- •3. Історіографічний факт
- •4. Сучасні іст. Концепції укр. Вчених та узагальнення в них досягнень світової іст.Науки…
- •5. «Літописний період» 11-13 ст.
- •6. Галицько - волинський літопис
- •7. Історичні твори сусідніх україні земель 11-13 ст.
- •10. Історичні твори другої пол. 16-першої пол. 17 ст.
- •11. Зміцнення літописної традиції та поширення історичних знань в україні (кінець 16 – перша пол. 17 ст.)
- •13. Українська національна традиція в густинському літóписі
- •14. Регіональні літописи першої половини 17 ст.
- •15. Історія боротьби укр.Козацтва з туреччиною, кримом і польщею у мемуарах першій половині 17 ст.
- •16. Мемуари 16-17 ст. Як своєрідний вид історичної літератури.
- •18. «Хроніка з літописців стародавніх» феодосія сафоновича.
- •19. Козацькі літописи
- •20. Історія хмельниччини у творах граб’янки і величка.
- •21. Історичні хроніки і реєстри першої половини 18 ст.
- •22. Козацько-старшинські автономістичні ідеї в історичних творах другої половини 18 ст.
- •23. Відображення історії запоріжжя в другій пол. 18 ст.
- •25. Проблеми історії україни в мемуарній літературі 18 ст.
- •26. Українська археографія в останній третині 18 – першій половині 19 ст.
- •27. Галицька історіографія історії україни (кін. 18 – поч. 19 ст.)
- •29. Історична концепція зубрицького.
- •30. Націон. Ідея та її бачення в творчості «руської трійці»
- •31. Бантиш-Каменський та «Історія Малої Росії»
- •32. Історичні дослідження я.М.Марковича та о.М.Марковича.
- •33. "Історія Малоросії" м.А. Маркевича.
- •34. Опрацювання і видання о. Бодянським праць з укр. Історії. Власні істор. Твори.
- •35. Історія Запоріжжя та Слобідської України у творах і. І. Срезневського.
- •36. "Історія Русів".
- •37. Початок науково-критичного підходу до вивчення історії України. М. Максимович.
- •37. Початок науково-критичного підходу до вивчення історії України. М. Максимович.
- •39. М.Костомаров (основні твори, народницький напрямок в історіографії).
- •41. Етнографічні та літературні роботи п.Куліша початк. Періоду творчості.
- •42. Історія козацтва, міщанства та шляхетського стану у творах Куліша.
- •44. Галицька історіографія історії України другої пол. Хіх ст..
- •45. Історична концепція в.Антоновича.
- •46. «Київська школа» в.Б.Антоновича.
- •47. Вплив м. Драгоманова на розвиток укр. Іст. Думки.
- •48 Історичні праці о. Лазаревського.
- •51. Діяльність нтш у Львові.
- •52. «Іст. Українського народу» о. Єфименко.
- •53. Д. Яворницький – дослідник іст. Запор. Козацтва.
- •54. Початок наукової праці м.Грушевського у Львові.
- •55. Звичайна схема руської історії м. Грушевського.
- •56. М.Грушевський – дослідник історії кр.
- •57. Історія українського козацтва у концепції м.Грушевського.
- •58. Погляди Грушев. На укр. Іст. Хіх-хх ст
- •61. Дослідж. Іст.Укр. В заруб. Історіографії хіх -п.Трет.Хх ст.
- •62. Державницький напрямок в укр..Історіогр.
- •63. Історичні погляди в. Липинського.
- •64. Історія Галичини у творах с.Томашівського.
- •65. Українська революція 1917р. І перспектива іст. Досліджень.
- •67. Діяльність вуан.
- •68. Матвій Яворський та його школа.
- •69. Дмитро Іванович Багалій.
- •71. Українська історіографія у західній україні в 20-30 – ті рр.
- •72. Істор. Твори і. Крип’якевича.
- •73. Історія україни у післявоєнний період (40-60-ті рр.)
- •74. Радянська історіографія історії україни у 70-80-х рр.
- •76. Історична наука в україні на рубежі 80-90-х рр.
- •77. Новітні дослідження історії україни у наукових та навчальних інститутах львова.
- •78. Дослідження історії україни емігрантськими вченими у 20-30р
- •79. Історія україни у працях вчених укр.Діаспори (40-70-ті рр.)
- •80. Сучасні дослідження історії україни зарубіжними вченими.
