3.7 Розрахунок фонду заробітної плати ремонтних робітників

Річний фонд заробітної плати ремонтників визначаємо на підставі попередніх розрахунків чисельності робітників, їх тарифних розрядів (таблиця 7), ефективного фонду робочого часу робітника. Пропонується застосувати погодинно-преміальну систему оплати праці за годинними тарифними ставками для стимулювання праці ремонтників. За якісне і своєчасне виконання ремонтів передбачене преміювання робітників, розмір якого визначає адміністрація підприємства.

Таблиця 8 - Розрахунок річного фонду заробітної плати ремонтних робітників

Професія	Система оплати праці	Тарифний розряд	Умови праці	Годинна тарифна ставка, грн.	Облікова чисельність	Ефективний фонд робочого часу	Основна заробітна плата				Додаткова заробітна плата					Річний фонд заробітної плати, грн.
							Тарифний Фонд заробітної плати, грн	Премія		Разом	Відпустка		Виконання державних обов’язків		Разом
								%	сума		%	Сума	%	Сума
Електромонтер	Погодинно- преміальна	4	норм.	11,607	1	1720	19964,04	25	4991,01	24955,05	9,1	2270,9	2,37	591,43	2862,5	27817,38
Електромонтер	Погодинно- преміальна	5	норм.	13,154	1	1720	22624,88	25	5656,22	28281,1	9,1	2573,58	2,37	670,26	3243,84	31524,94
Разом										53236,15		4844,48				59342,32

Оплата праці електромонтерів погодинно-преміальна. Премія виплачується за виконання плану по цеху при умові якісного виконання ремонтних робіт в термін, встановлений графіком ППР. Розмір премії встановлюється підприємством. Рекомендується дати повний розрахунок фонду заробітної плати:

1. Спискова чисельність робітників береться з таблиці 7;

2. Ефективний фонд робітничого часу з таблиці 6.

3. Тарифний фонд заробітної плати визначається за формулою

Фтар = Тст*Теф*Чсп = 11,607*1720*1 = 19964,04 грн. (16),

де Тст - годинна тарифна ставка, грн

Теф-ефективний фонд робітничого часу, годин

Чсп - обліковий склад робітників, чол.

Доплати до тарифного фонду:

1. премія

Фпрем. = Фтар*25%/100%=19964,04 *25%/100% = 4991,01 грн. (17),

де 25% - відсоток премії.

2. відпустка складає 9,1% від основної заробітної плати;

3. виконання державних обов’язків 2,37% від основної заробітної плати.

Основна заробітна плата складається з тарифного фонду заробітної плати і премії

Фосн. = Фтар+Фпрем. = 19964,04+4991,01 = 24955,05 грн. (18)

Додаткова заробітна плата складається з оплати відпускних і виконання державних обов’язків.

Фдод. = Фвід. + Фдерж.обов. = 2270,9 + 591,43 = 2862,5 грн (19)

Річний фонд заробітної плати визначається за формулою:

Фріч = Фосн.+Фдод.= 24955,05 + 2862,5 = 27817,38 грн. (20)

3.8 Розрахунок витрат на ремонт

Витрати на ремонт складаються з наступних статей витрат:

1. заробітна платня ремонтних робітників (основна і додаткова);

2. єдиний соціальний внесок з заробітної плати (3,6 % від заробітної платні ремонтних робітників);

3. вартість матеріалів і запасних частин;

4. накладні витрати.

Заробітна платня приймається за даними розрахунку річного фонду заробітної платні робітників.

Вартість матеріалів і запасних частин складає 170 % від основної заробітної плати ремонтних робітників. Накладні витрати визначаються в відсотковому співвідношенні від основної заробітної платні ремонтних робітників 130 %.

Результати розрахунків заносяться в таблицю 9.

Статті витрат	Витрати, грн.	За видом ремонту, грн.
		П	К
Витрати на заробітну платню (основну і додаткову)	59342,32	5934,23	53408,08
Єдиний соціальний внесок з заробітної плати	2136,32	213,63	1922,68
Вартість матеріалів	90501,45	9050,14	81451,30
Накладні витрати	69206,99	6920,69	62286,29
Разом	221187,08	22118,70	199068,37

Таблиця 9 - Кошторис вартості ремонту

Витрати по видам ремонтів:

90% - на капітальний ремонт від витрат;

10% - на поточний ремонт від витрат.

3.9 Технологія проведення капітального ремонту електродвигун ів

3.9.1 Організація робіт по капітальному ремонту електродвигунів

За умов експлуатації і терміну служби електродвигунів встановлено, що 85 - 95% електродвигунів відмовл­яють в роботі внаслідок пошкоджень ізоляції обмотки, 90 % яких приходиться на міжвиткові замикання і 10% — на про­бій ізоляції між обмоткою і корпусом. Рідше спостерігаються з­нос підшипників, деформація сталевих елементів конструкції ротора, або статора і вигин валу.

Ремонт електродвигунів включає проведення наступних операції: предремонтні випробування, роз­борку, заготовку ізоляційних деталей, виготовлення обмотки котушок і секцій, укладання обмотки, її сушку і просочення, збор­ку, маркування і посляремонтні випробування.

