2. Види шкільної дезадаптації

Рівень психологічної готовності дитини до школи слугує передумовою успішної адаптації до шкільного життя. Є частина дітей, які все ж таки не можуть "вжитися" в нову роль і часто скаржаться на нездоров'я, перебувають у пригніченому настрої, неповноцінно засвоюють навчальний матеріал, немають близьких друзів, знають на ім'я та прізвище лише третину однокласників тощо.

6 – 7 роки життя дитини характеризуються назріванням протиріччя між зростаючими інтелектуальними можливостями і "дитячими" видами діяльності. Це протиріччя поширюється і на особистісну сферу. Дошкільник прагне стверджуватись у таких видах діяльності, які підлягають суспільній оцінці У дитини з'являється сензитивність до морально-психологічних норм і правил поведінки, готовність до оволодіння засобами систематичного навчання. За словами Л. Виготського, в цей період відбувається перехід від навчання за власною програмою до навчання за програмою, заданою дорослими.

Молодший шкільний вік (з 6 до 11 років) є вершиною дитинства. Дитина зберігає багато дитячих якостей – наївність, легкодумство, погляд на дорослого знизу нагору. Але вона вже починає втрачати дитячу безпосередність у поведінці, у неї з’являється інша логіка мислення. Навчання для неї – значима діяльність.

Е.М. Александрівська для дітей молодшого шкільного віку вважає наступні реакції психологічного захисту: активний протест (ворожість), пасивний протест (уникання), тривожність і невпевненість в собі. Ці варіанти дезаптаційної поведінки включають негативні прояви у всіх сферах діяльності дитини в школі.

Реакція активного протесту виражається в такий спосіб: дитина часто неслухняна, порушує дисципліну на уроці; на перерві виявляє негативізм стосовно однокласників, кривдить слабкіших, кричить; в емоційній сфері ефективна напруженість виражається у вигляді спалахів роздратування,гніву.

Вираження реакції пасивного протесту: дитина рідко піднімає руку на уроці, виконує вимоги учителя формально, уникає контакту з учителем, при спілкуванні з ним говорить тихим голосом, не звертається до нього за допомогою; на перерві пасивна, розмовляє мало, воліє знаходитися одна, не виявляє інтересу до колективних ігор; в емоційній сфері переважає знижене тло настроїв, страхи.

Реакція тривожності і непевності виявляється у вигляді наступних форм: дитина пасивна на уроці, спостерігається напруженість при відповідях, скутість у рухах, позі; на перерві не може знайти собі заняття, переходить від однієї групи дітей до іншої, воліє знаходитись поруч з дітьми, але не вступає з ними в контакт; в емоційній сфері переважає тривога, уразливість, засмучення.

Шкільна дезадаптація є симптомом ускладнень або неможливості подальшого розвитку дітей в умовах, що склалися. Саме тому велика увага приділяється учням 5-х класів, що зіштовхуються з проблемами адаптації і потребують участі компетентних дорослих у безболісному проходженні саме адаптаційного періоду, якого неможливо уникнути, саме за умов, що склалися при переході з початкової ланки, у якій діти навчались чотири роки, у середню з новими більш дорослими вимогами і правилами навчання.

Для ефективності адаптаційного періоду і уникнення дезадаптації дітей 5-х класів необхідно враховувати особливості підліткового віку. Підлітковий вік деякі науковці називають біологічним дозріванням і соціальною затримкою.