- •3. Історіографічний факт
- •4. Сучасні іст. Концепції укр. Вчених та узагальнення в них досягнень світової іст.Науки…
- •5. «Літописний період» 11-13 ст.
- •6. Галицько - волинський літопис
- •7. Історичні твори сусідніх україні земель 11-13 ст.
- •10. Історичні твори другої пол. 16-першої пол. 17 ст.
- •11. Зміцнення літописної традиції та поширення історичних знань в україні (кінець 16 – перша пол. 17 ст.)
- •13. Українська національна традиція в густинському літóписі
- •14. Регіональні літописи першої половини 17 ст.
- •15. Історія боротьби укр.Козацтва з туреччиною, кримом і польщею у мемуарах першій половині 17 ст.
- •16. Мемуари 16-17 ст. Як своєрідний вид історичної літератури.
- •18. «Хроніка з літописців стародавніх» феодосія сафоновича.
- •19. Козацькі літописи
- •20. Історія хмельниччини у творах граб’янки і величка.
- •21. Історичні хроніки і реєстри першої половини 18 ст.
- •22. Козацько-старшинські автономістичні ідеї в історичних творах другої половини 18 ст.
- •23. Відображення історії запоріжжя в другій пол. 18 ст.
- •25. Проблеми історії україни в мемуарній літературі 18 ст.
- •26. Українська археографія в останній третині 18 – першій половині 19 ст.
- •27. Галицька історіографія історії україни (кін. 18 – поч. 19 ст.)
- •29. Історична концепція зубрицького.
- •30. Націон. Ідея та її бачення в творчості «руської трійці»
- •31. Бантиш-Каменський та «Історія Малої Росії»
- •32. Історичні дослідження я.М.Марковича та о.М.Марковича.
- •33. "Історія Малоросії" м.А. Маркевича.
- •34. Опрацювання і видання о. Бодянським праць з укр. Історії. Власні істор. Твори.
- •35. Історія Запоріжжя та Слобідської України у творах і. І. Срезневського.
- •36. "Історія Русів".
- •37. Початок науково-критичного підходу до вивчення історії України. М. Максимович.
- •37. Початок науково-критичного підходу до вивчення історії України. М. Максимович.
- •39. М.Костомаров (основні твори, народницький напрямок в історіографії).
- •41. Етнографічні та літературні роботи п.Куліша початк. Періоду творчості.
- •42. Історія козацтва, міщанства та шляхетського стану у творах Куліша.
- •44. Галицька історіографія історії України другої пол. Хіх ст..
- •45. Історична концепція в.Антоновича.
- •46. «Київська школа» в.Б.Антоновича.
- •47. Вплив м. Драгоманова на розвиток укр. Іст. Думки.
- •48 Історичні праці о. Лазаревського.
- •51. Діяльність нтш у Львові.
- •52. «Іст. Українського народу» о. Єфименко.
- •53. Д. Яворницький – дослідник іст. Запор. Козацтва.
- •54. Початок наукової праці м.Грушевського у Львові.
- •55. Звичайна схема руської історії м. Грушевського.
- •56. М.Грушевський – дослідник історії кр.
- •57. Історія українського козацтва у концепції м.Грушевського.
- •58. Погляди Грушев. На укр. Іст. Хіх-хх ст
- •61. Дослідж. Іст.Укр. В заруб. Історіографії хіх -п.Трет.Хх ст.
- •62. Державницький напрямок в укр..Історіогр.
- •63. Історичні погляди в. Липинського.
- •64. Історія Галичини у творах с.Томашівського.
- •65. Українська революція 1917р. І перспектива іст. Досліджень.
- •67. Діяльність вуан.
- •68. Матвій Яворський та його школа.
- •69. Дмитро Іванович Багалій.
- •71. Українська історіографія у західній україні в 20-30 – ті рр.
- •72. Істор. Твори і. Крип’якевича.
- •73. Історія україни у післявоєнний період (40-60-ті рр.)
- •74. Радянська історіографія історії україни у 70-80-х рр.
- •76. Історична наука в україні на рубежі 80-90-х рр.
- •77. Новітні дослідження історії україни у наукових та навчальних інститутах львова.
- •78. Дослідження історії україни емігрантськими вченими у 20-30р
- •79. Історія україни у працях вчених укр.Діаспори (40-70-ті рр.)
- •80. Сучасні дослідження історії україни зарубіжними вченими.
34. Опрацювання і видання о. Бодянським праць з укр. Історії. Власні істор. Твори.
