійному оволодінню знаннями. Особливо ефективно застосовуються ці методи в тих випадках, коли у студентів сформована культура пізнавальної діяльності, інтересів і здібностей, а також глибокі і міцні знання.
Інтерес до музики залежить від розповіді цікавих фактів, створення ефекту здивування. Глибоке емоційне переживання відчувають діти, коли дізнаються,що Л. Бетховен пережив велику трагедію і композитор втратив слух, але любов до музики вселяла в нього сили,завдяки яким він продовжував створювати свої геніальні твори, які заставляють людей і сьогодні радіти, вірити в щастя, перемогу добра і справедливості.
Розвитку музичного інтересу дітей ігрові ситуації, в них легше організовувати пісенну творчість, інсценування, драматизацію. Граючи в мисливців і зайців, одна частина дітей зображує сміливих, рішучих мисливців,а інша - зайців, які крадуться. Ігрові ситуації допомагають також підтримати інтерес до занять, зробити емоційну розрядку і попередити перевтому.
Порівняння - метод навчання, що полягає у виявленні подібності та відмінностей між предметами чи явищами.
Методи музичного виховання Дмитра Кабалевського:
метод музичного узагальнення , в основі якого лежить узагальнення знання про музику;
метод забігання вперед і повернення до пройденного, щоб у дітей склалося цілісне уявлення про музичне мистецтво;
метод емоційної драматургії направлений на активізацію емоційних відносин школярів до музики.
Таким чином метою методики музичного виховання в Україні є надання змоги дитині засвоїти елементарні знання про музику, оволодіти практичними навичками і вміннями, що допомагають розвитку музичних здібностей можуть такі методи, як художнє виконання твору, пояснення і бесіда, практичний метод, емоційний вплив на дитину, об'єднання кількох видів мистецтва, створення ігрових ситуацій.
РОЗДІЛ ІІ.
ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ В
КРАЇНАХ ЗАХОДУ І СХОДУ