На розбирання, збірку, обкатку і випробування відремонтованих електродвигунів витрачається до 30% часу, необхідного для виконання всього комплексу ремонтних робіт.

Для остаточного виявлення не­справностей електродвигуна виміряють електричні парамет­ри обмоток, механічний знос і відхилення, тобто перевіряють значення робочого і пускового струмів, опори обмоток і ізоляції, стан щіток, наявність биття валу і вібрації, зазору між статором і ротором.

Послідовність розбирання залежить від конструктивних особливостей конкретного електродвигуна. Її прово­дять на столі - верстаку, всі зняті деталі поміщають в комплекто­вочний ящик. До цього ящика, а також до основних вузлів — рото­ру, статора і підшипникових щитів — прикріплюють металеві бірки з номером електродвигуна.

Розбирання асинхронних електродвигунів проводять в наступному порядку. Відкручують болти або гайки, якими креплять­ся деталі до корпусу, а також кришку підшип­ника, розташовану з боку приводу. Легким ударом молот­ка з м'якого матеріалу (дерево, текстоліт, мідь і ін.) знімають задній щит.

Легким натиском ро­тор подають у бік переднього щита і виводять щит із замка. Підтримуючи ротор, його витягують із статора, стежачи за тим, щоб не пошкодити лобові частини обмотки.

При розбиранні електродвигунів типу колектора перед зніманням щитів необхідно вийняти щітки з обойм щіткодержачів. При витяганні якоря двигуна колектора з корпусу потрібно прагнути не зачіпати контактними пластинами колектора за гострі металеві деталі.

Ділянка розбирання електродвигунів повинна бути оздоблена пристосуваннями для розпресування деталей, електрофікованим інструментом, наборами гайкових ключів, напилків, ваною для миття деталей.

Спочатку виконують зняття старої обмотки, зачищення пазів, потім йдеться виготовлення обмотки котушок та секцій. Матеріали для виготовлення ізоляційних деталей повинні бути відповідним чином підготовлені і розкроєні.

Намотування проводять на верстатах найрізноманітнішій конструкцій від найпростіших, з ручним приводом, до спеціалізованих намотувальних верстатів з електричним приводом, мають пристосування для автоматичної зупинки після отримання необхідного числа витків і для підтримки необхідного натяжіння обмотувального проводу. Перед намотуванням ретельно ізолюють всі поверхні, з якими згодом стикатиметься провід.

На крупних спеціалізованих підприємствах по ремонту електродвигунів ізолювання пазів якоря і виготовлення його обмотки механізовані.

Перед укладанням обмотки статора повинні бути уникнені всі пошкодження поверхні сталі. Ліквідація таких дефектів після укладання недопустима, оскільки може привести до пошкодження ізоляції катушок.

Наявність вологи в електроізоляційних матеріалів не тільки знижує електричну міцність ізо­ляції і її опір. Перед просоченням необхідна сушка обмотки. Її можна не про­водити, якщо обмотка виконана з вологостійких матеріалів — емальованих проводів.

Обмотки встановлюють в сушильну камеру так, щоб вони краще омивалися горячим повітрям. Температура нагріву - 100 - 110 ^о С. Сушка обмоток статорів і якорів з ізоляцією класів А, В, Е і Н проводиться протягом 2 - 6 годин в спеціальних пічах при температурі 105 - 200 ^о С.

Перед початком збірки потрібно переконатися, що все деталі і складальні одиниці обчищені, промиті, відремонтовані і випробувані. Збірку треба проводити охайно, щоб не пошкодити обмотки, колектор, щіткотримачі і інші деталі. Як правило, збірку проводять в послідовності, обрат­ній розбиранню: надягають на вал внутрішні кришки підшипників; підшипники качіння нагрівають до темпе­ратури 80-90°С і насажують їх на попередньо очищений и смазаний трансформаторним маслом вал; вводять ротор в статор; насажують таким же чином, як і перший, другий підшипниковий щит и подають його до упора в центруючу заточку корпусу; підтягують підшипни­кові щити винтами; закріплюють кришки підшип­ників; закріплють вивідні кінці обмотки статора.

При збірці електродвигуна коллекторного типу ставлять щіткотримач, щітки и виконують розпайку вивідних кінців, а потім здійснюють пробну обкатку. В процесі обкатки щітки повинні працювати без іскріння, а підшипники — без шуму.

Після збірки двигуна проводять випробування. Під час випробувань заміряють опір ізоляції між обмотками, а також між кожною з них і корпусом, перевіряється міжвиткову ізоляцію та її електричну міцність, правильність маркування вивідних кін­ців, визначають активний опір обмоток, струм і втрати холостого ходу. Двигун повинен пропрацювати на холостому ході 4 - 6годин.

Для того щоб скоротити тривалість ремонту, треба чітко організу­вати і максимально механізувати розбирально - складальні опе­рації. Цьому сприяє застосування електроінструментів (елек­трогайковерти, електросвердлильні машини і ін.), а чітку організацію виконання капітального ремонту забезпечує сітковий графік.