Осип Бодянський (1808-1877) народився у містечку Варві Лохвицького повіту Полтавської губернії, в сім'ї священика. Народна творчість була для нього одним з головних джерел для пізнання історичного минулого. У 1835 р. Бодянський опублікував працю "Про думки, які торкаються походження русів". Магістерську дисертацію "Про народну поезію слов'янських племен" Бодянський захистив 1837 р. і працюючи далі під керівництвом чеського славіста П.Шафарика, підготував та захистив 1855 р. докторську дисертацію "Про час виникнення слов'янської писемності". У своїх перших дослідженнях Бодянський звернув увагу на українську мову і народну творчість, від яких він ішов до вивчення і наукової розробки питань інших слов'янських мов, етнографії та історії. Свої погляди на історію української мови він висловив у праці "Розгляд різних думок про стародавню мову північних і південних русів", яку написав у Московському університеті, надрукувавши її в університетських "Вчених записках" (1835).
Бодянський вважав, що східнослов'янські племена є членами однієї численної слов'янської сім'ї. Вони в найдавніші часи розмовляли однією мовою. Не маючи даних про те, що собою являла ця прадавня основа народної слов'янської мови, він висунув думку, що першопочатком всіх слов'янських мов і діалектів була мова, близька до церковнослов'янської. Що ж до народної мови південних русів, тобто українців, то, на думку Бодянського, вона стільки ж давня, як і ті мови, про існування яких свідчать пам'ятки, згадані вище. Своїми дослідженнями про розвиток української мови Бодянський категорично й аргументовано заперечив тогочасну польську історюграфію. Він відкинув погляди польських істориків та лінгвістів на українську мову як говірку польської. Польські історики та філологи вважали, що українська мова походить не від східно, а західнослов'янської, зокрема польської основи. Ці гіпотези були висунуті на тій підставі, що в українській мові навіть у XIX ст. було багато полонізмів. О.Бодянський доводив, що полонізми потрапили в українську мову не раніше, як у XVI ст., до того ж полонізми характерні лише для Галичини і Волині, тобто для земель, близько розташованих від Польщі, де найсильніше панувало польсько-шляхетське землеволодіння.
Як уже згадувалось, 1837 р. Бодянський захистив магістерську дисертацію "Про народну поезію слов'янських племен", яка відразу ж була надрукована окремою книгою. Предмет, який автор розглядав у дисертації, для того часу був зовсім новий. Якщо сьогодні ця праця Бодянського має цінність історичну, то для свого часу вона мала наукове й суспільно-політичне значення. Бодянський зібрав велику кількість свідчень про любов слов'янських народів до поезії. Його книга незабаром була перекладена чеською, сербською, італійською і німецькою мовами.
Бодянський вів широку видавничу діяльність. 3 1845 р. його було обрано секретарем Московського товариства історії і старожитностей російських. Бодянський став редактором "Чтений" - органу цього товариства. По жовтень 1848 р. Бодянський видав 23 книги "Чтений" і, як зауважив Д.Дорошенко, зробив на якийсь час з них орган українознавства. Серед матеріалів "Чтений" (1846-1849) Бодянський відводив чільне місце публікації праць з історії рідної України. Він зібрав статті львівського історика Д.Зубрицького з історії Галичини, переклав їх з польської і видав 1845 р. під назвою "Критико-історична повість временних літ Червенської або Галицької Русі". В 1846 р. Бодянський надрукував "Історію Русів". В ті ж роки вчений видав важливі джерела з історії України ХУІ-ХУШ ст. Це були літописні сказання, записки, щоденники, приватні та урядові папери – "Літопис самовидця", "Летописное повествование о Малой России" А.Рігельмана, "Краткое описание о козацком малороссийском народе" П.Симоновського, "История о казаках запорожских" князя Мишецького, "Историческое сочинение о Малороссии и малороссиянах" Г.Ф.Миллера, "Переписка и другае бумаги шведского короля Карла XII, польского - Станислава Лещинского, татарского хана, турецкого султана, генерального писаря Орлика и киевского воеводы Иосифа Потоцкого", "Акти, относящиеся к истории Малороссии, открые Н.Маркевичем" та багато інших.
Лише неповний перелік джерел і досліджень історії України, надрукованих у "Чтениях" і окремими виданнями, свідчить про ту велику послугу, яку зробив для історичної науки О.Бодянський. Своїми публікаціями і оригінальними дослідженнями він зробив вагомий внесок у справу вивчення історії України.