31. Бантиш-Каменський та «Історія Малої Росії»
Дмитро Бантиш-Каменський (1788-1850) народився в Москві. Заслугою його є те, що він визначив періодизацію самої історії України. Д.Бантиш-Каменський підготував і в 1822 р. опублікував у Москві чотиритомну "Історію Малої Росії". У 1829 р. доопрацьований рукопис автор передав у видавництво і в 1830 р. в трьох частинах вийшло друге видання книги в Москві і в 1843 р. - третє видання. У 1903 р. побачило світ четверте видання цієї пращ, і лише через 90 років, уже в незалежній Українській державі, з'явилося її репринтне видання.
Що ж конкретно змінилося у другому і третьому виданні? Насамперед відбулися структурні зміни. Замість чотирьох частин першого варіанту стало три самостійні частини. Перша частина "Історії Малої Росії" другого і наступних видань охоплює період з найдавніших часів до входження України до складу російської держави в середині XVII ст. Друга частина містить історичний матеріал від Переяславської ради 1654 р. до обрання на гетьманство І.Мазепи і третя - від гетьманства Мазепи до скасування царизмом цього інституту в 1764 р. Пишучи свою працю, історик ввів у науковий вжиток велику кількість нових джерел, зробив до них примітки, які в багатьох випадках не втратили свого значення до нашого часу. Бантиш-Каменський виробив власний підхід до висвітлення давньої історії слов'ян і Київської Русі. Він дотримується так званої норманської теорії походження держави у східних слов'ян, хоча й вірно твердить про їх автохтонність, а назву "Русь" вважає місцевою. Київських князів Аскольда і Діра історик називає варяго-русами, підкреслює їхню роль у припиненні міжусобиць серед слов'ян середнього Придніпров'я і творців самодержавства в Південній Русі. Причиною роздробленості Київської Русі Бантиш-Каменський вважав хибну політику київських князів, що призвела до поділу держави та до князівських міжусобиць. Нерідко власне українські землі називає він терміном "Росія", що, зрозуміло, не одне й те ж. Монголо-татарську навалу Бантиш-Каменський характеризував на відміну від інших істориків, зокрема Карамзіна, лише як негативне явище. Довготривале панування литовських князів на Україні Бантиш-Каменський вважає наслідком завоювання, а не мирного приєднання цих земель у XIV ст. Важливе місце в праці Бантиш-Каменського займає питання про історію козацтва, визвольної війни і входження України до складу російської держави. Воно є центральним у першій частині "Історії Малої Росії". Щодо питання про походження українського козацтва, то історик дотримувався помилкової думки, що козаки походять від косогів або черкесів. Розглядаючи історію Запорізької Січі, від її заснування і до ліквідації у 1775 р., Бантиш-Каменський негативно ставиться до запорожців. Їхню боротьбу проти національного і соціального поневолення, так само, як і рух посполитих проти закріпачення, він засуджує. На противагу цьому він явно ідеалізує реєстрове козацтво. Головну роль в історії козацтва і взагалі України XVI -XVII ст,, на його погляд, відіграли православна шляхта і заслужений військовий стан, тобто козацька старшина.
Друга частина "Історії Малої Росії" містить у собі матеріал з історії України другої половини XVII ст.
Третя і остання частина праці присвячена викладові основних подій політичної історії України від кінця 80-х рр. XVII ст. до 60-х XVIII ст. Вона містить великий за обсягом (майже третина книги) додаток з примітками і публікацією використаних автором джерел. У висвітленні українського минулого Д.Бантиш-Каменський пішов шляхом синтезу козацької, шляхетської та великодержавної історіографії.
Цінним для свого часу був останній розділ "Історії Малої Росії", який можна вважати самостійною працею. Бантиш-Каменський, ніби як підсумок, зробив загальний огляд України XVIII ст. Тут показано її географічне положення, розташування, грунти, вказано кількість населення, описано стан сільського господарства, промисловості, торгівлі, розкрито соціальну структуру населення. Крім того, історик пише про обряди, мову, звичаї, одяг українців, розвиток серед них освіти, науки і культури.
Починаючи з першого видання, книга Бантиш-Каменського користувалася постійною увагою широких кіл громадськості. Про неї писали історики, публіцисти й літератори. Відгуки друкувались у провідних журналах: "Вестник Европы", "Отечественнне записки", "Библиотека для чтения", "Сын отечества", "Маяк". Цілий трактат - рецензію про книгу видрукував у журналі "Отечественнне записки" В.Бєлінський. Оцінювали та рецензували книгу також Г.Ф.Карпов, Д.Дорошенко, М.С. Грушевський і ін.