3.3. Правові аспекти охорони інтелектуальної власності

Державне регулювання інноваційної діяльності невід­дільне від охорони права інтелектуальної власності, ос­кільки кожна інновація є реалізацією (впровадженням) об'єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної мо­делі, промислового зразка тощо), на які виробник продук­ту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) або одержані від власників цих об'єктів інтелектуальної власності ліцензії.

Інтелектуальна власність — сукупність авторських та інших прав на продукти інтелектуальної діяльності, що охороняються законо­давчими актами держави.

Інтелектуальний продукт — результат творчих зусиль окремої особистості або наукового колективу.

Нормативні документи

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року №436-ІУ.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-ІУ.

3. Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1999 року №3687-ХП.

4. Закон України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 року №3792-ХП.

5. Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 23 грудня 1993 року № 3771-ХП.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року №242.

Успішне функціонування сучасного підприємства потребує викорис­тання у своїй господарській діяльності не тільки матеріальних, трудових та фінансово-кредитних ресурсів, а й нематеріальних ресурсів.

Нематеріальні ресурси — частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну вигоду протягом тривалого часу, для якої харак­терні відсутність матеріальної основи та невизначеність розмірів май­бутніх прибутків від її використання.

Поняття "нематеріальні ресурси" використовується для характерис­тики сукупності об'єктів інтелектуальної власності, до яких входять:

1) об'єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, географічне позначення, комерційне найменування, сорти рослин, породи тварин, способи захисту від недобросовісної конкуренції);

2) об'єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами (твори в галузі науки, літератури та мистецтва, наукові відкриття, комп’ютерні програми, бази даних, виконання літературних, драматичних, музичних та інших творів, фонограми, відеограми);

3) інші (нетрадиційні) об’єкти інтелектуальної власності (раціоналізаторські пропозиції, Ноу-хау, комерційні таємниці).

Поняття "промислова власність" застосовується не тільки щодо про­мисловості й торгівлі, а й щодо сільськогосподарського виробництва, добувної промисловості та всіх продуктів як промислового, так і природ­ного походження.

До об'єктів промислової власності належать:

Винахід - це результат творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології, вирішення технічного завдання в певній галузі народного господарства, що характеризується істотною новизною та забезпечує по­зитивний ефект (практичну корисність).

Корисна модель - це результат інтелектуальної діяльності людини, об'єктом якої є нова за виглядом, формою, розміщенням частин або по­будовою модель, придатна для промислового виготовлення.

Промислові зразки - нове художнє та художньо-конструкторське вирішення виробів, коли досягається єдність технічних та естетичних властивостей, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

Промисловий зразок може бути об'ємним (модель), плоским (рису­нок) або комбінованим.

Торговельні марки (знаки для товарів і послуг) — будь-яке оригі­нальне позначення або будь-яка комбінація позначень, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Головне завдання торговельної марки полягає в ідентифікації то­вару чи послуги та його виробника на ринку. Вона виконує одночасно дві функції:

1. рекламує товар чи послугу;

2. гарантує їх якість.

Використанням торговельної марки у сфері господарювання визна­ється застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

Географічне позначення походження товару — це назва географіч­ного місця, яка вживається в найменуванні товару, що походить із цього географічного місця.

Використанням географічного позначення суб'єктом господарю­вання вважається: застосування його на товарах, для яких зареєстро­ване це географічне позначення, а також на упаковці; застосування в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних блан­ках, вивісках тощо.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть використовувати свою торговельну марку поряд із географічним позначенням товару виробника тільки на підставі договору.

Комерційне (фірмове) найменування — це стале позначення підпри­ємства або громадянина-підприємця, від імені якого здійснюється ви­робнича та інша діяльність. Воно використовується для ідентифікації суб'єктів господарювання і виділення їх серед інших, а також для за­гальної характеристики їхньої репутації на ринку. Громадянин-підпри­ємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я.

До об'єктів, що охороняються авторським правом, належать твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:

1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру {книги, брошури, статті тощо);

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; 3) музичні твори з текстом і без тексту;

4) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні й інші твори, створені для сценічного показу, та їхні постановки;

5) аудіовізуальні твори — твори, що фіксуються на певному матеріальному носії за допомогою певних технічних засобів.

6) твори образотворчого мистецтва — скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) ди­зайну тощо;

7) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подіб­ними до фотографії;

Авторські права мають знак охорони, який складаєть­ся з трьох елементів:

• значок — ©;

• ім'я власника авторського права;

• рік першого опублікування твору.

