3. Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом).

Створений на підставі Римського договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії 1957 р. Складав першу опору ЄС. Із прийняттям Лісабонського договору 2007 р. продовжує функціонувати, але не як складова першої опори, а як формально самостійна інтеграційна організація.

Сприяє:

• розвитку наукових досліджень і забезпечує розповсюдження технічної інформації у сфері ядерно енергетики;

• розробляє заходи безпеки для захисту здоров’я людей, що працюють у ядерній галузі, і всього населення, забезпечує їх застосування

• розвитку мирного використання ядерної енергетики

• формування загальної енергетичної політики

• зниження цін на енергоносії

• забезпечення контролю над атомною енергетикою

4. Латиноамериканська комісія з ядерної енергії (знаходиться в Мехіко, 1959 р.)

Пов’язана з МАГАТЕ угодою.

Відповідно до Договору Тлателолко («Договір про заборону ядерної зброї в Латинській Америці» 1967 р. держави-члени можуть консультуватися з цією комісією з технічних питань.

5. Африканська комісія з атомної енергії.

Створена на підставі Договору про зону, вільну від ядерної зброї в Африці 1996 р.

Неурядові організації:

1. Міжнародна комісія із радіологічного захисту.

Заснована в 1928 р. під час ІІ Конгресу по радіології (Стокгольм).

Основне завдання – розробка основних принципів радіологічного захисту, нагляд за прогресом, вироблення рекомендацій.

2. Європейський атомний форум (FORATOM)

Діє з 1960 р. Це об’єднання 16 національних ядерних форумів європейських країн (Бельгія, Болгарія, Угорщини, Великобританія, Іспанія, Італія, Нідерланди, Словаччина, Словенія, Румунія, Чехія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Швеція, Швейцарія).

У 2011 р. «Український атомний форум» був прийнятий в якості асоційованого члена до цієї організації – перша із подібних собі організацій, які представляють країни, що не є членами ЄС. Український ядерний форум був створений у2008 р. підприємствами і організаціями атомно-промислового ком пеку України.

FORATOM проводить періодичні форуми із застосування атомної енергії і вироблення перспективних шляхів у цій сфері. МАГАТЕ має при цій організації консультативний статус.

На універсальному рівні діє Науковий комітет ООН щодо дії атомної радіації. Функціонує з 1955 р. на підставі резолюції ГА ООН.

Основне завдання – поширення даних та збір інформації по іонізуюче випромінювання на людину та навколишнє середовище.

Комітет приймає дані та доповіді від держав-членів ООН, робить рекомендації, передає доповіді Генеральному секретарю ООН для опублікування. Працює в рамках сесій в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку або у Відні. За час свого існування підготував 17 наукових доповідей. В останні роки приділяє особливу увагу вивченню негативних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З 1988 р. Комітет випускає публікації щодо цієї тематики.

5. Співробітництво держав щодо деяких напрямків ядерної енергетики

А) Ядерна безпека та радіаційний захист

Міжнародне співробітництво держав в сфері забезпечення радіаційного захисту і ядерної безпеки розвивається у наступних напрямках:

• прийняття в рамках міжнародних організацій правил безпеки і радіаційного захисту;

• забезпечення безпечної експлуатації АЕС і надання допомоги у випадку надзвичайної атомної аварії

• обмін інформацією про несправності ядерно-енергетичного обладнання і проведення спільних досліджень та розробок в сфері ядерної безпеки.

Координація зусиль держав щодо забезпечення ядерної безпеки здійснюється насамперед в форм прийняття документів, більшість з яких розроблено в МАГАТЕ та за участю інших міжнародних організацій:

• Основні норми безпеки для захисту від іонізуючого випромінювання та безпеки джерел радіації;

• Звід практичних правил щодо радіаційного захисту працівників рудників і підприємств щодо переробки радіоактивних руд.

В рамках МАГАТЕ функціонує Група МАГАТЕ з контролю, яка вивчає досвід безпечної експлуатації АЕС, надає консультативну допомогу державним органам країн, що розвиваються, щодо забезпечення радіаційного захисту і ядерної безпеки, приймає участь у вироблення міжнародно-правових актів у цій сфері.

З метою забезпечення безпечної експлуатації АЕС в рамка МАГАТЕ регулярно публікується спеціальне видання «Серія безпеки», в якому викладаються критерії. Правила та стандарти забезпечення безпеки при використанні атомної енергії в мирних цілях, для захисту здоров’я людини та навколишнього середовища. МАГАТЕ також на регулярній основі готує Програми розробки норм безпеки АЕС.

У 1997 р. в рамках ООН прийнята Конвенція про ядерну безпеку. Україна ратифікувала Конвенцію у 1997 р.

Значне місце в системі джерел регулювання в сфері радіаційного захисту займає Конвенція МОП № 115 про захист трудящих від іонізуючої радіації 1960 р. Конвенція поширюється на всі види діяльності, що тягнуть за собою вплив іонізуючої радіації на трудящих в процесі х роботи. В Конвенції визначається порядок встановлення максимально допустимих доз радіації і максимальна кількість радіоактивних речовин, які можуть попадати в організм трудящих. Забороняється допускати до роботи, пов’язаною з іонізуючою радіацією трудящих, молодших 16 років, інших осіб. Якщо це суперечить медичному висновку.

За кількістю ядерних енергетичних установок Україна, на сьогодні, посідає 8-е місце в світі і 5-е в Європі. Запорізька АЕС є найпотужнішою атомною електростанцією в Європі.

В Україні існує 5 АЕС із енергоблоками, які мають різні конструктивні особливості та знаходяться на різних стадіях життєвого циклу:

Рівненська АЕС - три енергоблоки;

Хмельницька АЕС - один енергоблок;

Південно-Українська АЕС - три енергоблоки;

Запорізька АЕС - шість енергоблоків;

Чорнобильська АЕС - три енергоблоки

Україна має шість регіональних підприємств Державного об'єднання «Радон» по поводженню з радіоактивними відходами, які приймають на збереження радіоактивні відходи від усіх галузей народного господарства (крім ядерної енергетики).

З 1 січня 1998 р. Наказом Міністра охорони здоров’я України введені в дію Норми радіаційної безпеки України, діють закони «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про поводження з радіоактивними відходами», «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання» та ін.. Органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки є Державний комітет ядерного регулювання України, відповідальним за безпеку АЕС в Україні є державне підприємство НАЕК «Енергоатом». Головним підприємством з наукового супроводу томної енергетики України з ініціативи Президента України у 2004 р. призначено Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут»