§2. Внутрішній пролетаріат Історія еллінського суспільства засвідчує, що воно набирало свій внутрішній пролетаріат з із трьох джерел:

• з громадян еллінських держав, позбавлених батьківщини й розорених унаслідок політичних або економічних переворотів;

• з переможених народів;

• зі світового ринку рабів.

Усі вони були пролетарями в тому розумінні, що жили в суспільстві, але не належали до нього. Перші їхні виступи носили насильницький характер, але потім вони стали боротися проти своїх поневолювачів "смиренням", що призвело до винайдення "релігій вищого порядку", таких як християнство. Ця релігія, як і мітраїзм та інші її суперниці в еллінському світі, виникла в одному з "цивілізованих" суспільств, підкорених еллінською збройною потугою. Розглянуто внутрішні пролетаріати інших суспільств, де відбувалися аналогічні явища: наприклад, виникнення юдаїзму та зороастризму в надрах внутрішнього пролетаріату вавілонського суспільства відбувалося майже так само, як виникнення християнства та мітраїзму в лоні еллінського суспільства, хоча, з уже відомих причин, подальший їхній розвиток проходив інакше. Перетворення примітивної буддійської філософії в махаяну дало "релігію вищого порядку" давньокитайському внутрішньому пролетаріату.

§3. ВНУТРІШНІЙ   ПРОЛЕТАРІАТ  ЗАХІДНОГО  СВІТУ Можна зібрати чимало свідчень на доказ існування в нашому суспільстві внутрішнього пролетаріату - і серед іншого можна згадати про так звану "інтелігенцію", що набирається з пролетаріату і діє як агент панівної меншості. Обговорюються характерні ознаки інтелігенції. Одначе внутрішній пролетаріат сучасного західного суспільства виявив себе повністю неспроможним створити якісь нові релігії вищого порядку, і висловлено припущення, що це пояснюється великою живодайною силою християнської церкви, з якої народилася західна цивілізація.

*Не знаю, чому він не враховує Марксову релігію, принаймі на 1/7 суходолу ніколи не сумнівались що це є єдино вірна істинна релігія вищого порядку*

§4. ЗОВНІШНІ  ПРОЛЕТАРІАТИ Поки цивілізація успішно розвивається, її культурний вплив поширюється на її примітивних сусідів на велику відстань. Вони стають частиною "нетворчої більшості", що йде за проводом творчої меншості. Та коли цивілізація надломлюється й починає хилитися до занепаду, її чари перестають діяти, варвари настроюються вороже і виникає військовий кордон, який може бути відсунутий дуже далеко, але кінець кінцем робиться стабільним. Після того як досягнуто цієї стадії, час починає працювати на користь варварів. Ці факти проілюстровано на прикладі еллінської історії. Відзначається, що зовнішній пролетаріат може давати як насильницький, так і смиренний відгук. Тиск ворожої цивілізації перетворює примітивні релігії зовнішнього пролетаріату, оперті на культи плодючесті, на релігії олімпійського типу, чиї боги організовані в такі собі небесні "збройні ватаги". Характерним продуктом творчості переможних пролетаріатів є епічна поезія.

§5. ЗОВНІШНІ  ПРОЛЕТАРІАТИ  ЗАХІДНОГО СВІТУ Переглянуто їхню історію, наведено приклади насильницьких відгуків зовнішнього пролетаріату і "відгуків смирення". Завдяки невідпорній матеріальній ефективності сучасного західного суспільства варварство історичного типу майже зникло з лиця землі. У двох його фортецях, які ще залишилися, в Афганістані та в Саудівській Аравії, тубільні правителі з метою самозахисту активно засвоюють зовнішні атрибути західної культури. Одначе нове і жорстокіше варварство поширюється в прадавніх центрах самого західнохристиянського світу.

§6. ЧУЖА  І  ВЛАСНА   ДУХОВНІСТЬ Панівні меншості та зовнішні пролетаріати поставлені в невигідні умови, якщо вони надихаються чужою духовністю. Так, світові держави, засновані чужоземними панівними меншостями (як, наприклад, Британська Індія), менш прийнятні для своїх підданих, аніж світові держави, що виникають на тубільному грунті, на зразок Римської імперії. Варварські збройні ватаги чинять куди впертіший і запекліший опір, коли, як у гіксосів у Єгипті або в монголів у Китаї, їхнє варварство розбавлене впливом якоїсь чужої цивілізації. З другого боку, "релігіїї вищого порядку", засновані внутрішніми пролетаріатами, звичайно завдячують свою привабливість чужій духовності. Майже всі "релігії вищого порядку" є ілюстраціями до цього правила.

Той факт, що історію "релігії вищого порядку" не можна зрозуміти, доки не буде взято до уваги дві цивілізації - цивілізацію, з якої така релігія черпала духовне натхнення, і цивілізацію, де вона пустила коріння, - показує, що припущення, на якому ми досі будували своє дослідження (припущення, що цивілізації, взяті кожна окремо, є самодастатніми полями історичних студій), у цьому місці дає першу тріщину.

Розділ дев'ятнадцятий РОЗКОЛ У ДУШІ §1. АЛЬТЕРНАТИВНІ  СПОСОБИ  ПОВЕДІНКИ,  ПОЧУВАНЬ  І   ЖИТТЯ Коли суспільство починає розпадатися, різні способи поведінки, почувань і життя, властиві індивідам на стадії розвитку, замінюються альтернативними субститутами; один (перший у кожній парі) - пасивний, другий - активний.

• Pозслабленість і самовладання - це альтернативні субститути для творчості;

• необов'язковість і мучеництво - для акту мімезису;

• відчуття безпорадності в потоці життя і відчуття гріха - альтернативні замінники для пориву , який супроводить розвиток;

• відчуття загального перемішування і відчуття єдності є субститутами для "відчуття стилю" - суб'єктивного відповідника об'єктивному процесу диференціації, що супроводить розвиток цивілізації.

В плані життя існує дві пари альтернативних варіантів до руху перенесення поля дії з макрокосму в мікрокосм, що лежить у основі процесу, раніше описаного як ефірізація. Перша пара альтернатив - архаїзм і футуризм - зазнає невдачі у спробі цього перенесення й породжує насильство. Друга пара - відчуженість і перетворення - домагається успіху в згаданому перенесенні; характерная для них духовна ознака - смирення.

• Архаїзм - це спроба "перевести стрілки годинника назад".

• Футуризм - спроба знайти найкоротший шлях до неможливого "Золотого Віку" людства, який нібито має настати на Землі десь у майбутньому.

• Відчуженість, що являє собою спіритуалізацію архаїзму, - це відступ у фортецю власної душі, усамітнення "від світу".

• Перетворення, що є спіритуалізацією футуризму, - це діяльність душі, яка створює "релігіїї вищого порядку".

Наведено приклади всіх чотирьох способів життя та їхніх взаємовідносин. І нарешті, показано, що деякі з цих способів почувань та життя більше властиві душам із панівної меншості, інші - душам представників обох пролетаріатів.