Не є об'єктом авторського права:

1. повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;

1. твори народної творчості (фольклор);

2. видані органами державної влади у межах їхніх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та хні офіційні переклади;

3. державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; сим­воли та знаки підприємств, установ і організацій;

4. грошові знаки; розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних,

До об'єктів, що охороняються суміжними правами, належать:

1. виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

2. фонограми, відеограми;

3. передачі (програми) організацій мовлення.

Спільні ознаки авторського та патентного праву:

1. Об’єктом є саме результати творчої діяльності людини.

2. Творча діяльність має завершитися певним результатом, об’єктивованим у певну матеріальну форму або зафіксованим на певний матеріальний носій.

3. Простір дії авторських та патентних прав – це територія України. (тобто патент виданий патентним відомством України, дійсний тільки в межах України. Для того, щоб захистити патентні права українського винахідництва в іншій державі, необхідно цей же винахід запатентувати ще раз в іншої державі).

4. Однакова дієздатність суб’єктів творчого процесу (творцями будь-яких результатів творчої діяльності можуть бути як повнолітні громадяни, так і неповнолітні). Здатність до творчості не співпадає з загальною цивільною дієздатністю.

5. Право авторства і право на ім’я – виникає як у автора будь-якого твору літератури, науки і мистецтва, так і у автора винаходу чи будь-якого іншого об’єкта промислової власності незалежно від віку.

6. Право на винагороду і підстави її виплати. Такою підставою відповідно до чинного законодавства є тільки факт використання цього результату.

Незважаючи на спільність у цивільно-правовому регулюванні відносин, пов’язаних з творчою діяльністю, між ними існує також багато істотних відмінностей:

1. Різні об’єкти відносин.

Відмінність об’єктів правових відносин зумовлює особливості правової охорони цих об’єктів. Чинне законодавство передбачає для надання правової охорони об’єктам промислової власності їх попередню кваліфікацію як таких (подача заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, її належна експертиза) і наступну їх державну реєстрацію. Лише після виконання цих процедур заявникам видаються охоронні документи у формі патентів або свідоцтв. Об’єкти, що охороняються авторським правом, для одержання правової охорони не потребують подачі спеціальної заявки, проведення експертизи і державної реєстрації. Для одержання правової охорони цих об’єктів досить надання їм об’єктивної матеріальної форми.

2. Різні строки дії авторського та патентного права.

Право авторства, право на ім’я, право на недоторканість твору не обмежується ні яким строком. Що стосується права на ім’я, то за авторським правом автор може випускати свій твір у світ під власним іменем, під псевдонімом або анонімно. Що стосується об’єктів промислової власності, то автор має лише право просити присвоїти своєму витвору своє ім’я чи спеціальну назву.

Закон України “Про авторське право і суміжні права” встановив у ст.. 28, що авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті.

Строк дії патентних прав для різних об’єктів промислової власності, встановлений чинним законодавством, різний. Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Установи, патент на промисловий зразок дається на 10 років, патенти на нові сорти рослин діють протягом 10 років.

Після закінчення строку дії авторського чи патентного права твір або будь-який іншій об’єкт промислової власності може використовуватися будь-ким без згоди автора і без виплати йому авторської винагороди.

Правовий захист об'єктів інтелектуальної власності полягає в забо­роні використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника.

Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчується патентами.

Патент — виданий державним органом (патентним відомством) охо­ронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промислової власності.

Правова охорона торговельних марок та компонування інтегральних мікросхем здійснюється на підставі свідоцтва.

Правова охорона комерційному (фірмовому) найменуванню нада­ється в тому випадку, якщо воно дає можливість відрізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне наймену­вання є чинним із моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реє­страції і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування части­ною торговельної марки. Відомості про комерційне найменування мо­жуть вноситися до реєстрів.

Право інтелектуальної власності на географічне позначення виникає з дати державної реєстрації. Обсяг правової охорони географічного по­значення визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його (її) походження, зафіксованими державного ре­єстрацією права інтелектуальної власності на географічне позначення

Особа, яка має авторське право, може використовувати знак охорони авторського права, який уміщується на кожному примірнику твору, та зареєструвати своє право в офіційних державних реєстрах. Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво. Охорона суміжних прав має здійснюватися без порушення авторсь­ких прав. Їх виникнення та здійснення не потребують виконання будь-яких формальностей, суб'єкти суміжних прав можуть використовувати знак охорони суміжних прав.

"Ноу-хау", раціоналізаторські пропозиції, які є власністю підприємства, не мають спеціального правового захисту. Порядок їхнього захисту визначається керівництвом підприємства.