ЛЕКЦІЯ З

Конституції держав -членів єс та україни

1. Історія появи конституції. Визначення Конституції та її сутність.

2. Види конституцій

3. Риси, функції та юридичні властивості конституції.

4. Конституція ЄС.

1. Визначення Конституції та її сутність. Історія появи конституції

•

Термін "конституція" походить від латинського слова, що в перекладі означає "устрій", "встановлення". Історія конституційного права значно "старше" історії конституції як важливого політико-правового акта держави і суспільства. Ще в Стародавньому Римі відомий юрист Доміцій Ульпіан поділяв право Рима на приватне і публічне, і до останнього відносив норми державного (конституційного) права. В працях римських юристів термін "конституція" не розглядався як Основний Закон, так як ми розуміємо це зараз. Конституціями іменувалися деякі акти, які проголошувалися римськими імператорами.

Застосування терміна "конституція" в сучасному розумінні пов'язаьге з пізнішими часами - з епохою буржуазних революцій. Поява конституцій пов'язана з епохою буржуазних революцій. Це період, коли інтереси нового класу, який прийшов до політичної влади, вимагали скасування віджилих феодальних відносин як гальма суспільного розвитку й водночас диктували нагальну потребу особливого правового захисту найважливіших інтересів молодої буржуазії. Отже, юридичною формою вирішення цих проблем і стала конституція, яка згодом стає невід» ємним атрибутом суверенної держави.

Ідея створення Конституції виникла в Англії. У 17ст. в Англії були прийняті такі конституційні акти, як "Біль про права"( 1688р.),

Першою конституцією в сучасному її розумінні була Конституція США 1787р., яка була розроблена установчими зборами і ратифікована конституційними Конвентами штатів, яка діє й досі. Це найстабільпіша Конституція в світі - більш як за 200 років існування до неї було внесено лише 27 поправок.

Крім Конституції США, першими конституціями вважаються конституції Пилипа Орлика 1710р., Конституції Франції та Польщі 1791р. Протягом першої половини 19ст. Конституції були прийняті майже у всіх країнах Західної і Центральної Європи. Конституція - це, як правило, єдиний правовий акт або система таких актів, за допомогою яких народ, або органи держави, які виступають від його імені встановлюють основні принципи устрою суспільства і держави, форми безпосередньої демократії,* визначають статус державної влади і місцевого самоврядування , закріплюють права й свободи людини і громадянина.

Видатні мислителі 17-18ст. (Д.Локк та Т.Гоббс в Англії, Монтеск"є, Руссо - Франція, Кант - Німеччина) сформулювали теоретичні положення, які були використані при розробці перших писаних конституцій. Дані теоретичні положення зберігають своє значення і до сьогодні. Суть даних положень полягає у наступному:

1). Конституція - це акт за допомогою якого встановлюється така організація державної влади, яка б забезпечила захист людини, гарантованість її природних прав і свобод (тобто належна організація влади);

2). організація державної влади повинна базуватися на засадах її розподілу на три гілки влади (законодавча, виконавча і судова), що ускладняє можливість узурпації всієї повноти влади і тим самим, дозволяє захистити людину від деспотії;

3). установлювати належним чином організовану державу може лише народ, який є єдиним джерелом влади, і тільки йому належить верховне право вирішувати власну долю (звідси випливає право народу на насильницьке повалення влади, яка посягає на природні права і свободи людини);

4). конституція - це акт установчої влади народу, характеризується найвищою юридичною силою по відношенню до актів державної влади;

5). за своєю соціально-політичною суттю конституція являє собою компроміс інтересів різних частин суспільства (класів, соціальних прошарків, територіальних або національних спільнот), своєрідний суспільний договір між членами суспільства з приводу установлення тієї чи іншої конкретної форми організації влади, яка більшістю народу була б визнана справедливою;

6). як суспільний договір конституція повинна мати письмову форму, що забезпечує чітке виконання умов договору, однозначне тлумачення його положень.

Конституція не просто закон, а основний закон країни і їй належить правове верховенство по відношенню до всіх нормативно-правових актів.

Сутність конституції полягає в тому, що вона є вищим правовим виразом інтересів домінуючих соціальних груп, їх компромісу і загальнолюдських цінностей на певній стадії розвитку суспільства. Тобто, на основі використання державної влади сучасна конституція встановлює основи взаємозв'язку суспільства - держави - колективу - індивіда.

Сучасна наука конституційного права використовує термін конституція у двох значеннях: конституція юридична і конституція фактична.

Юридична конституція - являє собою систему правових норм, які закріплюють засади конституційного (державного) ладу, визначають систему, принципи організації і функціонування органів публічної влади

(органів державної влади і органів місцевого самоврядування), встановлюють територіальний устрій держави, встановлюють найвищі правові гарантії прав і свобод людини і громадянина.

В залежності від способу вираження цих норм, юридичні конституції, в свою чергу, можуть мати формальний або матеріальний характер.

Формальна конституція ~ являє собою закон (або кілька законів), який приймається в особливому порядку і має найвищу юридичну силу по відношенню до всіх інших законів.

Наприклад, Конституцію Швеції складають три акти - "Акт про престодонаслідування"1810р., "Форма правління" 1974р., "Акт про свободу друку"1974р.

Матеріальна конституція складається з великої кількості писаних нормативних актів та конституційних звичаїв. Наприклад, Конституція Великої Британії.

Фактична конституція - це реальний стан суспільних відносин, які складають предмет конституційного регулювання.

Найбільш поширеним є використання терміну "конституція" в його формально-юридичному значенні.

Конституція - Основний Закон держави, що приймається в особливому порядку, має найвищу юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини, які визначають принципи організації суспільства і публічної влади, закріплюючи при цьому засади конституційного ладу, гарантії прав і свобод людини і громадянина, систему, порядок організації і компетенцію органів публічної влади, територіальний устрій держави.