2. Соціальні інститути

Мета: показати місце і роль соціальних інститутів у забезпеченні цілісності суспільства, проаналізувати умови їх виникнення, з'ясувати спільне та відмінне між ними та соціальними організаціями.

Ключові поняття: соціальні зв'язки, суспільний порядок, приватна поведінка, публічна поведінка, соціальний інститут, соціальна організація, інституціоналізація, бюрократія.

План

1. Соціальні зв'язки та соціальні взаємовідносини.

2. Соціальні інститути: визначення та типологія. Інституціоналізація суспільного життя.

3. Соціальні організації: сутність, основні типи.

1. За визначенням Н. Смелзера „суспільства зберігаються неавтоматично". Необхідні певні зусилля, щоб забезпечити існування суспільної спільноти як цілісності й виконання нею своїх функцій. Взаємодія учасників суспільного життя, результатом якої є сталість та цілісність спільноти, становить соціальний порядок.

Будь-яка індивідуальна поведінка, що визначає зміст публічного життя (на відміну від приватного) підлягає в суспільстві певному упорядкуванню та регламентації. При цьому, варто зазначити, що громадська думка щодо істотності-неістотності тієї чи іншої поведінки може бути хибною, але, оскільки вважається правильною на даному етапі, то спонукає до створення певних норм регуляції. З'являються певні правила „соціальної гри". Ці правила розглядаються як регулятивний принцип, що підкріплюється легітимними правовими або соціальними нормами, який або дозволяє певний спосіб дії як можливий, або розглядає його як бажаний, або навіть обов'язковий, чи, навпаки, забороняє як неприйнятний.

Соціальними суб'єктами, що „стоять" за цими правилами, є соціальні інститути та соціальні організації. Це близькі, але не тотожні поняття. Варто запам'ятати вислів польського соціолога А.Камінського: кожний соціальний інститут - це організація, однак, не кожна соціальна організація - це інститут.

2. Одні й ті ж феномени можуть розглядатися і як інститути і як конкретні форми організації, що багато в чому залежить від їх масштабу. Ігнорування масштабу призводить до „зрощування" понять, що характеризують інститути і організації. Необхідно розрізняти профспілку як інститут і профспілкову організацію, інститут церкви і організацію церкви, партію як інститут і партійну організацію.

Соціальний інститут відноситься до утворень, що охоплює великі маси людей, поведінка яких підпорядкована певним нормам та відповідним ролям і визначає в цілому стратегію соціальної діяльності. Інститут в соціології трактується як установлений порядок правил та стандартизованих моделей поведінки. Виокремлюють 5 головних сталих соціальних інститутів: сім'ї, політики, економіки, освіти, релігії. В рамках кожного з них відбувається формування відповідних взаємозв'язків та норм, конкретними носіями та користувачами яких є люди. За допомогою інституціональних норм вони організують себе в групи, асоціації (організації), що визначають інституціональну поведінку. В ході суспільної практики люди знаходять прийнятні зразки, котрі закріплюються шляхом повторів й перетворються на стандартизовані звичаї та навички, отримують підтримку громадської думки. Одночасно розробляється система санкцій. Такий процес упорядкування, формалізації та стандартизації називається інституціоналізацією. Необхідно з'ясувати етапи та особливості процесів інституціоналізації в історичній ретроспективі, ознайомившись, зокрема, з роботою М.Вебера „Протестантська етика і дух капіталізму".

3. Слід познайомитися з різними підходами до визначення й аналізу „соціальної організації". Використання цього поняття в кожному конкретному контексті акцентує або матеріальний (організація – це група), або атрибутивний (організація – це упорядкованість), або поведінковий (організація - це процес) аспекти. Організації - соціальні форми зв'язків між суб'єктами спільноти в процесі життєдіяльності, які детермінують систему соціальних відносин. Як стійкі системи, вони виконують різні функції в процесі досягнення спільної мети: об'єднують різні інститути, встановлюють їх координацію та субординацію, і водночас самі здійснюються на їх основі. Слід познайомитися з різними типологіями соціальних організацій.